Виноградівський районний суд Закарпатської області
_____________________________________________________________________
Справа № 299/1877/15-а
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.07.2026 м.Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді-Надопта А.А.,
секретаря судового засідання Стрижак О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, -
В С Т А Н О В И В:
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
Заява мотивована тим, що постановою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 20.07.2015 року у справі № 299/1877/15-а позовні вимоги ОСОБА_1 , було задоволено.
На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист № 299/1877/15-a. Вказаний виконавчий лист перебував на виконанні, проте у зв`язку з прийняттям постанови відділом державної виконавчої служби у місті Ужгороді від 02.02.2016 року виконавче провадження №48440139 було закінчено, а оригінал виконавчого листа повернуто на адресу Виноградівського районного суду, що підтверджується відповіддю на звернення органом ДВС від 22.05.2026 року №-7-48440139.
Про факт закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа до суду заявник належним чином поінформований не був, копію відповідної постанови органу ДВС на його адресу не надсилали, а тому він об`єктивно не знав про реальний стан виконання рішення суду. Оригінал виконавчого листа на руки не отримував, судове рішення на сьогодні залишається невиконаним.
Учасники справи в судове засідання не з`явились, повідомлені належним чином. Від заявника надійшла до суду заява про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримують.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд, розглянувши заяву в частині вимоги про видачу дубліката виконавчого листа, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.18.4 ч. 1 Перехідних положень КАС України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 р.) у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Частиною 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно зі ст.12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Згідно з ч. 1 ст. 376 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання з поважних причин, цей строк може бути поновлено. Пропуск строку відбувся з поважних причин, оскільки після повернення листа органом ДВС до суду заявник не був поінформований про його місцезнаходження, а також через похилий вік, І групу інвалідності та тривалу хворобу, що позбавляло його можливості контролювати хід справи. До того ж, починаючи з 2020 року в Україні було запроваджено тривалий карантин через пандемію СОМПО-19 (що супроводжувався обмеженням роботи установ та транспорту), а з 24 лютого 2022 року і до сьогодні в країні введено та діє воєнний стан
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04, відповідно до п. 73-74 якого суд зазначає, що ця справа стосується існуючої проблеми, яка постійно нагадує про себе, породжуючи порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які найчастіше виявляє Суд у справах проти України; більше ніж половина рішень, винесених Судом у справах проти України, стосуються питання тривалого невиконання остаточних судових рішень, відповідальність за які несуть органи влади України. Суд зауважує, що одне з перших таких рішень, яке було винесено в 2004 році, ґрунтувалося на фактах, подібних до фактів у цій справі (див. згадане вище рішення у справі Войтенка). Зокрема, у справі Войтенка ( 980_223 ) заявник не міг одержати суми грошової компенсації, призначеної йому у зв`язку з його звільненням з військової служби, протягом чотирьох років. У справі Войтенка, окрім висновку про наявність порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу ( 994_535 ) у зв`язку із затримкою у виплаті присудженої національним судом компенсації, Суд дійшов також висновку, що правова система України не надає ефективного засобу юридичного захисту, як цього вимагає стаття 13 Конвенції, спроможного запобігти затримкам у виконанні судових рішень або забезпечити відшкодування шкоди, завданої такими затримками. Справа, що розглядається, свідчить про те, що питання тривалого невиконання остаточних рішень та відсутності ефективних засобів юридичного захисту в правовій системі України залишаються невирішеними попри той факт, що існують відповідні рішення Суду з чіткими закликами до Уряду вжити необхідних заходів для вирішення таких питань.
Згідно п. 88 рішення ЄСПЛ у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", суд доходить висновку, що порушення, зазначені в цьому рішенні, не пов`язані з якимсь поодиноким випадком чи особливим поворотом подій у цій справі, але є наслідком недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів, за які вони несуть відповідальність. Отже, ситуацію у цій справі слід кваліфікувати як таку, що є результатом практики, несумісної з положеннями Конвенції (див. рішення у справі "Боттацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [GC], N 34884/97, п. 22, ECHR 1999-V, і згадане вище рішення у справі Бурдова (N 2), пп. 134-135).
Якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" (N 1) (Scordino v. Italy) (no. 1) [GC], N 36813/97, п. 183, ECHR 2006-...). Так само й у справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) (див. згадане вище рішення у справі Акашева, пп
На підтвердження втрати виконавчого листа, заявник ОСОБА_1 надав відповідь на звернення органом ДВС від 22.05.2026 року №-7-48440139 про те, що виконавчий лист не перебуває, про те, що він направлений до Виноградівського районного суду. Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення заяви в частині видачі дублікату виконавчого листа.
Зазначені заявником ОСОБА_1 обставини для поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, та долучені докази на підтвердження зазначених обставин, а саме його тривале лікування, та повномасштабне вторгнення з 24 лютого2022 року, суд визнає поважними, такими, які б вказували на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення заявником процесуальних дій у визначений законом строк, та вказано і те, що вказані обставини виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк. Тому суд приходить до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 в частині поновлення пропущеного строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання.
Керуючись ст.ст. 237, 246, 248, 256, 295, 297, 376, п.18.4 Перехідних положень КАС України, Законом України «Про виконавче провадження» суд,-
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого документу та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задовольнити.
Видати дублікат виконавчого листа у справі № 299/1877/15- а від 20.07.2015 року.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для пред`явлення виконавчого документу № 299/1877/15- а від 20.07.2015 року до виконання.
Ухвала набирає законної сили у строки, визначені ст.256 КАС України, та може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду
Суддя: А. А. Надопта