Справа №760/6387/24
Провадження №2/760/2061/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Маковчик К.М.,
представника позивача - адвоката Фанштейн К.М.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И В :
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Губський Р.В. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 29 жовтня 2015 року в рахунок погашення заборгованості в гривні у розмірі, розрахованим за готівковим курсом продажу долару США за даними сайту finance.ua на дату виконання рішення суду, в еквіваленті 9700,50 доларів США за договором позики від 29 жовтня 2015 року, в рахунок погашення заборгованості відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в гривні у сумі, розрахованій з урахуванням готівкового курсу продажу долару США за даними сайту finance.ua на дату виконання рішення суду, в еквіваленті 2292,24 доларів США і судових витрат, що складаються з суми судового збору 4663,97 грн. та витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн., на користь ОСОБА_1 та встановити спосіб реалізації предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , шляхом продажу на електронному аукціоні у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», за ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб?єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою від 21 березня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою від 15 січня 2025 року було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів.
Ухвалою суду від 24 лютого 2025 року здійснено перехід до розгляду цивільної справи за правилами загального позовного провадження та замінити засіданні для розгляду справи по суті підготовчим засіданням, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 01 липня 2025 року було витребувано докази від державного реєстратора Комунального підприємства «Спецжитлофонд» у м. Києві Коровайко О.С. та від Київського державного нотаріального архіву.
Згідно ухвали суду від 01 липня 2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , яка дії в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 було витребувано докази від Київського державного нотаріального архіву.
17 липня 2026 року до суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про відвід судді та 21 липня 2026 року доповнення до заяви про відвід судді, в якій вона просить відвести суддю Солом`янського районного суду м. Києва Аксьонову Н.М. від розгляду цивільної справи №760/6387/24 та передати справу на авторозподіл для визначення іншого судді. В обґрунтування поданої заяви вказала, що вона заявила клопотання про витребування доказів, однак їй було відмовлено. Суддя із власної ініціативи почала збирати докази на користь однієї із сторін, що є прямим порушенням принципів рівності сторін та змагальності. До цього часу витребувані докази не надходили. Відповідач зазначає, що суддя розпочала розгляд справи по суті, так і не з`ясувавши чи підроблені докази чи ні, допустимі чи не допустимі. Станом на 07 квітня 2026 року у справі не виконано жодної ухвали про витребування оригіналів доказів, які витребував суд. Оригінали доказів не були досліджені судом у законному порядку. Також суд не надавав можливості ознайомитися з матеріалами справи. Зазначені обставини викликають об`єктивні та обґрунтовані сумніви в неупередженості та об`єктивності судді, що є підставою для відводу згідно статті 36 ЦПК України.
Розглянувши указану заяву про відвід, суд приходить до такого висновку.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначено статтею 40 ЦПК України.
Відповідно до ч.2 ст.40 ЦПК України, питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Частина 3 ст.40 ЦПК України визначає, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Частиною 8 ст.40 ЦПК України передбачено, що суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Стаття 36 ЦПК України містить в собі вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Так, відповідно до ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить вимоги щодо неупередженості суду. Так, ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах "Piersac vs Belgium, Grieves vs UK"). Крім того, згідно принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ у справі "Le Comte, Van Leuven iMeyere vs Belgium", суд має бути неупередженим і безстороннім.
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" ("De. Belgium"), від 26 жовтня 1984 року, п. 26).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" ("Wettstein v. Switzerland") та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" ("Castillo. Spain"), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).
У справі "П`єрсак проти Бельгії" ЄСПЛ висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами проявів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-які сумніви з цього приводу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект. Так у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. При чому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
Крім того, як зазначено в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення. Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію «розумного спостерігача». У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Разом з тим із заяви відповідача ОСОБА_2 не встановлено особистої заінтересованості судді, певних її прихильностей чи уподобань стосовно однієї зі сторін у справі, а також її заінтересованості у результаті розгляду справи. Думка заявника про упередженість та необ`єктивність судді носить характер припущень та фактично зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями судді.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, а тому на підставі ч.3 ст.40 ЦПК України заяву про відвід необхідно передати для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому ч.1 ст.33 ЦПК України.
Керуючись статтями 36, 40, 260, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Заяву відповідача ОСОБА_2 про відвід судді у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Горкуша-Рець Марія Олександрівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки - визнати необґрунтованою та передати її для розгляду судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Солом`янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова