Справа №760/26251/24 2-о/760/76/25
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2026 року м. Київ
Солом`янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ішуніної Л. М.
за участю:
секретаря судового засідання Чоботарьової В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду міста Києва з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
Свою заяву мотивує тим, що з березня 2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 (дату загибелі) проживала однією сім`єю як чоловік та жінка з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. Для отримання статусу члена сім`ї (дружини) загиблого військовослужбовця істотним є факт спільного проживання з ним однією сім`єю.
Зазначила, що до дня загибелі ОСОБА_2 фактично проживала з ним за адресою: АДРЕСА_1 , вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, спільно вирішували побутові питання, надавали одне одному моральну та матеріальну підтримку.
Встановлення факту необхідне для призначення одноразової грошової допомоги.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 жовтня 2024 року для розгляду зазначеної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку окремого провадження та призначено судове засідання на 24 лютого 2025 року.
03 липня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення Міністерства оборони України, у яких зазначено, що встановлення заявленого факту може вплинути на права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, зокрема осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця, а також можливих спадкоємців, наявність яких заявницею не спростована.
Заявниця та її представник у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили; у матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за їх відсутності.
Заінтересовані особи у судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явилися, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи та додаткові пояснення Міністерства оборони України, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
З аналізу наведеної норми вбачається, що характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Тож, факти, що підлягають встановленню судом, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи матиме він правові наслідки.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 320/948/18 від 10 квітня 2019 року.
Відповідно до частини третьої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті. Частиною четвертою статті 16-1 цього Закону до членів сімей загиблої (померлої) особи віднесено, зокрема, дітей, вдову (вдівця), батьків (усиновлювачів) загиблої (померлої) особи, а також жінку (чоловіка), з якою (яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю, але не перебувала у шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
Таким чином, встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю із загиблим військовослужбовцем безпосередньо впливає на коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у зв`язку з його загибеллю, оскільки визначає її належність до членів сім`ї поряд з іншими особами, зазначеними у частині четвертій статті 16-1 наведеного Закону.
Разом з тим заявниця не зазначила про наявність чи відсутність інших членів сім`ї загиблого, які мають право на таку допомогу, зокрема батьків та утриманців. При цьому в попередніх судових засіданнях не спростовувалося існування у ОСОБА_2 батька, який відповідно до частини четвертої статті 16-1 зазначеного Закону також належить до кола осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця.
Вирішуючи питання про залишення заяви без розгляду, суд враховує й додаткові пояснення Міністерства оборони України, у яких зазначено, що встановлення заявленого факту може вплинути на права осіб, не залучених до участі у справі, зокрема осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу у разі загибелі військовослужбовця.
Таким чином, встановлення заявленого факту пов`язане з вирішенням спору про право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви без розгляду.
При цьому ОСОБА_1 не позбавлена права звернутися до суду з позовом про захист своїх прав, які вважає порушеними, невизнаними чи оспореними, із належним дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства та у порядку, визначеному ЦПК України.
Керуючись статтями 1-23, 76-81, 89, 95, 260, 293-294, 315, 352, 354, 355 ЦПК, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Л. М. Ішуніна