?
УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 916/547/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Могил С. К., Волковицька Н. О.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи - підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 (колегія суддів: Принцевська Н. М., Аленін О. Ю., Савицький Я. Ф.) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 (суддя Гут С. Ф.) про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця (від 05.03.2026 за вх. № 2-432/26) у справі
за позовом керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району до фізичної особи - підприємця Плющакова Сергія Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" про припинення володіння правом власності з одночасним закриттям реєстраційного розділу та усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва,
ВСТАНОВИВ:
Керівник Доброславської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Південнівської міської ради Одеського району (далі - Південнівська міськрада, Рада) з позовом до фізичної особи - підприємця Плющакова Сергія Миколайовича (далі - ФОП Плющаков С. М.), в якому (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) просив суд:
- припинити ФОП Плющакову С. М. володіння правом приватної власності на кафе-бар загальною площею 79,9 кв. м за адресою: вул. Хіміків, 27, м. Южне (Південне), Одеський р-н, Одеська обл., (далі - кафе-бар / нерухоме майно) з одночасним закриттям реєстраційного розділу об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером 1392796851117;
- зобов`язати ФОП Плющакова С. М. усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міської ради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: вул. Хіміків, 27, м. Південне (до перейменування Южне), Одеський р-н, Одеська обл., (далі - земельна ділянка) шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - кафе-бару.
Одночасно із позовною заявою прокурором подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив накласти арешт на нерухоме майно бар загальною площею, 79,9 кв. м, за адресою: Одеська область, м. Південне (до перейменування Южне), вул. Хіміків, 27, право власності на яке зареєстроване за Плющаковим С. М. 24.10.2017.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 заяву прокурора про забезпечення позову задоволено та вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 10.07.2025 скасовано частково. Позов задоволено частково.
Зобов`язано ФОП Плющакова С. М. усунути перешкоди територіальній громаді м. Південне в особі Південнівської міськради у розпорядженні земельною ділянкою площею 0,0086 га за адресою: вул. Хіміків, 27, м. Південне (до перейменування Южне), Одеський р-н, Одеська обл., шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - кафе-бару загальною площею 79,9 кв. м за адресою: вул. Хіміків, 27, м. Південне (до перейменування Южне), Одеський р-н, Одеська обл. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ФОП Плющакова С. М. на користь Одеської обласної прокуратури 3028,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову, 1514,00 грн за подання заяви про забезпечення позову, 3633,60 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнуто з ФОП Плющакова С. М. на користь Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" (далі - ВКПФ "Вячеслава") 4542,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 04.03.2026 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 у справі № 916/547/25 залишено без змін.
08.12.2025 Господарським судом Одеської області видано накази про примусове виконання постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025.
05.03.2026 ФОП Плющаков С. М. звернувся до суду першої інстанції зі скаргою (яка зареєстрована 06.03.2026 вх. № 2-432/26) на постанову приватного виконавця, у якій просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову від 25.02.2026 про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І. І. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2015, зобов`язано ФОП Плющакова С. М. усунути перешкоди ВКПФ "Вячеслава" у праві постійного користування земельною ділянкою на вул. Хіміків, 27 у м. Южному та звільнити земельну ділянку шляхом демонтажу існуючого кафе-бару за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Хіміків, 27.
28.07.2015 Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення від 27.04.2015 у справі № 916/4106/14.
25.07.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиної І. І. за заявою стягувача (ВКПФ "Вячеслава") відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 у справі № 916/4106/14.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі № 916/4106/14 відмовлено у задоволенні скарги ФОП Плющакова С. М. на постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025 задоволено скаргу ФОП Плющакова С. М. на постанову від 25.07.2025 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі № 916/4106/14 скасовано. Визнано неправомірною та скасовано постанову від 25.07.2025 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І. І.
04.12.2025 приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку із ухваленням Південно-західним апеляційним господарським судом 24.11.2025 постанови у справі № 916/4106/14.
Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 скасовано постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.11.2025, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.08.2025 у справі № 916/4106/14 залишено в силі.
Водночас у зв`язку із зверненням прокурора у лютому 2025 року з позовом у справі № 916/547/25, який було задоволено постановою апеляційного суду від 25.11.2025 (залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2026) в частині знесення кафе-бару та стягнення судових витрат, Господарський суд Одеської області 08.12.2025 видав відповідні накази.
23.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І. І. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про скасування процесуального документа повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 04.12.2025, у зв`язку з ухваленням Верховним Судом 10.02.2026 постанови у справі № 916/4106/14.
24.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І. І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 08.12.2025 у справі № 916/547/25 (про стягнення з ФОП Плющакова С. М. на користь ВКПФ "Вячеслава" 4542,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги).
25.02.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Літвінішиною І. І. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2.
Саме на вказану вище постанову від 25.02.2026 ФОП Плющаков С. М. звернувся зі скаргою до суду першої інстанції, у якій просив визнати її неправомірною та скасувати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 у задоволенні скарги ФОП Плющакова С. М. на дії приватного виконавця відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги, місцевий суд зазначив, що в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_3 стягувачем є ВКПФ "Вячеслава", а боржником - Плющаков С. М., приписи Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають прямої заборони на об`єднання виконавчих проваджень за різним напрямком виконання судових рішень, а тому суд дійшов висновку, що в діях приватного виконавця відсутнє порушення приписів чинного законодавства.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.04.2026 залишено без змін.
При цьому апеляційний суд додатково зазначив про те, що ухвала суду про забезпечення позову у справі № 916/547/25 не є перешкодою для примусового виконання рішення за цією ж справою. Апеляційний суд зауважив, що як станом на дату звернення до Господарського суду Одеської області зі скаргою 05.03.2026, так і станом на 23.02.2026 (дата прийняття приватним виконавцем рішення про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без відкриття) 90-денний термін дії ухвали про забезпечення позову від 19.02.2025 у справі № 916/547/25, визначений частиною сьомою статті 145 ГПК України, сплинув.
Короткий зміст касаційної скарги
ФОП Плющаков С. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 01.06.2026 та ухвалу місцевого суду від 14.04.2026 і ухвалити нове рішення, яким скаргу ФОП Плющакова С. М. на дії приватного виконавця, зареєстровану 05.03.2026 вх. № 2-432/26, задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що відсутність прямої заборони в Законі України "Про виконавче провадження" дозволяє приватному виконавцю об`єднувати виконавчі провадження майнового та немайнового характеру, в той час як згідно зі статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" у зведене виконавче провадження можливо об`єднати виключно рішення про стягнення коштів з одного і того самого боржника. На переконання скаржника, об`єднання в одне зведене виконавче провадження судових рішень із неоднорідними вимогами майнового та немайнового характеру є порушенням вимог частини другої статті 30 Закону України "Про виконавче провадження".
Скаржник стверджує, що приватний виконавець Літвінішина І. І. незаконно об`єднала в одне провадження судове рішення про зобов`язання вчинити певні дії немайнового характеру (демонтаж кафе-бару) при примусовому виконання наказу № 916/4106/14 із рішенням про стягнення коштів при примусовому виконанні наказу № 916/547/25. Крім того, приватний виконавець Літвінішина І. І. порушила вимоги Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, оскільки не передала виконавче провадження № НОМЕР_3 державному виконавцю Прасоловій А. С., яка раніше вже відкрила перше зведене провадження № НОМЕР_4 щодо цього ж боржника.
ФОП Плющаков С. М. також зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки наявності чинної ухвали Господарського суду Одеської області від 19.02.2025 про забезпечення позову у справі № 916/547/25. За наявності чинного арешту на спірне нерухоме майно у приватного виконавця відсутні правові та фактичні підстави приймати будь-які постанови, окрім як постанови про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження".
При цьому скаржник вважає, що суди безпідставно взяли до уваги постанову Верховного Суду від 10.02.2026 у справі № 916/4106/14, оскільки жодного висновку, який мав би преюдиціальне значення під час розгляду скарги, зареєстрованої 05.03.2026 вх. № 2-433/26, вказана постанова Верховного Суду не містить.
Скаржник також зазначає, що станом на сьогоднішній день реально та об`єктивно існує тільки один кафе-бар, який введений в експлуатацію на підставі Декларації про готовність об`єкту до експлуатації від 02.10.2017 (із датою закінчення будівництва 26.09.2017), на підставі якої в подальшому було зареєстровано право власності за Плющаковим С. М. в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно та присвоєно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1392796851117.
Право власності Плющакова С. М. на кафе-бар, загальною площею 79,9 кв. м за адресою вул. Хіміків, 27, м. Південне (до перейменування Южне), Одеський р-н, Одеська обл. підтверджується Інформаційною довідкою №465322226 від 23.02.2026, приєднаною до скарги.
Зазначений реально та об`єктивно існуючий кафе-бар не був предметом судового розгляду у господарській справі № 916/4106/14, а тому не може бути предметом примусового виконання на підставі наказу Господарського суду Одеської області від 28.07.2015 у справі № 916/4106/14, у зв`язку зі чим, на переконання скаржника, вказаний наказ слід вважати виконаним в повному обсязі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24.06.2026 зазначену заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я.
У зв`язку з перебуванням суддів Мачульського Г. М., Чумака Ю. Я. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 13.07.2026 вказану заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснов Є. В.-головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
15.07.2026 ФОП Плющаков С. М. звернувся до Верховного Суду із заявою про відвід суддів Краснова Є. В., Могила С. К., Волковицької Н. О. від розгляду справи № 916/547/25.
Ухвалою Верховного Суду від 16.07.2026 заву про відвід визнано необґрунтованою, матеріали справи передано на автоматизований розподіл для визначення судді для розгляду заяви ФОП Плющакова С. М. про відвід суддів Краснова Є. В., Могила С. К., Волковицької Н. О. від розгляду справи № 916/547/25.
Ухвалою Верховного Суду від 17.07.2026 у задоволенні заяви ФОП Плющакова С. М. про відвід суддів Краснова Є. В., Могила С. К., Волковицької Н. О. від розгляду справи № 916/547/25 відмовлено.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Предметом касаційного перегляду є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковими до виконання.
Стаття 326 ГПК України містить імперативний припис про те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до приписів статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
В свою чергу, приписи пункту 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачають, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.
У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.
Постанови про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження та про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виносяться не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється виконавче провадження (зведене виконавче провадження).
У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, зокрема, якщо боржник та його майно перебувають на території різних адміністративно-територіальних одиниць, при об`єднанні виконавчих проваджень у зведене в установленому розділом IV цієї Інструкції порядку можуть утворюватись виконавчі групи.
Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.
У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V цієї Інструкції. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.
Як виснувала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17 стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає обов`язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавець не зобов`язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження.
Установлене абзацом першим частини першої статті 30 вказаного Закону правило щодо виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження тим виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, стосується виключно державних, а не приватних виконавців, тоді як щодо останніх діє правило абзацу другого частини першої цієї ж статті про виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження (див. пункт 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17).
При цьому Велика Палата зазначила, що положення Інструкції з організації примусового виконання рішень слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України " Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", та такі, що не можуть їм суперечити, в тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена.
Положення Закону України "Про виконавче провадження" не зобов`язують приватного виконавця передавати виконавче провадження, яке перебуває у нього на виконанні, державному виконавцю з тієї підстави, що державний виконавець відкрив перше виконавче провадження щодо одного боржника. Натомість частина п`ята статті 5 цього Закону допускає передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої приватному виконавцю лише за заявою стягувача.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що передача виконавчого документа чи виконавчого провадження від приватного виконавця до іншого приватного чи державного виконавця може здійснюватися лише за заявою чи згодою стягувача (див. пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17).
Таким чином, як правильно вказав апеляційний суд, скаржник помилково вважає, що приватний виконавець Літвінішина І. І. повинна була виконати вимоги абзацу 6 пункту 14 Розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень та передати виконавче провадження № НОМЕР_3 державному виконавцю Прасоловій А. С., яка раніше вже відкрила перше зведене провадження № НОМЕР_4 щодо цього ж боржника, оскільки вказана норма інструкції стосується діяльності органів державної виконавчої служби, та виключно вчинення дій щодо передачі виконавчих проваджень державними виконавцями.
Що стосується доводів скаржника про заборону на об`єднання виконавчих проваджень за різним напрямком виконання судових рішень (майнове та немайнове провадження), то Суд зазначає, що стаття 30 Закону України "Про виконавче провадження" дійсно містить єдину підставу для створення зведеного виконавчого провадження - наявність кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника.
Проте метою створення інституту зведеного виконавчого провадження є, по-перше, процесуальна економія, по-друге, дотримання принципу черговості задоволення вимог кількох стягувачів та пропорційності розподілу стягнутих з боржника сум (стаття 46 Закону України "Про виконавче провадження"). Тобто метою такої норми є захист майнових інтересів інших кредиторів у разі недостатності майна боржника.
Водночас у цій справі відсутня конкуренція кредиторів, оскільки в обох виконавчих провадженнях сторонами є одні й ті самі особи: стягувач (ВКПФ "Вячеслава") та боржник (ФОП Плющаков С. М.).
Відповідно до статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати всіх передбачених законом заходів для своєчасного і повного виконання рішення.
За умови абсолютної тотожності сторін виконавчого провадження, об`єднання проваджень майнового та немайнового характеру є організаційно-процесуальною дією, яка відповідає принципу процесуальної економії, сприяє оптимізації виконавчого процесу та дозволяє уникнути безпідставного дублювання витрат виконавчого провадження.
Отже, зведене виконавче провадження може охоплювати як виконавчі документи про стягнення, так і виконавчі документи немайнового характеру за відсутності у Законі України "Про виконавче провадження" прямої заборони на об`єднання виконавчих проваджень за різним напрямком виконання судових рішень.
Крім того, за змістом статті 339 ГПК України обов`язковою умовою для скасування рішення, дії чи бездіяльності виконавця є наявність факту порушення прав чи законних інтересів скаржника.
Сам по собі факт адміністрування приватним виконавцем двох виконавчих документів у межах одного зведеного провадження жодним чином не змінює обсягу зобов`язань боржника за цими судовими рішеннями та не погіршує його майнове чи процесуальне становище. Скаржник не довів, яким саме чином винесення оскаржуваної постанови про об`єднання виконавчих проваджень порушило його права порівняно з тим, якби ці рішення виконувалися в окремих провадженнях.
Судами встановлено, що 25.07.2025 приватним виконавцем Літвінішиною І. І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо примусового виконання наказу № 916/4106/14 про усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою шляхом демонтажу існуючого кафе-бару. 24.02.2026 приватним виконавцем Літвінішиною І. І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу № 916/547/25 про стягнення 4542,00 грн витрат по сплаті судового збору.
25.02.2026 приватним виконавцем було винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_1 та № НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, про що винесено відповідну постанову в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, яке було відкрите першим.
Таким чином, приватний виконавець Літвінішина І. І., об`єднавши виконавчі провадження № НОМЕР_1 та № НОМЕР_5 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, діяла в межах своїх повноважень, з дотриманням принципів розумності та процесуальної економії, і не допустила порушення прав боржника.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ФОП Плющакова С. М. та скасування оскаржуваної постанови від 25.02.2026.
При цьому Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що наявність ухвали про забезпечення позову від 19.02.2025 у справі № 916/547/25 у вигляді арешту майна є абсолютною перешкодою для вчинення будь-яких дій виконавцем.
Відповідно до частини сьомої статті 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Частиною восьмою статті 145 ГПК України передбачено, що якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження - вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що як станом на дату прийняття виконавцем постанови від 23.02.2026 про скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без відкриття, так і станом на дату звернення боржника зі скаргою (05.03.2026) 90-денний строк дії заходів забезпечення позову, визначений частиною сьомою статті 145 ГПК України, сплинув (з моменту ухвалення апеляційним судом постанови від 25.11.2025).
Крім того, накладений у межах цієї справи № 916/547/25 арешт не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" як такого, що не підлягає виконанню приватним виконавцем.
Щодо посилань скаржника на те, що наказ у справі № 916/4106/14 фактично виконаний, то матеріали справи не містять постанови виконавця про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням наказу чи ухвали суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, що виключає можливість вважати наказ виконаним.
При цьому інші доводи скаржника про фактичне виконання рішення у справі № 916/4106/14 зводяться до необхідності здійснення оцінки та встановлення фактичних обставин справи (зокрема, щодо наявності чи відсутності об`єкта, який підлягає демонтажу), а не до оцінки правомірності процесуальних дій приватного виконавця в межах повноважень, наданих йому Законом України "Про виконавче провадження", та не належать до предмета доказування при розгляді скарги на дії приватного виконавця.
Суд наголошує, що приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження не наділений повноваженнями надавати правову оцінку судовому рішенню по суті спору чи перевіряти його обґрунтованість. Відповідно, в межах здійснення судового контролю за виконанням рішень суд перевіряє виключно законність рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця під час виконавчого провадження, а не законність чи обґрунтованість самого судового рішення, яке перебуває на виконанні.
Отже, правильне застосування судами попередніх інстанцій норм ГПК України та Закону України "Про виконавче провадження" під час прийняття оскаржуваних судових рішень у цій справі є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо застосування чи тлумачення цих норм.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Плющакова С. М. на постанову апеляційного суду від 01.06.2026 та ухвалу господарського суду від 14.04.2026 на підставі пункту 1 частини першої та частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 287, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд -
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 916/547/25 за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Плющакова Сергія Миколайовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя С. К. Могил
Суддя Н. О. Волковицька