ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" вересня 2026 р. Справа№ 910/8313/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Спаських Н.М.
суддів: Горбасенка П.В.
Яценко О.В.
при секретарі судового засідання Кузьменко А.М.
за участі представників сторін згідно протоколу судового засідання від 22.09.2026
розглянувши матеріали апеляційної скарги від 14.07.2026 Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 (повний текст ухвали складено та підписано 09.07.2026)
за заявою Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про розстрочення виконання рішення
у справі № 910/8313/25 (суддя Ломака В.С.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни (м. Київ)
до Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)
про стягнення 711 496,18 грн.,
та за зустрічним позовом Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (м. Київ)
до Фізичної особи-підприємця Безим`янної Еліни Миколаївни (м. Київ)
про стягнення 187 499,20 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень, ухвалених у справі.
Фізична особа-підприємець Безим`янна Еліна Миколаївна (далі - позивач, Підприємець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, Підприємство) грошових коштів у загальному розмірі 711 496,18 грн, з яких: 568 141,30 грн - заборгованість за укладеним між сторонами 19.05.2023 договором № 73, 104 073,01 грн - інфляційні втрати, 39 281,87 грн - 3 % річних.
Ухвалою від 11.07.2025 Господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/8313/25 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
28.07.2025 через систему "Електронний суд" надійшов зустрічний позов Підприємства, в якому останнє просило суд стягнути з Підприємця на його користь 187 499,20 грн штрафних санкцій та компенсаційних виплат.
Ухвалою від 12.08.2025 Господарський суд міста Києва прийняв до розгляду зустрічну позовну заяву Підприємства, об`єднав її в одне провадження з первісним позовом у справі № 910/8313/25; перейшов до розгляду справи № 910/8313/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.
Рішенням від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 Господарський суд міста Києва частково задовольнив первісний позов та стягнув з Підприємства на користь Підприємця 568 141,30 грн основного боргу, 39 050,78 грн 3 % річних, 104 073,01 грн інфляційних втрат та 10 668,97 грн витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні зустрічного позову Підприємства місцевий господарський суд відмовив.
Додатковим рішенням від 14.01.2026, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026, Господарський суд міста Києва стягнув з Підприємства на користь Підприємця 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в справі № 910/8313/25.
Разом із тим, ухвалою від 03.06.2026 Північний апеляційний господарський суд здійснив процесуальне правонаступництво відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом у справі № 910/8313/25, замінивши Підприємство (код ЄДРПОУ 01993871) на його правонаступника - Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код ЄДРПОУ 01993776) (далі - Лікарня).
Постановою від 10.06.2026 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/8313/25 в частині стягнення з Підприємства на користь Підприємця 39 050,78 грн 3 % річних та 104 073,01 грн інфляційних втрат, ухваливши у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні означених вимог. Також, цією постановою апеляційний господарський суд змінив рішення суду першої інстанції, виклавши пункт 2 його резолютивної частини в іншій редакції, за якою стягненню з Лікарні на користь Підприємця підлягає 568 141,30 грн основного боргу та 8 522,12 грн судового збору за подання позовної заяви. В решті апеляційний господарський суд залишив рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, стягнувши з Підприємця на користь Лікарні 2 617,41 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст і підстави заяви про розстрочення виконання рішення.
15.06.2026 через систему "Електронний суд" до Господарського суду міста Києва надійшла заява Лікарні, в якій остання просила розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі №910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 року), а також додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 у справі № 910/8313/25 шляхом щомісячного ануїтетного (крім останнього платежу) погашення відповідачем (всього 12 платежів) суми боргу в загальному розмірі 598 141,30 грн протягом липня 2026 року - червня 2027 року.
В обґрунтування поданої заяви Лікарня посилалася на те, що вона є закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесеним до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а майно боржника належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплюється за ним на праві оперативного управління.
Разом із тим, у Підприємства існувала значна заборгованість з оплати праці його працівників, яка перейшла від Підприємства до Лікарні та яку остання відповідно до норм чинного законодавства повинна сплачувати у першочерговому порядку. Внаслідок приєднання до Лікарні неплатоспроможного суб`єкта господарювання - Підприємства, заявник має кредиторську заборгованість у розмірі 40 481 000,00 грн та позбавлений можливості погасити фінансові вимоги кредиторів. Одночасне стягнення з Лікарні заборгованості призведе до неможливості виплачувати заробітну плату медичному персоналу, що в сукупності з війною та форс-мажорними обставинами може призвести до припинення надання закладом медичної допомоги.
Крім того, заявник посилався на не укладення між ним та Підприємцем будь-яких договорів, а також на відсутність вини Лікарні у виникненні простроченої заборгованості.
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення.
Ухвалою Господарського суду міст Києва від 07.07.2026 у справі №910/8313/25 у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.06.2026 про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 в справі №910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026), а також додаткового рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2026 в справі № 910/8313/25 відмовлено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано беззаперечних і неспростовних доказів неможливості чи утруднення виконання рішення суду, відсутності коштів, майна та винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість надання розстрочення виконання судового рішення.
У межах розгляду вказаної заяви суд першої інстанції також відмовив у задоволенні клопотання Лікарні про зупинення стягнення з неї коштів на підставі виконавчих документів, зазначивши про його необґрунтованість та відсутність виданих судом виконавчих документів про стягнення з заявника коштів на користь Підприємця.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Комунальне некомерційне підприємство "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.07.2026 через систему "Електронний суд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (зареєстрована судом 15.07.2026), в якій просить суд прийняти до розгляду апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/8313/25. Скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026р. у справі № 910/8313/25. Задовольнити заяву Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026), а також додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 у справі № 910/8313/25.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що суд першої інстанції порушив принципи рівності учасників судового процесу, змагальності сторін та пропорційності, оскільки не врахував, що договір № 73 від 19.05.2023, за яким виникла заборгованість, не укладався між Фізичною особою-підприємцем Безим`янною Е.М. та апелянтом, а вина останнього у виникненні заборгованості перед позивачем та у виникненні спору відсутня.
Апелянт також посилається на те, що суд першої інстанції, визначивши у мотивувальній частині ухвали критерії, якими має керуватися господарський суд при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення (матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи), водночас, незважаючи на наведені апелянтом аргументи та надані докази, відмовив у задоволенні заяви з посиланням на відсутність "винятковості випадку", критерій якого чинним законодавством не встановлено.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, застосувавши приписи частини 5 статті 331 ГПК України щодо граничного річного строку розстрочення виконання судового рішення, який обчислюється з дня його ухвалення, а не з дня набрання ним законної сили, та відхиливши посилання апелянта на дату набрання рішенням законної сили (23.06.2026) з посиланням на частину 2 статті 241 ГПК України, залишив поза увагою наявність у суду дискреційних повноважень щодо визначення меншого строку розстрочення в межах встановленого законом максимального строку. На переконання апелянта, оскільки законодавством не встановлено мінімального строку розстрочення виконання судового рішення, суд у межах наданого йому розсуду мав право задовольнити заяву апелянта, встановивши коротший строк розстрочення.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Спаських Н.М., суддів: Горбасенко П.В., Тарасенко К.В.
Після усунення недоліків ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою апелянта-Лікарні на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/8313/25; розгляд справи призначено на 19.08.2026; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали, а також строк для подання клопотань, міркувань та заперечень протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали; витребувано матеріали справи № 910/8313/25 з Господарського суду міста Києва.
Судове засідання, призначене на 19.08.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням суддів Горбасенка П.В. та Тарасенко К.В. у відпустках.
Згідно з розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/8313/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Спаських Н.М., судді: Горбасенко П.В., Яценко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2026 справу № 910/8313/25 прийнято до провадження визначеною колегією суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Спаських Н.М., суддів Горбасенко П.В., Яценко О.В.; розгляд справи призначено на 03.09.2026.
У судовому засіданні 03.09.2026, яке відбулося за участі представників сторін, з огляду на потребу отримання додаткових пояснень учасників справи щодо процесуальних питань, які виникли під час розгляду апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2026 оголошено перерву до 08.09.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 у даній справі відмовлено у задоволенні заяви Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.08.2026 (повторна від 28.08.2026) про залишення без розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі № 910/8313/25. Вирішено розгляд апеляційної скарги здійснювати по суті, судом надано час для визначення сторонами із своїми подальшими процесуальними діями.
З пояснень представників обох сторін з`ясовано, що на час розгляду апеляційної скарги рішення суду у даній справі Лікарнею виконано у повному обсязі.
Позиції учасників справи.
29.07.2026 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від представника позивача - адвоката Глушкова Валентина Олександровича - надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/8313/25 залишити без змін.
Позивач зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим. Так, за твердженням позивача, надана відповідачем довідка голови комісії з реорганізації Комунального некомерційного підприємства "КМКЕЦ" стосується заборгованості іншої юридичної особи, а не апелянта, та відображає стан на 31.08.2025, тоді як заява про розстрочення подана 13.06.2026, у зв`язку з чим зазначений доказ не підтверджує наявність заборгованості станом на дату звернення із заявою. Позивач також звертає увагу на те, що апелянтом не надано доказів відсутності коштів на його банківських рахунках та у касі підприємства, а також доказів відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" (заява №22774/93), згідно з якою розстрочення виконання рішення суду є заходом, що застосовується лише за наявності поважних причин та за умови заподіяння найменшої шкоди кредитору.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги щодо неукладення відповідачем договору, за яким виникла заборгованість, та відсутності його вини у виникненні спору, позивач зазначає, що відповідач є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства "КМКЕЦ", яке уклало відповідний договір з позивачем, з огляду на рішення Київської міської ради від 05.12.2024 №430/10238 про реорганізацію КНП "КМКЕЦ" шляхом приєднання до відповідача та внесення 09.01.2026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення КНП "КМКЕЦ".
Крім того, позивач посилається на приписи частини 5 статті 331 ГПК України, відповідно до якої розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення, а не з дня набрання ним законної сили, тоді як запропонований апелянтом графік погашення заборгованості передбачає виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 протягом вісімнадцяти місяців, а додаткового рішення від 14.01.2026 протягом сімнадцяти місяців відповідно, що перевищує встановлений законом строк. Позивач також зазначає, що запропонована апелянтом до розстрочення сума не включає судового збору, стягнутого на його користь, у зв`язку з чим подана апелянтом заява стосується розстрочення виконання рішення суду лише в частині, що не передбачено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Також у відзиві позивач заявляє клопотання про стягнення з апелянта витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, з посиланням на укладений з адвокатом Глушковим В.О. договір про надання правничої допомоги №18-06/2025 від 18.06.2025 та додаток №5 від 27.07.2026 до нього, зазначаючи, що обсяг та вартість наданих послуг підтверджуються актом приймання-передачі послуг від 29.07.2026.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 22.09.2026 з`явився представник Підприємця.
Представник Лікарні в судове засідання не з`явився.
Усі учасники справи належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час та місце судового засідання.
Зважаючи на викладене та враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представників Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 18" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без участі його представників в судовому засіданні.
У судовому засіданні представник Підприємця проти вимоги апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови.
Статтею 160 ГПК України передбачено, що суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Як визначено у частинах 3, 4 статті 331 ГПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов`язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Розстрочення - це виконання рішення частинами, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов`язання, у тому числі в частині строків його виконання. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом (пункти 44, 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).
Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності.
Аналіз процесуальних норм, які регулюють питання можливості надання розстрочки виконання рішення суду, дає підстави для висновку, що законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочку виконання судового рішення з об`єктивними, непереборними - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає, що розстрочка виконання рішення, яка пов`язується з об`єктивною неможливістю виконання рішення, дозволяється у виняткових випадках, а відтак передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення таких виняткових обставин.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 17/2013.
Згідно із частиною першою статті 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов`язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу.
Таким чином, ухвалення на користь позивача в даній справі судового рішення про стягнення з відповідача грошових коштів становить "майно" позивача, на отримання якого він має легітимні сподівання.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ до суду, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду".
У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у статті 6 Конвенції. У пункті 40 вказаного рішення зазначено, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.
У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою в даному випадку є позивач.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинні шкодити сутності права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
З огляду на те, що відстрочка та розстрочка подовжують період відновлення порушеного права стягувача, при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання судового рішення, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все в Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд з прав людини підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже, сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акта повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду, повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Із підстав, умов та меж надання відстрочки/розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-рп/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання судового рішення повинно вирішуватися господарськими судами з дотриманням балансу інтересів сторін, які беруть участь у справі.
Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Отже, виходячи з наведеного вище, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання.
При цьому особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту статті 331 ГПК України вбачається, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що тяжке фінансове становище Лікарні (боржника), а також заборгованість з оплати праці працівників, яка перейшла до Лікарні в порядку правонаступництва від Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр", не є тими виключними обставинами, які давали б достатні підстави для розстрочення виконання судового рішення.
Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження неможливості виконання рішення Лікарня надала суду першої інстанції копії довідки щодо заборгованості по заробітній платі працівників Підприємства станом на 31.08.2025, доповідної записки головного бухгалтера Лікарні станом на 01.04.2026 щодо недостатньої фінансової спроможності, а також наказів директора Лікарні від 23.04.2026 № 106-ОД та від 24.04.2026 № 107-ОД щодо скорочення трьох штатних посад телефоністів.
Дослідивши зазначені докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що вони не свідчать безумовно про істотне ускладнення чи неможливість своєчасного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 у справі № 910/8313/25 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026), оскільки жоден з наведених документів не підтверджує фінансовий стан Лікарні станом на дату подання заяви про розстрочення (13.06.2026), а відомості про скорочення трьох посад телефоністів не стосуються предмета доказування у справі про розстрочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в основу судового акта про надання розстрочки виконання судового рішення має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, тоді як Лікарня не надала доказів відсутності коштів на її банківських рахунках та в касі, а також доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення, чи реальної загрози банкрутства.
Зважаючи на те, що надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів, місцевий господарський суд, оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, надані заявником до заяви документи, дійшов обґрунтованого висновку, що наведені Лікарнею обставини не свідчать про істотне ускладнення виконання рішення або неможливість його виконання в розумінні частини 3 статті 331 ГПК України.
При цьому суд першої інстанції врахував принципи розумності та справедливості, необхідність дотримання балансу інтересів сторін, а також те, що судове рішення є обов`язковим до виконання та має бути виконане, тоді як подальше невиконання остаточного судового рішення становитиме пряме порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Щодо доводів апелянта в частині того, що місцевий господарський суд порушив принципи рівності учасників судового процесу, змагальності сторін та пропорційності, оскільки не з`ясував, що договір № 73 від 19.05.2023, за яким виникла заборгованість, укладався не з Лікарнею, а із Комунальним некомерційним підприємством "Київський міський клінічний ендокринологічний центр", а також не надав оцінки відсутності вини Лікарні у виникненні спору, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 430/10238 від 05.12.2024 вирішено реорганізувати Комунальне некомерційне підприємство "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" шляхом приєднання до Лікарні, встановивши, що Лікарня є правонаступником усього майна, всіх прав та обов`язків Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр". 09.01.2026 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр".
Відповідно до частини 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації, а у разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.
За таких обставин апелянт як правонаступник Підприємства набув усіх його прав та обов`язків, включаючи обов`язок з погашення заборгованості за договором № 73 від 19.05.2023, а відтак посилання апелянта на неукладення саме ним договору та відсутність власної вини у виникненні заборгованості, не спростовує законності судового рішення, яким з нього, як з правонаступника, стягнуто відповідну заборгованість, і не може розглядатися як самостійна підстава для розстрочення виконання цього рішення.
Колегія суддів також зауважує, що правомірність покладення на Лікарню обов`язку з виконання грошових зобов`язань Комунального некомерційного підприємства "Київський міський клінічний ендокринологічний центр" встановлена постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026 у цій же справі, якою рішення суду першої інстанції від 03.12.2025 залишено без змін у частині стягнення основного боргу саме з Лікарні, а вказана постанова в касаційному порядку не оскаржувалася.
Доводи апелянта в цій частині не знайшли свого підтвердження.
Щодо доводів апелянта про незастосування судом першої інстанції дискреційних повноважень при визначенні строку розстрочення виконання рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Дискреційні повноваження щодо визначення конкретного строку в межах закону реалізуються лише за умови встановлення підстав для розстрочення, які Лікарнею доведені не були, а тому питання про застосування дискреції не поставало перед судом першої інстанції.
Крім того, відповідно до частини 5 статті 331 ГПК України розстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, а не з дня набрання ним законної сили, що узгоджується з частиною 2 статті 241 та статтею 284 ГПК України.
Запропонований Лікарнею графік передбачав погашення заборгованості дванадцятьма щомісячними платежами з 31.07.2026 по 22.06.2027, тобто виконання рішення від 03.12.2025 протягом понад півтора року, що перевищує встановлений законом вичерпний річний строк незалежно від дати його обчислення.
Гарантоване джерело надходження коштів для виконання розстроченого судового рішення Лікарнею не пояснено і не доказано.
Також судом першої інстанції правильно враховано, що запропонована до розстрочення сума не включала судовий збір, стягнутий з Лікарні на користь Підприємця постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026, а отже заявлена вимога фактично стосувалася розстрочення не рішення в цілому, а лише його частини, що не передбачено нормами ГПК України. За таких обставин суд першої інстанції не допустив неправильного застосування частини 5 статті 331 ГПК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного, врахувавши вимоги чинного законодавства України та "справедливого балансу" між сторонами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені Лікарнею підстави для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 (з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2026) та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 у даній справі не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для розстрочення виконання судового рішення, та правомірно відмовив у задоволенні заяви боржника.
Відтак ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у даній справі постановлено з дотриманням норм процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної у даній справі ухвали відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 74, 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу від 14.07.2026 Комунального некомерційного підприємства «Київська міська клінічна лікарня № 18» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/8313/25 - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.07.2026 у справі №910/8313/25 - залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 22.09.2026
Головуючий суддя Н.М. Спаських
Судді П.В. Горбасенко
О.В. Яценко