ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог
24 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/19993/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою від 29.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
Встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд ухвалою від 10.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 залишив без руху. Підставою для залишення позову без руху слугувало, зокрема, те, що позивач не надав суду доказів утримання податку з доходів фізичних осіб (далі - ПДФО) з виплаченого грошового забезпечення.
14.07.2026 на виконання вимог ухвали суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків. Щодо надання доказів утримання ПДФО представник зазначив, що відповідач не надав відповіді на його адвокатський запит. У зв`язку з цим представник стверджує, що необхідна інформація у позивача відсутня, натомість просить суд самостійно витребувати докази утримання ПДФО у відповідача.
Суд ухвалою від 20.07.2026 продовжив строк залишення позовної заяви без руху, наголосивши, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Зі змісту вказаної норми випливає, що сторони зобов`язані самостійно довести свою позицію. Тобто особа повинна отримати належні та допустимі докази хоча би наявності самого факту порушеного права ще до звернення до суду з позовом.
У даному випадку позивач фактично стверджує про беззаперечне порушення його прав, проте відкрито визнає відсутність доказів на підтвердження цього факту, пропонуючи суду віднайти ці докази замість нього. Такий підхід є неприпустимим, оскільки він повністю перекладає тягар збору первинних доказів з позивача на суд, що нівелює принципи змагальності сторін та диспозитивності адміністративного судочинства.
Те, що військова частина не надала відповіді на адвокатський запит, на що посилається сторона позивача, мало би врегульовуватися в інший передбачений законом спосіб, зокрема, шляхом скерування повторних запитів, ініціювання питання про притягнення винних посадових осіб до відповідальності (за ігнорування адвокатського запиту) або шляхом ініціювання окремого позову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати відповідь на запит. Але зовсім не в обраний представником позивача спосіб - бездоказово стверджувати про наявність порушення права в частині утримання ПДФО, намагаючись штучно витребувати докази цього порушення вже через суд під час розгляду справи по суті.
Суд окремо звернув увагу на те, що представником позивача у цій справі виступає адвокат який є професійним фахівцем у галузі права. Як фахівець у галузі права представник позивача повинен знати такі очевидні речі, як базові стандарти доказування та неможливість подання адміністративного позову "на майбутнє" з розрахунком на те, що суд замість сторони збере доказову базу для обґрунтування позовних вимог. Професійний статус представника покладає на нього підвищений обов`язок щодо належної підготовки процесуальних документів та чіткого розуміння механізмів захисту прав, які не повинні зводитися до використання суду як інструменту для збору інформації чи підміни собою інституту адвокатського запиту.
23.07.2026 до суду надійшло клопотання представника позивача, у якому він просить продовжити строк для усунення недоліків до надання відповідачем довідки-розрахунку про суми виплаченого грошового забезпечення та до надання Міністерством оборони України відповіді на його скаргу. Необхідність продовження строку представник обґрунтовує тим, що він направив скаргу до Міністерства оборони України на дії відповідача, а час отримання відповіді на неї може перевищити вже наданий судом процесуальний строк.
Розглянувши подане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом із тим, продовження процесуального строку є правом суду, яке реалізується виключно за наявності об`єктивних та поважних причин, що не залежать від волі заявника і дійсно унеможливлюють виконання процесуальних обов`язків.
Суд критично оцінює доводи представника позивача та наголошує, що збір доказової бази, надсилання адвокатських запитів, а також звернення зі скаргами до органів вищого рівня з метою витребування необхідних документів - це дії, які позивач та його представник мали вчинити до моменту звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Звернення до адміністративного суду є способом захисту вже порушеного права особи. Наявність такого порушення позивач повинен бути готовим підтвердити належними та допустимими доказами ще на стадії формування позовної заяви, як того вимагають положення частини четвертої статті 161 КАС України. Інститут залишення позову без руху не призначений для того, щоб слугувати інструментом або "додатковим часом" для ініціювання нових адміністративних процедур оскарження чи початку процесу збору первинних доказів, які взагалі були відсутні у сторони на момент пред`явлення позову.
Окремо суд наголошує на імперативності дотримання строків розгляду адміністративної справи. Відповідно до статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Завданням адміністративного судочинства є своєчасне вирішення спорів. Прохання представника позивача зупинити перебіг строку на усунення недоліків до настання подій, які не мають чітко визначених меж і залежать від третіх осіб (до надання відповіді Міністерством оборони України та довідки відповідачем), фактично означає залишення позовної заяви в стані "без руху" на невизначений термін. Такі дії є неприпустимими, оскільки призведуть до штучного затягування судового процесу та порушення законодавчо встановлених строків розгляду справи.
За таких обставин, наведені у клопотанні підстави не є об`єктивними і поважними причинами, які б давали суду підстави для чергового продовження процесуального строку, а є наслідком передчасного подання позову без належно зібраної доказової бази. Отже, у задоволенні клопотання належить відмовити.
Суд також зауважує, що у відзиві на позовну заяву відповідач здійснює аналіз законодавства, що стосується компенсації податку на доходи фізичних осіб, однак не вказує, що при виплаті грошового забезпечення позивачу був утриманий ПДФО.
Тобто у суду відсутні будь-які докази того, що відповідачем здійснено утримання податку на доходи фізичних осіб із грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі № 240/15444/24.
Відповідно до частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду (частина 15 статті 171 КАС України).
Оскільки недоліки позовної заяви, визначені в ухвалах суду від 10.07.2026 та від 20.07.2026, стороною позивача в повному обсязі не усунуті, суд вважає за необхідне залишити без розгляду позовну заяву в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення.
В іншій частині позовних вимог розгляд справи необхідно продовжити.
Керуючись статтями 45, 77, 121, 144, 160, 161, 169, 171, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні клопотання представника позивача про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії в частині зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 рівноцінну грошову компенсацію податку на доходи фізичних осіб, утриманого із грошового забезпечення, нарахованого на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2025 у справі № 240/15444/24, залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Леміщак
24.07.26