УХВАЛА
27 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 924/1327/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Берднік І.С.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Старокостянтинівської міської ради
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 (у складі колегії суддів: Василишин А.Р. (головуючий), Бучинська Г.Б., Філіпова Т.Л.)
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 (суддя Шевчук О.І.)
у справі № 924/1327/25
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький
до Старокостянтинівської міської ради,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Міністерства оборони України, Кабінету Міністрів України,
за участю Заступника керівника Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону на стороні позивача,
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:15:004:0004 площею 0,1 га шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з закриттям поземельної книги та скасування державної реєстрації права власності територіальної громади в особі Старокостянтинівської міської ради на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із закриттям відповідного розділу,
ВСТАНОВИВ:
07.07.2026 Старокостянтинівська міська рада (далі - Рада) через систему «Електронний суд» подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 у справі № 924/1327/25.
Касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Відповідно до частини третьої статті 290 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.
Відповідно до частини п`ятої статті 44 ГПК України юридична особа набуває процесуальних прав та обов`язків у порядку, встановленому законом, і здійснює їх через свого представника.
За змістом частини першої статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Приписами частини третьої статті 56 ГПК України установлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За змістом частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
За вимогами пункту 3 статті 1312 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Згідно з частиною четвертої статті 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
За змістом частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як представника в господарському, судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.
Касаційну скаргу підписано Панчуком Р.В. як представником Ради.
На підтвердження повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу, додано довіреність від 07.08.2025, в якій зазначено, що вона видана Панчуку Р.В. Мельничуком М.С. (керівник Ради) в порядку передоручення.
Документів на підтвердження статусу Панчука Р.В. як адвоката до касаційної скарги не додано.
Документів на підтвердження повноважень у Панчука Р.В. діяти у судовому процесі в порядку самопредставництва Ради на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), тобто без окремого доручення, до матеріалів касаційної скарги також не додано.
За змістом пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Таким чином із огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, касаційна скарга має містити:
пункт 1) - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК України.
Однак за змістом касаційної скарги скаржник чітко не зазначає і належним чином не обґрунтовує підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 ГПК України підстави (підстав), що порушує правило, встановлене пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб).
Разом із цим у поданій касаційній скарзі скаржник не зазначає повне найменування інших учасників справи та їх місцезнаходження.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
До касаційної скарги скаржник додав платіжну інструкцію про сплату судового збору від 30.06.2026 на суму 9 688,00 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, зважаючи на предмет спору у справі № 924/1327/25 і предмет касаційного оскарження, ураховуючи приписи частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (щодо застосування коефіцієнту), скаржникові слід доплатити судовий збір у сумі 1,60 грн і надати суду документ, що підтверджує таку доплату.
Реквізити для сплати судового збору:
Отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс.р-н/22030102
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Рахунок отримувача - [рахунок приховано]
Код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскарження справи) у справі _________ (Номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (Касаційний господарський суд)(назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до частини другої статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення скарги без руху зазначаються, зокрема, недоліки цієї скарги, спосіб і строк їх усунення.
Ураховуючи те, що касаційну скаргу оформлено з порушенням вимог, установлених статтею 290 ГПК України, цю скаргу слід залишити без руху із наданням скаржникові строку для усунення недоліків.
Суд визначає скаржникові спосіб усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в цій ухвалі, шляхом подачі: документа(ів), що підтверджує(ють) наявність у Панчука Р.В. повноважень на час подання касаційної скарги на підписання та подання цієї скарги у порядку самопредставництва Ради відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) або повноважень у Панчука Р.В. на підписання та подання касаційної скарги у порядку представництва Ради як адвоката; нової редакції касаційної скарги, оформленої з урахуванням змісту цієї ухвали); документа, що підтверджує доплату судового збору за подання касаційної скарги.
При цьому Суд звертає увагу скаржника на те, що нову редакцію касаційної скарги, подану на виконання вимог цієї ухвали, слід також надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази надіслання (з урахуванням положень статті 42 ГПК України).
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Старокостянтинівської міської ради на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.04.2026 у справі № 924/1327/25 залишити без руху.
2. Надати скаржникові строк для усунення недоліків та виконання вимог цієї ухвали не більше 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.
3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І. С. Берднік