УХВАЛА
23 липня 2026 року
м. Київ
справа №320/22215/24
адміністративне провадження №К/990/31850/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №320/22215/24 за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
У 2024 року керівник Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Державної екологічної інспекції Столичного округу звернувся до суду з позовом до Київської обласної державної адміністрації, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної державної адміністрації щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення "Зачарована Десна" загальною площею 1587,7 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) протиправною;
- зобов`язати Київську обласну державну адміністрацію відповідно до вимог законодавства України вжити заходів щодо встановлення меж території ландшафтного заказника місцевого значення "Зачарована Десна" в натурі (на місцевості) загальною площею 1587,7 га, внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №320/22215/24 апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025 скасовано, адміністративний позов Керівника Вишгородської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, Державної екологічної інспекції Столичного округу до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 08.07.2026 надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №320/22215/24, залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2025.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У порушення вимог частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник не навів виключних підстав, які допускають касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності.
Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Враховуючи, що розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження, скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження, з урахуванням предмету спору, зазначивши про наявність обставин, передбачених частиною п`ятою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2026 у справі №320/22215/24 - залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Суддя В.М. Кравчук
Суддя В.М. Шарапа