Справа №1328/6733/12 Головуючий у 1 інстанції:Єзерський Р. Б.
Провадження №22-ц/811/2426/26 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
13 липня 2026 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі судді Левика Я.А., перевіривши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2019 року у справі за заявою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження, -
в с т а н о в и в :
ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2019 року заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну сторони виконавчого провадження - задоволено.
Замінено сторону - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» у справі 1328/6733/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 06/59/07-А від 07.05.2007 року в розмірі 292 937 (двісті дев`яносто дві тисячі дев`ятсот тридцять сім) грн.14 коп. та судові витрати в розмірі 2 929 ( дві тисячі дев`ятсот двадцять дев`ять) грн. 37 коп. на поточний рахунок № НОМЕР_1 в ЛФ ПАТ «Кредитпромбанк», м. Львів, вул. К. Левицького, 55 а, МФО-385305, ДРФО-3114906161 на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, п/р НОМЕР_2 в ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, 6-й поверх, оф. 34).
Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 , подавши апеляційну скаргу на неї 18 червня 2026 року - з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що повний текст такої проголошено 25 жовтня 2019 року, томуапеляційна скарга повинна була бути подана відповідно до 11 листопада 2019 року. Оскільки, скарга була подана 18 червня 2026 року, слід вважати, що така подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В клопотанні пропуск строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 пояснює тим, що про винесення оскаржуваних рішень, відкриття будь-яких виконавчих проваджень з виконання виконавчого листа виданого на виконання заочного рішення суду ОСОБА_2 відомо не було, оскільки вона не отримувала жодних повідомлень, рішень, постанов та інших офіційних документів. Про наявність оскаржуваних рішень дізналась лише в червні 2026 року і то з приводу розгляду іншої цивільної справи. Зазначає, що ще задовго до початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_2 виїхала за межі України до Італії де перебуває до данного часу, і де перебувала станом на 2019 рік.
Зазначає, що в 2024 році на адвокатський запит було отримано відповідь з Шевченківського ВДВС у м.Львові в якій не було зазначено про те, що на виконанні у виконавчій службі перебувало чи перебуває виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого листа виданого на виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 02.11.2012 року по цивільній справі.
Однак, заявлене апелянтом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження слід вважати безпідставним, необґрунтованими та таким, що не підтвердженим жодними доказами з огляду на таке.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи протягом розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Також, слід зазначити, що у п.п. 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) від 29 жовтня 2015 року, яке набуло статусу остаточного 29 січня 2016 року, за якими Суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х). Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року).
У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України" ( 974_256 ) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи його поновлення не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: «право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані».
При вирішення питання поновлення строку оскарження суди мають забезпечувати дотримання балансу суспільного та приватного інтересів, оскільки держава в особі судових органів повинна забезпечити заінтересованим особам право на використання наявних засобів правового захисту, заінтересовані особи повинні розраховувати на те, що процесуальні норми судочинства будуть застосовані, а неналежне використання своїх прав однією із сторін у судовому процесі не стане перешкодою для іншої сторони в реалізації її права на виконання судового рішення.
Виходячи з прецедентної практики Європейського суду, принцип правової визначеності передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Як вбачається з доводів клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2019 року, представником ОСОБА_1 04.07.2024 року було подано адвокатський запит до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), який зокрема долучено до апеляційної скарги.
З вказаного запиту вбачається, що до адвоката Магировского Т.А. звернулась ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за отримання правової допомоги. Під час надання консультації адвокату стало відомо про ряд арештів, обтяжень майна та виконавчих проваджень, де боржницями є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ..
Враховуючи вказане, слід вважати, що адвокат принаймні з липня 2024 року був також обізнаний і про ряд інших проваджень, що стосуються спірного кредитного договору, які перебували на виконанні.
Вказане зокрема підтверджується відповіддю Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) від 15.07.2024 року №101700, а також рішенням Льчаківського районного суду м.Львова від 18 серпня 2009 року у справі «2-1216/2009 року, копію яких долучено до апеляційної скарги.
Також, слід вказати і про те, що принаймні з 2024 року адвокат був обізнаним про ряд виконавчих проваджень, арештів та обтяжень майна, судових справ, що стосуються ОСОБА_2 , а тому адвокат будучи юридично обізнаним не міг не ознайомитись та не дізнатись про оскаржувану ухвалу шляхом ознайомлення з матеріалами справи, надіслання заяв, запитів або ж через Єдиний державний реєстр судових рішень.
Зважаючи на вказане, подання апеляційної скарги 18 червня 2026 року на ухвалу від 25 жовтня 2019 року, тобто майже через сім років після проголошення тексту ухвали, слід вважати таким, що значно перевищує встановлений законом загальний п`ятнадцятиденний термін на її подання та наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про підставність пропуску такого строку.
Так, представником апелянтки не надано будь-яких належних доказів про те, чому вона була позбавлена можливості звернутися до суду першої інстанції за отриманням оскаржуваної ухвали в межах строку на апеляційне оскарження, або хоча б у розумний строк.
Згідно ч.3 ст.357 ЦПК України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Враховуючивказане, апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення вказаного вище недоліку, а саме для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.
Враховуючи вказане, апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення вказаного вище недоліку, а саме для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
Особу, що подала скаргу слід попередити про те, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали у встановлений строк, їй буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Документи на виконання вимог ухвали, необхідно у визначений строк подати Львівському апеляційному суду.
Керуючись ст.ст. 185, 352, 357 ЦПК України, -
у х в а л и в :
в задоволенні клопотання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2019 року- відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м.Львова від 25 жовтня 2019 року- залишити без руху.
Надати особі, що подала скаргу строк для усунення недоліків апеляційної скарги - десять днів з дня отримання копії ухвали.
У випадку невиконання вимог ухвали у встановлений строк, особі, що подала скаргу буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Суддя Я.А. Левик