Справа № 147/839/25
Провадження № 22-ц/801/2101/2026
Категорія: 23
Головуючий у суді 1-ї інстанції Почкіна О. М.
Доповідач :Оніщук В. В.
УХВАЛА
27 липня 2026 року Справа № 147/839/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді-доповідача Оніщука В. В., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у цивільній справі за позовом виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів при використанні земельної ділянки,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2026 року позов виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області було задоволено та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:02:005:0145, площею 0,3000 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 березня 2025 року у сумі 29 695,57 грн, вирішено питання судових витрат.
Не погодившись з таким судовим рішенням, 02 липня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Також у апеляційній скарзі відповідач заявляє клопотання про звільнення його від сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюється ЗУ «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (із змінами і доповненнями).
Відповідно до частини першої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Подаючи позов у 2025 році, позивач як юридична особа заявляв одну вимогу майнового характеру.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, з урахуванням заявленої ціни позову у розмірі 29 695,57 грн, прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2026 році, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» у розмірі 3 028 грн, позовна заява мала бути оплачена судовим збором у розмірі 3 028 грн.
За правилами підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється в розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, подана апеляційна скарга на має бути оплачена судовим збором у розмірі 4 542 грн (3 028 грн х 150%).
Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 3 ст. 136 ЦПК України з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно із ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Також положеннями ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із ч. 3 ст. 8 вказаного Закону при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
З аналізу ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Визначення судом майнового стану сторони є оціночним і залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану.
Вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ у справах: «Княт проти Польщі» від 26 липня 2005 року; «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» від 26 липня 2005 року).
При розгляді справ ЄСПЛ встановлює, чи був, з однієї сторони, дотриманий баланс між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи, та з іншої - правом заявника на доступ до правосуддя, зокрема, правом представити свою позицію по суті та захистити інтереси в суді; для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію («Шишков проти росії», № 26746/05, п. 111). Крім того, на переконання ЄСПЛ, при оцінюванні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансової спроможності заявника його сплатити, а також обставини конкретної справи та стадію провадження (Креуз проти Польщі, № 28249/95, п. 60); підставою для рішення суду про звільнення від сплати судового збору може бути майновий (фінансовий) стан особи («ФК «Мретебі» проти Грузії» № 38736/04, п. 47).
З викладеного слідує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати; обов`язок сплатити судові збори, встановлені відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Безпідставне звільнення від сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору по причині безробіття, важкого стану здоров`я, матеріальних труднощів, тобто з врахуванням мого майнового стану, адже він не має ні житла, ні землі, ні засобів руху, про що просить суд повірити на слово, адже отримати таку довідку неможливо. ОСОБА_1 існує за рахунок випадкових заробітків, яких ні на що не вистачає.
Втім з огляду на викладене вище апеляційний суд виснує, що клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору задоволенню не підлягає через необґрунтованість та недоведеність наявності законних для того підстав.
Також всупереч вимогам п. 2 ч. 2 ст. 356 ЦПК України у апеляційній скарзі не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_1 за його наявності або номер і серія паспорта, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Відповідно до ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до ч. 6 ст. 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, оскільки апеляційна скарга не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України, з метою недопущення порушення права ОСОБА_2 на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та позбавлення доступу до правосуддя, подану апеляційну скаргу слід залишити без руху для усунення її недоліків, а саме для:
- надання документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору або його зменшення, відстрочення або розстрочення сплату судового збору, відповідно до закону;
- надання апеляційної скарги у новій редакції із зазначенням реєстраційного номеру облікової картки платника податків ОСОБА_1 за його наявності або номеру і серії паспорта, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач: ГУК у Він. обл./м. Вінниця/ 22030101
код ЄДРПОУ: 37979858,
Банк: Казначейство України (ЕАП)
МФО: 899998
рахунок № [рахунок приховано].
На підставі викладеного, керуючись ст. 185, 356, 357, 358 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2026 року залишити без руху.
Надати строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз`яснити, що у разі невиконання зазначених вимог у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Витребувати з Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/839/25 за позовом виконувача обов`язків керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів при використанні земельної ділянки.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Оніщук