Справа № 274/9314/23 Головуючий у 1-й інст. Хуторна І. Ю.
Категорія 76 Доповідач Павицька Т. М.
У Х В А Л А
27 липня 2026 р. м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого: Павицької Т.М.,
суддів: Бондар О.О., Шевчук А.М.
вирішуючи питання відповідно до вимог ст. 359 ЦПК України про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, третя особа без самостійних вимог - Комунальний заклад «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и в:
Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 13.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла апеляційна скарга, яка зареєстрована в Житомирському апеляційному суді - 14 липня 2026 року.
Справа на запит суду надійшла 27 липня 2026 року.
Дослідивши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути з огляду на наступне.
Пунктом 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.
До апеляційної скарги долучено копію довіреності, що посвідчена 06 травня 2024 року приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Житомирської області Манелюком М.І., яка підтверджує повноваження Іванцова О.В. діяти від імені Мудрук Л.Р.
Частина 1 статті 58 ЦПК України передбачає, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», відповідно до якого Конституцію України доповнено статтями 131-1 та 131-2 щодо здійснення представництва у судах.
Згідно з ч. 2 ст. 131-2 Конституції України виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Підпунктом 11 п. 16-1 розділу ХV Перехідних положень Конституції України встановлено, що представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 та ст. 131-2 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції - з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Таким чином, з 01 січня 2018 року представництво в судах апеляційної інстанції у справах, провадження в яких розпочате після 30 вересня 2016 року, має здійснюватися виключно адвокатами.
Відповідно до ч. 4 ст. 131-2 Конституції України законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, частиною першою статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.
При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (частина третя статті 274 ЦПК України).
Аналогічні висновки зроблені Верховним судом в ухвалі від 24 квітня 2023 року у справі №185/8512/21.
Спір у даній справі виник у зв`язку зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого визначений ОСОБА_1 в сумі 536 293,34 грн., тобто із правовідносин, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що Іванцов О.В. є адвокатом та має право на зайняття адвокатською діяльністю.
В Єдиному державному реєстрі адвокатів також відсутні такі відомості.
Враховуючи, що дана справа не є малозначною, а ОСОБА_2 , який підписав апеляційну скаргу, як представник ОСОБА_1 , не є адвокатом, він не може представляти інтереси заявниці під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.
Таким чином, у ОСОБА_2 відсутні повноваження на представлення інтересів ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції в розумінні частини другої статті 60 ЦПК України.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 подана в інтересах ОСОБА_1 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.
При цьому, слід наголосити, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст. ст. 185, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 01 червня 2026 року визнати неподаною та повернути заявнику.
Копію даної ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала апеляційну скаргу.
Копію апеляційної скарги, відповідно до вимог ч. 8 ст. 357 ЦПК України залишити в Житомирському апеляційному суді.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Павицька Т. М.
Судді Бондар О. О.
Шевчук А. М.