Справа № 727/9057/26
Провадження № 2-а/727/204/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі головуючого судді Смотрицького В.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, справу за адміністративним позовом представника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_1 - Ювченко А.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування постанови посилаючись на те, що 20 грудня 2024 року позивач був протиправно затриманий та доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ). Починаючи з 20.12.2024 року по 23.12.2024 року він незаконно, всупереч його волі, утримувався у вказаному приміщенні. Зазначив, що не відмовлявся від виконання військового обов`язку, а неодноразово наголошував, що для належного та об`єктивного проходження військово-лікарської комісії йому необхідно надати медичній комісії власні медичні документи, які відображають реальний стан його здоров`я. 23 грудня 2024 року, після прибуття працівників поліції та за наявності законних підстав, позивачу вдалося подати та зареєструвати офіційну заяву про надання відстрочки від призову передбачену Порядком № 560 (у зв`язку з утриманням та доглядом за своєю матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи). 23.12.2024, під час виходу позивача з приміщення ТЦК спільно з представником поліції, службові особи відповідача вручили йому протокол про адміністративне правопорушення серії 2 № 452, який був датований 20.12.2024.
Позивач стверджує, що 30.12.2024 року прибув до приміщення ТЦК та СП для участі в розгляді справи, однак посадові особи повідомили, що його присутність не потрібна, а рішення буде прийнято без нього та надіслано поштою. Незважаючи на це, у постанові зазначено, що він не з`явився на розгляд справи.
Крім того, позивач зазначає, що у подальшому добровільно пройшов військово-лікарську комісію, що, на його думку, свідчить про відсутність наміру ухилятися від виконання військового обов`язку.
Позивач вважає, що направлення на проходження військово-лікарської комісії було оформлено з порушенням встановлених вимог, а сама процедура проходження медичного огляду організована неналежним чином. Згідно з наданою відповідачем копією матеріалів адміністративної справи, а саме - Карткою обстеження та медичного огляду на ім`я ОСОБА_1 , усі графи та поля у розділі 8 («Результати додаткових методів обстеження», включаючи загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, серологічні аналізи на ВІЛ, Гепатити В і С, RW, а також ЕКГ та флюорографію органів грудної клітки) є повністю порожніми та не містять жодних результатів чи відміток про їх фактичне виконання.
Також позивач зазначає, що йому не була надана можливість подати медичні документи, які характеризували стан його здоров`я, хоча він наполягав на необхідності їх врахування. Саме цим, а не небажанням проходити ВЛК, він пояснює свої зауваження, внесені до акта та протоколу.
Окрім цього, позивач вказує, що направлення на ВЛК не відповідало встановленій формі, оскільки не містило усіх обов`язкових відомостей, передбачених для осіб його віку. У бланку документа повністю відсутня передбачена законом обов`язкова вказівка про визначення придатності особи до служби у Десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій чи морській піхоті. У зв`язку з наведеним позивач вважає, що вимога про негайне проходження військово-лікарської комісії була неправомірною, а його дії не можуть розцінюватися як відмова від проходження медичного огляду.
Позивач зазначає, що під час перебування у ТЦК та СП подав заяву про надання відстрочки від призову у зв`язку з доглядом за матір`ю з інвалідністю ІІ групи та додав документи, які підтверджували відповідні обставини. На його думку, заява не була передана на розгляд комісії, а питання щодо надання відстрочки не було вирішене до притягнення його до адміністративної відповідальності. Посадові особи ТЦК безпідставно продовжили процедуру проходження ВЛК та притягнення його до відповідальності, фактично позбавивши його можливості реалізувати право на отримання відстрочки.
Також стверджує, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням установленої процедури. Зокрема, хоча протокол датований 20.12.2024 року, його примірник був вручений позивачу лише 23.12.2024 року, що, на думку позивача, позбавило його можливості своєчасно звернутися за правовою допомогою та підготувати заперечення. Зазначає, що протокол та інші документи були оформлені у період його незаконного утримання у приміщенні ТЦК та СП, під психологічним тиском, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами. Крім того, вказує, що сам по собі протокол не може підтверджувати факт вчинення адміністративного правопорушення за відсутності інших належних доказів.
Вважає, що під час розгляду справи відповідач не з`ясував усіх обставин, необхідних для прийняття законного рішення, не встановив наявності вини та не перевірив його доводи. На думку позивача, відповідач не врахував подану ним заяву про надання відстрочки, не дослідив причини непроходження ВЛК, не надав можливості надати пояснення під час розгляду справи та безпідставно зазначив у постанові, що позивач не прибув на її розгляд. Позивач стверджує, що його дії були обумовлені виключно необхідністю надати медичні документи та реалізувати право на відстрочку, а тому у його поведінці був відсутній умисел на порушення законодавства.
Зазначає, що документи, на яких ґрунтується постанова, містять ознаки технічного втручання. У наданій копії Акта про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 20.12.2024 року графічне відображення проставлених підписів містить виражену піксельну структуру. Зазначена структура візуально суттєво відрізняється від щільності, чіткості відображення фону та основного друкованого тексту самого документа. Наявність стороннього графічного шуму навколо підписів свідчить про високу ймовірність їх штучного накладення (цифрового монтажу) у графічних редакторах з метою формування фіктивного процесуального документа. У копії Картки обстеження та медичного огляду, а також у копії Направлення на проходження медичного огляду ВЛК № 7000 від 20.12.2024 року, безпосередньо у полях (графах), де зазначаються установчі дані особи, яка направляється на огляд (а саме - ОСОБА_1 ), наявна стороння піксельна структура. Крім того, нанесений текст у вказаних блоках чітко відрізняється за кольором, контрастністю, насиченістю та тоном від основного масиву друкованого бланка та фонової заливки документів. Вказані графічні дефекти свідчать про внесення змін у первинний текст або заміну антропонімічних даних у готових електронних формах документів перед їх роздрукуванням чи копіюванням.
А тому просив поновити строк для оскарження постанови, визнати протиправною та скасувати постанову № 560 від 30.12.2024 р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 17000 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, провадження у даній справі закрити та стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою суду від 25 червня 2026 року адміністративний позов представника представника ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 судом залишався без руху.
Ухвалою суду від 26 травня 2026 року провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду. Відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Відзив обґрунтовано тим, що виходячи з приписів Положення про ВЛК та Положення №154 не міститься заборони щодо направлення військовозобов`язаного для проходження військово-лікарської комісії з метою визначення придатності для проходження військової служби в день виявлення такого військовозобов`язаного, зважаючи на покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдання щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Проходження медичного огляду ВЛК є обов`язком громадянина, а відмова від проходження військово-лікарської комісії в особливий період вказує на небажання позивача виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки з метою забезпечення оборони держави від військової агресії російської федерації проти України в ході проведення мобілізаційних заходів щодо комплектування військових частин, одним з важливих завдань є визначення придатності військовозобов`язаних, як мобілізаційного ресурсу для Збройних Сил України та впорядкування військового обліку.
Вказав, що 20.12.2024 направлення позивача для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби було правомірним.
Під час складання протоколу ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких зазначив, що на момент направлення на ВЛК у нього не було з собою документів про стан здоров`я. Таке твердження немає юридичного обгрунтування, адже постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018р. №411 «Деякі питання електронної системи охорони здоров`я» закладає правову основу для доступу лікарів до інформації про хронічні захворювання пацієнтів через створення та функціонування Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ). Лікарі мають повний доступ до інформації про хронічні захворювання пацієнта через електронну медичну картку, яка є частиною Електронної системи охорони здоров`я.
Крім того зазначив, що на розгляд протоколу ОСОБА_1 не з`явився, не скористувався правом на захист та правову допомогу під час розгляду протоколу. В журналі відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 відсутня інформація про відвідування позивачем примішення ТЦК в день розгляду протоколу. В подальшому не цікавився результатом адміністративного провадження.
Таким чином, звернувшись до суду в червні 2026 року, ОСОБА_1 пропустив визначений ч.2 ст.286 КАС України.
А тому у задоволенні адміністративного позову просив відмовити.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що заперечення відповідача є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи. На думку позивача, долучені відповідачем матеріали не підтверджують його вину, а навпаки свідчать про порушення встановленої законом процедури притягнення до адміністративної відповідальності. Позивач стверджує, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він не відмовлявся від виконання військового обов`язку, а наполягав на дотриманні встановленої законом процедури проведення медичного огляду та реалізації свого права надати військово-лікарській комісії наявні медичні документи. Подальше самостійне проходження ним військово-лікарської комісії, на його думку, остаточно спростовує висновок про наявність умислу на ухилення від виконання військового обов`язку. Також позивач зазначає, що відповідач не спростував доводів щодо істотних порушень порядку оформлення направлення на військово-лікарську комісію та проведення медичного огляду. Зокрема, звертає увагу, що картка медичного огляду не містить результатів обов`язкових лабораторних та інструментальних досліджень, направлення оформлене без обов`язкових відомостей, передбачених для осіб його віку, а акт про відмову містить відомості щодо іншої особи, що, на його переконання, свідчить про шаблонне та формальне оформлення матеріалів. Крім цього, позивач не погоджується з доводами відповідача про відсутність необхідності надання паперових медичних документів, зазначаючи, що законодавство прямо передбачає право та обов`язок військовозобов`язаного подавати медичну документацію у разі відсутності відповідної інформації в електронній системі охорони здоров`я. На думку позивача, саме дії відповідача, який не надав можливості подати такі документи та вимагав негайного проходження ВЛК без проведення необхідних обстежень, унеможливили належне проходження медичного огляду. Обов`язкові дослідження мали проводитися у закладі охорони здоров`я, однак у період перебування у приміщенні ТЦК та СП він об`єктивно не мав можливості пройти такі обстеження, а відсутність будь-яких записів у картці медичного огляду лише підтверджує, що вони фактично не проводилися. Позивач також вказує, що відповідач не спростував доводів щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення. Зазначає, що особисто прибув у визначений день та час для участі у розгляді справи, однак посадові особи повідомили, що його присутність не потрібна, а про прийняте рішення його буде повідомлено пізніше. На думку позивача, відсутність запису в журналі відвідувачів не свідчить про його неявку, а є наслідком дій самого відповідача. Крім того, позивач зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, а відомості про свідків у протоколі не дають можливості їх належним чином ідентифікувати та перевірити достовірність їх показань.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
За положеннями частин 1, 4 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до матеріалів позову та клопотання про поновлення строків на звернення до суду, суд встановив, що оскаржувана постанова винесена без участі позивача, доказів направлення ОСОБА_1 вищевказаної постанови матеріали справи не містять. Позивач дізнався про існування оскаржуваної постанови лише у червні 2026 року. Це відбулося після того, як державним виконавцем Покровського відділу ДВС у місті Кривому Розі у рамках виконавчого провадження ВП № 80829051 було винесено постанову від 03.06.2026 року про звернення стягнення на заробітну плату позивача за місцем його роботи у ТОВ «БЕНЕФІС ЛТД». Безпосередньо копію оскаржуваної постанови позивач (в особі свого представника) фактично отримав лише 19.06.2026 року у додатках до листа відповіді ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1152/214 на адвокатський запит (зв.а.с. 36-37).
Тому наявні підстави для поновлення строку на оскарження постанови.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 30.12.2024 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_3 , розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина(нки) ОСОБА_1 виніс постанову №5334 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП (зв.а.с. 43-44). В постанові зазначено, що зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії 2 №452 від 20.12.2024 встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним та підлягаючим мобілізації з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації відмовився від проходження медичного огляду за направленням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №7000 від 20.12.2024. Видача направлення на на медичний огляд військово-лікарською комісією визначено додатком 11 ПКМУ № 560 від 16.05.2024 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України, що затверджено наказом МО № 402 від 14.08.2008 та зареєстровано в МО 17.11.2008 зa № 1109/15800. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП, яка є банкетною, тобто такою, що відсилає до абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3544-ХІІ від 21.10.1993 р., вчинене в особливий період.
Даних про направлення ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності оскаржувана постанова не містить.
Позивачем до матеріалів справи долучено протокол серії 2 №452 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 20.12.2024 р. (а.с. 39), згідно з яким ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, знаходячись в приміщенні другого відлілу ІНФОРМАЦІЯ_2 за рішенням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 був направлений на військово-лікарську комісію з метою визначення придатності до військової служби під час мобілізації, але відмовився від проходження військово-лікарської комісії, тобто порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період. Своїми діями гр. ОСОБА_5 вчинив аміністративие правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, яка є бланкетною, тобто такою шо відсилає до абзацу 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.ч. 1, 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України», кваліфікуючою обставиною є вчинення даного правопорушення в особливий період.
Факт вчиненого підтверджують свідки: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Протокол містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності, примірник протоколу отримано та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 14.00 30 грудня 2024 р.. В графі пояснень щодо змісту протоколу міститься інформація, що «я наразі відмовляюсь від ВЛК оскільки не маю всіх медичних документів, яки визначають реальний стан мого здоров`я».
Матеріали справи також містять журнал обліку протоколів про адміністративні правопорушення другого відлілу ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого 20.12.2024 р. відносно ОСОБА_1 винесено протокол - «відмова від ВЛК» (а.с. 38).
Згідно з рапортом капітана ОСОБА_8 від 20.12.2024 р. при звірці облікових даних з військовозобов?язаним громадянином України: ОСОБА_1 , встановлено порушення правил військового обліку, а саме: не проходив військово-лікарську комісію у встановленому чинним законодавством порядку кожні 5 років та безпосередньо о 12:30 год 20 грудня 2024 року відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до проходження військової служби під час мобілізації (а.с. 40).
20.12.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення №7000 ОСОБА_1 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період (зв.а.с. 42).
Згідно з актом про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії від 20.12.2024 р. ОСОБА_1 в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_9 20.12.2024 р. о 12.30 год. з метою визначення придатності для проходження військової служби, відмовився від отримання направлення на медичних огляд ВЛК та відмовився проходити медичну комісію (зв.а.с. 40). ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК в графі пояснень акту про відмову зазначив, що наразі відмовляється від ВЛК оскільки не має всіх медичних документів, яки визначають реальний стан його здоров`я.
Згідно з карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаний для визначення придатності до війської служби ОСОБА_1 , що міститься в матеріалах справи - вона є не заповненою (а.с. 41-42).
Позивачем долучено відповіді ГУНП в Чернівецькій області з приводу звернення ОСОБА_10 , що працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 на її думку незаконно утримують її чоловіка ОСОБА_1 , зареєстрованого 23.12.2024 р № 7657 (а.с. 27), зареєстрованого 22.12.2024 р. №7641 (зв.а.с. 27), 20.12.2024 р. №7600 (а.с. 28).
Відповідно до заяви від 23.12.2024 р. ОСОБА_1 повідомив, що є особою, яка на підставі п. 13 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову служби під час мобілізації. На підставі викладеного просив розглянути заяву та оформити у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (зв.а.с. 28-29).
Також, згідно з витягом з «Резерв +» ОСОБА_1 , сформованого 08.06.2026 р., наявна відстрочка: тип «бронювання» до 09.12.2026 р., дата ВЛК - 01.05.2026 р. (а.с. 19).
Між сторонами виник публічно-правовий спір щодо правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Частиною 2 ст.4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
В свою чергу, відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ встановлено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до абз. 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані: проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
За приписами ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:
- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Обов`язок проходити медичний огляд підтверджений абз. 4 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де вказано, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно.
Відповідно до п. 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (редакція від 04.10.2024 р., далі Порядок) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Відповідно до пунктів 68, 69 Порядку №560 у мирний час під час визначення призначення резервіста або військовозобов`язаного на особливий період та включення його до складу військових команд для комплектування військових частин (установ) вони проходять медичний огляд, за результатами якого таким особам оформляється довідка з висновком щодо придатності до військової служби. Строк дії такої довідки становить п`ять років. Придатним до військової служби резервістам та військовозобов`язаним вручається мобілізаційне розпорядження. Резервісти та військовозобов`язані, які в мирний час були призначені на комплектування військових частин (установ) з врученням мобілізаційних розпоряджень під час мобілізаційного розгортання Збройних Сил та інших військових формувань, призиваються на військову службу під час мобілізації, на особливий період за результатами раніше пройдених медичних оглядів та їх опитування про наявність або відсутність скарг на стан здоров`я. Резервісти або військовозобов`язані, у яких відсутні скарги на стан здоров`я, на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду не направляються.
Особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
За обставинами справи, 20.12.2024 р. начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 видано направлення №7000 для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період.
За позицією сторони позивача, ОСОБА_1 правомірно відмовився від отримання направлення на медичний огляд ВКЛ та проходження медичного огляду для визначення ступеня придатності до військової служби, оскільки не має всіх медичних документів, які визначають реальний стан його здоров`я.
Наказом Міністерства оборони України № 402 від 14.08.2008 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (редакція від 20.11.2024 р.), яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями і поширюється зокрема і на військовозобов`язаних та резервістів (далі Положення).
Пунктами 3.1. та 3.2. глави 3 розділу II Порядку № 402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП. Повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП.
Згідно з абз. 3 пункту 3.4 Розділу 3 Положення лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.
Отже, у лікарів, які включені до складу ВЛК, наявний доступ до ЕСОЗ для отримання необхідних медичних даних військовозобов`язаного, а необхідність надання військовозобов`язаним додаткових документів про стан його здоров`я має вирішуватись лікарями ВЛК та не може бути підставою для відмови від проходження медичного огляду.
Водночас щодо доводів сторони позивача про відсутність певних медичних документів, які він бажав надати ВЛК, суд зазначає, що відсутність медичних документів або їх неврахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від проходження медичного огляду.
Підпунктом 2.8.6. глави 2 розділу І Положення строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів.
За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об`єктивної інформації про стан її здоров`я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Будь-яких доказів, що ОСОБА_1 заявляв клопотання щодо перенесення проходження ВЛК на іншу дату та наявності у нього медичних документів про стан його здоров`я до матеріалів справи не надано.
Згідно з мобілізаційним законодавством, направлення громадян на ВЛК та призов на військову службу може здійснюватись незалежно від місця перебування на військовому обліку. Військовозобов`язані не можуть обирати самостійно, де їм зручно проходити ВЛК, тому що це відбувається виключно за рішенням начальника ТЦК та СП.
Крім того, матеріали справи, а саме витяг з «Резерв+» містить інформацію, що ОСОБА_1 пройшов ВЛК 01.05.2026 р.
Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, передбачені виключні обмеження щодо направлення на медичний огляд лише стосовно наступної категорії осіб: які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки - до прийняття у відношенні них рішення відповідною комісією (п. 63 Порядку); які прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних) - вони викликаються на медичний огляд повісткою (п. 69 Порядку).
З матеріалів справи вбачається, що направлення для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров`я в ЗСУ та ІВФ у зв`язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період, акт про відмову від отримання направлення на ВЛК та/або відмову від проходження військово-лікарської комісії, протокол серії 2 №452 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП винесено 20.12.2024 р., заяву про те, що ОСОБА_1 не підлягає призову на військову службу під час мобілізації та прохання розглянути заяву та оформити довідку про відстрочку датовано 23.12.2024 р., тобто після виникнення спірних правовідносин.
Отже, на момент видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії позивач не належав до категорії осіб, щодо яких пунктом 63 Порядку встановлено обмеження стосовно направлення на медичний огляд до прийняття комісією рішення за заявою про надання відстрочки. За таких обставин, оскільки на момент вчинення відповідних дій жодної із передбачених Порядком обставин, що обмежували б можливість направлення його на медичний огляд, не існувало. Відтак дії посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії відповідали вимогам чинного законодавства.
Таким чином, за встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права, відмова позивача від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби є безпідставною, що свідчить про порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз. 3 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що зображення підпису на копії направлення, акту про відмову від отримання направлення є «піксельним», а відтак викликає сумніви щодо його справжності. Такі твердження ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті копії документа та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Сам по собі спосіб виготовлення копії документа, його сканування чи друку може впливати на якість відображення графічних реквізитів, у тому числі підписів, однак не свідчить про їх відсутність чи підроблення.
Позивач не заявляв клопотань про витребування оригіналу документа, не порушував питання про призначення судової почеркознавчої чи технічної експертизи документа та не надав жодного доказу, який би підтверджував факт фальсифікації направлення. За таких обставин доводи про недостовірність підписів є лише припущеннями, що відповідно до вимог статей 72-77 КАС України не можуть бути покладені в основу висновків суду.
На думку суду, такий висновок узгоджується з принципом розподілу тягаря доказування в адміністративному процесі.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Відповідно до ст.248 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст. 210-1 КУпАП покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду визначеної ст. 278 КУпАП.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Вказані письмові докази, свідчать про послідовну та чітку відмову позивача ОСОБА_1 від медичного огляду ВЛК за направленням районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Враховуючи досліджені докази, ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковник ОСОБА_3 дійшов обґрунтованого висновку про порушення позивачем абз. 3 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Згідно з протоколом серії 2 №452 від 20.12.2024 року позивача повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 30.12.2024 о 14-00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , каб. №24, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під підпис.
У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст.63 Конституції України, права та обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП.
Отже, ІНФОРМАЦІЯ_6 дотримано процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскаржувана постанова містить необхідні реквізити, у тому числі, виклад обставин правопорушення, установлених під час розгляду справи, посилання на правові норми, порушення яких стало підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Водночас, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а доводами позивача не спростовуються викладені у постанові висновки.
Постанова прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), тому підстави для її скасування відсутні.
Згідно зі ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволені позову слід відмовити за його безпідставністю, а оскаржувану постанову залишити без змін.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, відповідно до приписів ст.ст.134, 139 КАС України.
Враховуючи вищенаведене, керуючись, ст.ст. 19, 58 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ст.ст.7, 9, 210-1, 235, 245, 251, 268, 279 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 72-77, 121, 122, 132, 139, 243-246, 250-251, 262, 286, 295 КАС України, суд,-
Ухвалив:
Поновити ОСОБА_1 строк для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: