УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8313/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 (колегія суддів: Ходаківська І. П., Владимиренко С. В., Демидова А. М.), рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 (суддя Ломака В. С.) у справі
за первісним позовом фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни до Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про стягнення 711 496,18 грн,
та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни про стягнення 187 499, 20 грн,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Безим`янної Еліни Миколаївни (далі - ФОП Безим`янної Е. М.) звернулася з первісним позовом до Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП "Київський міський клінічний ендокринологічний центр") про стягнення 711 496,18 грн.
В свою чергу, КНП "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" звернулося з зустрічним позовом до ФОП Безим`янної Е. М. про стягнення 187 499, 20 грн.
03.12.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення первісного позову та про відмову у задоволенні зустрічного позову.
14.01.2026 Господарський суд міста Києва ухвалив додаткове рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.
03.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалою задовольнив заяву ФОП Безим`янної Е. М. про заміну сторони у справі її правонаступником; здійснено процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі, замінено КНП "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" на його правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КНП "Київська міська клінічна лікарня № 18").
10.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою скасував рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 в частині стягнення 39 050,78 грн 3 % річних, 104 073,01 грн інфляційних втрат, в цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 залишив без змін.
10.06.2026 Північний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою залишив без змін додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026.
14.07.2026 КНП "Київська міська клінічна лікарня № 18" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов. Крім цього скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Також від скаржника до суду касаційної інстанції надійшла заява про зупинення виконання оскаржених рішень судів попередніх інстанцій.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.
16.07.2026 до Верховного Суду від ФОП Безим`янної Е. М. надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження, які зокрема, обґрунтовані тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій у цій справі не підлягають касаційному оскарженню як такі, що ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідною з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2025 у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Первісний позов у цій справі подано у 2025 році, предметом якого є стягнення 711 496,18 грн, що станом на 01.01.2025 становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн). При цьому, предметом зустрічного позову є стягнення 187 499, 20 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (302 800,00 грн).
Судова колегія констатує, що з урахуванням положень ГПК України дана касаційна скарга може бути розглянута в касаційному порядку лише за наявності для цього підстав, передбачених у пункті 2 частини третьої статті 287 зазначеного Кодексу.
Проте, скаржник не обґрунтовує виключні випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, що не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів, розмір яких не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Необхідно враховувати, що передбачені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки не є тотожними з поняттям підстав касаційного оскарження, які передбачені пунктами 1- 4 частини першої статті 287 ГПК України.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що для оскарження судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, скаржникові необхідно довести та обґрунтувати наявність передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України підстав (постанова від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20).
Положення пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачають виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається саме на скаржника.
Натомість, подана касаційна скарга не дає правових підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, для касаційного перегляду судових рішень.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа № 914/1570/20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що не перевіряє викладені доводи скаржника у касаційній скарзі по суті щодо прийняття судами оскаржуваних судових рішень, адже скаржник не вказав та не довів виключних випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі може бути предметом розгляду Верховним Судом відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене та заперечення проти відкриття касаційного провадження, з огляду на принципи господарського судочинства, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КНП "Київська міська клінічна лікарня № 18" на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
Оскільки судова колегія дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та заява про зупинення виконання оскаржених рішень судів попередніх інстанцій не розглядаються.
Керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/8313/25 за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026, рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Л. І. Рогач
Суддя Г. М. Мачульський