ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
27 липня 2026 року м. Одеса Справа № 916/695/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Павленко Н.А.
суддів - Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.
дослідивши матеріали апеляційної скарги Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026, ухвалене суддею Демченко Т.І., м. Одеса
по справі №916/695/26
за позовом Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-ртм»
про стягнення 500442,32 грн,
ВСТАНОВИВ:
26.02.2026 Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради звернулась до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-ртм», в якій просила суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-ртм» пеню у сумі 500442,32 грн за неналежне виконання умов договору на право тимчасового користування місцями для розташування рекламних засобів від 14.07.2011 № 5-рд за період з 01.03.2024 по 31.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.03.2026 позовну заяву Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/695/26, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 позовні вимоги Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіті-ртм» на користь Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради 250221,16 грн пені, 6005,31 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, Комунальна установа «Одесреклама» Одеської міської ради звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд (мовою оригіналу):
« 1. Поновити строк на апеляційне оскарження та відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від від 17.06.2026 року у справі № 916/695/26.
2. Рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 року у справі №916/695/26 змінити, яким позовні вимоги Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради задовольнити у повному обсязі.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
4. Надати Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради додатковий час та відстрочити строк на оплату судового збору за подання апеляційної скарги на 1 місяць.».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026, апеляційну скаргу Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Павленко Н.А., суддів: Лічмана Л.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 по справі №916/695/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду, доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/695/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
21.07.2026 матеріалами справи №916/695/26 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
Перевіривши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради без руху з огляду на таке.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Нормами ч. 2 п. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що документи, які підтверджують сплату судового збору надаються до суду у встановленому порядку та розмірі.
Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн.
Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Приписами пп. 6 п. 2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 оскаржується Комунальною установою «Одесреклама» Одеської міської ради в частині незадоволеної вимоги про стягнення 250221,16 грн.
Отже, за подання позовної заяви у цій справі підлягав сплаті судовий збір у сумі 3753,32 грн (250221,16 х 1,5 %).
Апеляційну скаргу Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради було подано до Південно-західного апеляційного господарського суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС.
Таким чином, оскаржуючи рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 у справі №916/695/26, апелянт мав би сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 4503,98 грн (3753,32 грн х 150% х 0,8).
Однак апелянтом не надано доказів сплати судового збору, чим порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 258 ГПК України.
З огляду на означене, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги апелянту необхідно сплатити судовий збір у сумі 4503,98 грн.
Звертаючись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026, скаржником в прохальній частині апеляційної скарги заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на 1 місяць. В обґрунтування заявленого клопотання апелянт вказує, що є неприбутковою бюджетною установою, діяльність якої фінансується з коштів бюджету територіальної громади міста Одеси. Також апелянт зазначає, що станом на дату подання апеляційної скарги в Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської було відсутні головний бухгалтер та заступник головного бухгалтера - особи, уповноважені підписувати фінансові документи.
У зв`язку з цим з об`єктивних причин установа тимчасово позбавлена можливості здійснювати будь-які платежі та надати суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору разом з апеляційною скаргою. Апелянт вказує, що документи про оплату судового збору у встановленому розмірі будуть подані до суду невідкладно після призначення головного бухгалтера, оформлення для нього електронного цифрового підпису та отримання відповідного фінансування на покриття судових витрат.
Розглянувши означене клопотання, судова колегія не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».
Положеннями ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Частиною 2 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.01.2026 по справі №925/1293/19 наголосила, що висновок судів про неможливість застосування статті 8 Закону № 3674-VI до юридичних осіб без додаткового аналізу обставин конкретної справи - за висновками ЄСПЛ - не відповідає вимогам Конвенції, оскільки пропорційність обмеження доступу до суду має оцінюватися індивідуально з урахуванням фактичної можливості сплатити збір та наслідків відмови у такому доступі для права на судовий захист.
Характер порушення, встановленого ЄСПЛ у справі «Король та інші проти України» від 09.10.2025 (CASE OF KOROL AND OTHERS v. UKRAINE; заява № 82560/17 та 6 інших заяв), в частині заяви №36465/21(обмеження доступу до суду через непосильний судовий збір без оцінки майнового стану юридичної особи), ставить під сумнів результат національного провадження в частині повернення позовної заяви.
Таким чином, аналіз положень статті 8 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення (за умов, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір») або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.
При цьому особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження підстав для розстрочення сплати судового збору.
Необхідно зазначити, що звільнення від сплати судового збору, відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України «Про судовий збір», є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд (за наявності передбачених законом умов) звільнити особу від сплати судового збору, відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір.
Отже, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити заявника від сплати судового збору з урахуванням вимог, передбачених законодавством, та з урахуванням майнового стану скаржника, який оцінюється судом на підставі наданих доказів.
При цьому, оцінці також підлягають дії, вчинені скаржником задля сплати судового збору та причини, з яких такі дії не призвели до позитивного вирішення питання його сплати.
Так, Господарський процесуальний кодекс України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/ відстрочення сплати судового збору. За наявності таких питань суди повинні вказувати, які конкретно докази заявник має надати на підтвердження факту свого незадовільного майнового стану, у разі якщо наданих доказів недостатньо або вони не є належними.
Частиною третьою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Разом з тим, звертаючись з клопотанням про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апелянтом не надано будь-яких доказів, на підтвердження об`єктивної неможливості сплати судового збору у встановленому Законом порядку та розмірі за звернення з відповідною апеляційною скаргою до Південно-західного апеляційного господарського суду, яким би апеляційний суд міг надати належну правову оцінку при розгляді відповідного клопотання .
Судова колегія зазначає, що за приписами статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Саме лише посилання на статус неприбуткової бюджетної організації, перебування коштів на рахунках Казначейства чи складний порядок погодження платежів (з військовою адміністрацією, фінансовими органами), відсутність головного бухгалтера, оформлення для нього електронного цифрового підпису (що є є внутрішніми кадровими питаннями установи) не можуть свідчити про неможливість сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у визначеному законом порядку та розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Такі обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»).
Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Беручи до уваги вище наведене, судова колегія висновує, що на момент звернення з даною апеляційною скаргою відсутні правові підстави для розстрочення сплати судового збору, тому відповідне клопотання апелянта задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу у вигляді залишення апеляційної скарги без руху.
З урахуванням означеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 по справі №916/695/26 відповідно до ст. 260 ГПК України підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення вказаних недоліків.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що належна правова оцінка поданому апелянтом клопотанню про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 року у справі № 916/695/26 буде надана після усунення недоліків апеляційної скарги під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі .
Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст. ст. 174, 234-235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Відмовити у задоволенні клопотання Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 по справі №916/695/26.
2. Залишити без руху апеляційну скаргу Комунальної установи «Одесреклама» Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2026 по справі №916/695/26.
3. Встановити Комунальній установі «Одесреклама» Одеської міської ради строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги, шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду докази сплати судового збору у сумі 4503,98 грн;- протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали.
4. Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.А. Павленко
Судді: Л.В. Лічман
І.Г. Філінюк