Справа № 296/4662/25 Головуючий у 1-й інст. Адамович О.Й.
Категорія 17 Доповідач Бондар О.О.
ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі колегії суддів Бондар О.О. (суддя-доповідач), Григорусь Н. Й., Панкеєвої В. А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Божок Романа Олексійовича
на рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 квітня 2026 року, ухвалене у складі головуючого судді, Адамовича О. Й. у місті Житомирі
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
1. 30 квітня 2025 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика», Товариство, Позивач) звернулось до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором №492951-КС-001 про надання кредиту від 13 березня 2024 року, що становить 42 666,63 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9947,47 грн; суми прострочених платежів по процентах 32719,16 грн.
3. Позов мотивовано тим, що 13 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір №492951-КС-001 про надання кредиту.
4. Відповідно до п.1 кредитного договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених кредитним договором та правилами про надання грошових коштів у кредит.
5. Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15288411, фіксована; комісія за надання кредиту 1500,00 грн; загальний розмір наданого кредиту 10000,00 грн; строк дії договору - до 28.08.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 26040,00 грн; загальні витрати за кредитом 16040,00 грн, орієнтована реальна річна процентна ставка 9249,88 процентів; денна процентна ставка 0,95 процентів. Вказаний договір про надання кредиту підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-1785.
6. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 10 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_1 .
7. 10 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 492951-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
8. Відповідно до умов додаткової угоди відповідач підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 10 травня 2024 року в розмірі 11782,35 грн, що включає: суму кредиту 9947,47 грн, проценти за користування кредитом 1834,88 грн. Також визначено строк на який надається кредит 51 тиждень та процентну ставку за кредитом, а саме з 10.05.2024 року до 05.07.2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8646631% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 05.07.2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15288411% в день; з 06.07.2024 року 1,15288411% в день., фіксована, а також узгоджено термін дії договору до 28 лютого 2025 року (а.с.61-63).
9. Вказує, що відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором та станом на 23 квітня 2025 року у неї утворилась заборгованість за договором в розмірі 42 666,63 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 9947,47 грн; суми прострочених платежів по процентах 32719,16 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
10. 06 квітня 2026 року Корольовський районний суду міста Житомира позов задовольнив та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №492951-КС-001 від 13 березня 2024 року, що становить 42 666,63 грн та складається з 9947,47 грн - суми прострочених платежів по тілу кредиту та 32719,16 грн - суми нарахованих відсотків. Вирішив питання розподілу судових витрат.
11. Рішення мотивовано тим, що відповідач не виконала в повному обсязі передбачених кредитним договором обов`язків по поверненню одержаних в якості кредиту грошових коштів та сплати процентів в межах строку користування кредитом, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 666,63 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту 9947,47 грн, суми нарахованих процентів 32719,16 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
12. Відповідач не погодилась з рішенням суду першої інстанції та 05 травня 2026 року через свого представника адвоката Божка Р.О. подала апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду.
13. В апеляційній скарзі просить: «скасувати рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 квітня 2026 року у справі № 296/4662/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 1819,55 грн, з яких 1779,74 грн - тіло кредиту та 39,81 грн - відсотки».
14. В апеляційній скарзі посилається на незаконність рішення суду першої інстанції, оскільки, суд порушив вимоги щодо повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи.
15. Представник відповідача вказує, що:
- суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, незважаючи на заявлене відповідачем клопотання про розгляд справи з її участю, внаслідок чого неповно з`ясував обставини справи;
- суд безпідставно визнав доведеним укладення додаткової угоди договору №1 від 10 травня 2024 року, хоча відповідач заперечувала факт її підписання, а матеріали справи не містять належних доказів її укладення та належної електронної ідентифікації;
- суд не врахував здійснені відповідачем платежі на загальну суму 8 424,81 грн та безпідставно погодився із розрахунком позивача, який ґрунтується на застосуванні завищеної процентної ставки;
- суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які з 24 грудня 2023 року встановлюють максимальну денну процентну ставку у розмірі 1 %, тоді як кредитний договір від 13 березня 2024 року передбачає ставку 2 % на день;
- умови кредитного договору щодо процентної ставки є нікчемними, а тому проценти повинні визначатися відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України;
- суд безпідставно прийняв розрахунок заборгованості позивача та не надав оцінки контррозрахунку відповідача, який був поданий разом із відзивом і, на її думку, свідчить про значно менший розмір заборгованості;
- суд не врахував сформовану судову практику щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» до договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, внаслідок чого безпідставно стягнув заборгованість, розраховану із застосуванням нікчемної процентної ставки.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
16. 04 червня 2026 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд».
17. У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить залишити без змін рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 квітня 2026 року у справі № 296/4662/25.
18. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, позивач посилається на те, що:
- доводи апеляційної скарги є безпідставними, оскільки відповідач не заперечує факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявності заборгованості, а оспорює лише її розмір;
- кредитний договір та додаткова угода були належним чином укладені в електронній формі шляхом акцепту оферти та підписання одноразовими ідентифікаторами, надісланими на номер телефону відповідача, а візуальна послідовність дій клієнта підтверджує проходження процедури ідентифікації та підписання правочинів відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»;
- подані позивачем примірники кредитного договору, додаткової угоди та інших електронних документів є належними доказами укладення правочинів;
- доводи скаржника про перевищення максимально допустимої процентної ставки ґрунтуються на неправильному тлумаченні законодавства, оскільки поняття «процентна ставка в день», передбачене договором, не є тотожним поняттю «денна процентна ставка», визначеному Законом України «Про споживче кредитування», а розрахована договором денна процентна ставка становить 0,95 %, що не перевищує встановленого законом максимуму;
- контррозрахунок відповідача є помилковим, оскільки виконаний із застосуванням неправильно визначеної процентної ставки;
- відповідач, як сторона кредитного договору, відповідно до вимог цивільного законодавства зобов`язана виконати взяті на себе договірні зобов`язання, повернути кредит та сплатити проценти, а тому рішення суду першої інстанції є законним і підстав для його скасування немає.
Інші письмові заяви, які надійшли до апеляційного суду
19. 11 червня 2026 року позивач через електронний кабінет підсистеми ЄСІКС «Електронний суд», подав відповідь на відзив який мотивує тим, що:
- відзив не спростовує доводів апеляційної скарги, оскільки підміняє предмет спору, відповідача не заперечує факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, а оспорює лише законність нарахування процентів і доведеність пролонгації договору;
- доводи позивача про відповідність процентної ставки вимогам Закону України «Про споживче кредитування» є помилковими, оскільки фактично проценти нараховувалися за ставкою 2 % на день, що перевищує встановлене законом обмеження у 1 %, а посилання на показник «денної процентної ставки» 0,95 % є лише формальним способом обчислення загальної вартості кредиту, який не відповідає реальному порядку нарахування процентів;
- суд першої інстанції не врахував здійснені відповідачем платежі та безпідставно не надав оцінки поданому контррозрахунку заборгованості, який позивач не спростував, унаслідок чого неправильно визначив розмір боргу;
- навіть за відсутності висновку про нікчемність умови щодо процентної ставки заявлений розмір процентів є явно непропорційним сумі кредиту, суперечить принципам справедливості, добросовісності та законодавству про захист прав споживачів, а тому підлягає зменшенню;
- позивач не довів укладення додаткової угоди №1 до кредитного договору, а тому після закінчення строку кредитування не мав права нараховувати договірні проценти;
- судова практика, на яку посилається позивач, стосується лише порядку укладення електронних договорів і не є релевантною до спірних правовідносин, натомість існує актуальна практика апеляційних судів та Верховного Суду, яка підтверджує необхідність застосування законодавчого обмеження процентної ставки, зменшення непропорційних процентів та припинення їх нарахування після спливу строку кредитування.
20. 03 липня 2026 року представник відповідача подав додаткові пояснення в яких зазначив, що:
- суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких у разі заперечення стороною достовірності електронних доказів суд зобов`язаний витребувати їх оригінали, а паперові копії електронних документів без підтвердження їх цілісності не можуть бути покладені в основу рішення;
- рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на паперових копіях електронних документів та «візуальних формах», тоді як оригінали електронних доказів позивачем не подавалися, незважаючи на те, що відповідачка з початку розгляду справи ставила під сумнів їх достовірність та клопотала про їх витребування;
- позивач не довів належними та допустимими доказами укладення додаткової угоди про пролонгацію кредитного договору, а відтак безпідставно нарахував договірні проценти після закінчення строку кредитування;
- сам факт перерахування відповідачу кредитних коштів не підтверджує погодження сторонами всіх умов кредитного договору та додаткової угоди, зокрема щодо розміру процентної ставки, строку кредитування та пролонгації, які позивач не довів належними доказами;
- позивач, будучи володільцем інформаційної системи, мав можливість подати оригінали електронних доказів до суду першої інстанції, однак цього не зробив, а тому не може усувати недоліки доказування на стадії апеляційного перегляду;
- з огляду на недопустимість доказів, покладених в основу рішення, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та задоволення апеляційної скарги.
Рух справи у суді апеляційної інстанції
21. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 травня 2026 року визначено склад суду для розгляду справи № 296/4662/25: Бондар О.О. (суддя-доповідач), Григорусь Н.Й., Панкеєва В. А.
22. Ухвалою від 07 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з виявленими недоліками (пункту 2 частини 4 статті 356 ЦПК України ).
23. Ухвалою від 25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у справі. Після проведення підготовчих дій Житомирський апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2026 року призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Мотивувальна частина
Обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
24. 13 березня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №492951-КС-001 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому ЗУ «Про електронну комерцію» на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 10 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісією за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами надання споживчих кредитів (том 1 а.с.26-35).
25. Згідно умов кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: тип кредиту - кредит; строк кредиту - 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом - в день 2,00000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом в день 1,15288411, фіксована; комісія за надання кредиту 1500,00 грн; загальний розмір наданого кредиту 10000,00 грн; строк дії договору - до 28.08.2024; орієнтована загальна вартість наданого кредиту 26 040,00 грн; загальні витрати за кредитом 16 040,00 грн, орієнтована реальна річна процентна ставка 9249,88 процентів; денна процентна ставка 0,95 процентів.
26. Вказаний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором UA-1785.
27. Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 13 березня 2024 року, відповідачка проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (том 1 а.с.56-60).
28. Згідно із візуальною формою послідовності дій клієнта ОСОБА_1 щодо укладення електронного договору про надання кредиту №492951-КС-001 від 13 березня 2024 року в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства на сайті https://my.tpozyka.com, 13.03.2024 клієнт зайшов в особистий кабінет, ознайомився з паспортом споживчого кредиту та акцептував кредитний договір шляхом його підписання (том 1 а.с.77-79).
29. Відповідно до анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my. tpozyka.com) від 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 , зазначено адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, сума бажаного кредиту 10 000,00 грн, дату отримання кредиту 13 березня 2024 року, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківського рахунку/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_1 (том а.с.82).
30. Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 03 липня 2025 року банком було ініційовано детальну перевірку в ході якої повідомлено: на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту НОМЕР_1 (том 1 а.с.137).
31. Випискою по банківській карті відповідачки, а саме НОМЕР_1 за період з 13 березня 2024 року по 14 березня 2024 року підтверджено зарахування грошових коштів у сумі 10 000,00 грн (том 1 а.с.137 зворот).
32. Також інформаційною довідкою ТОВ «ПрофітГід» підтверджено здійснення ТОВ «Бізнес Позика» переказу коштів на картку ОСОБА_1 , 13 березня 2024 року на суму 10 000,00 грн на картку НОМЕР_1 , номер транзакції: 41032-82447-83913 (том 1 а.с.83).
33. 10 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 1 до Договору №492951-КС-001 відповідно до якої відповідач підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 10 травня 2024 року в розмірі 11 782,35 грн, що включає: суму кредиту 9947,47 грн, проценти за користування кредитом 1834,88 грн.
34. Також визначено строк на який надається кредит 51 тиждень та процентну ставку за кредитом, а саме з 10 травня 2024 року до 05 липня 2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8646631% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів.
35. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу у вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 05 липня 2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15288411% в день; з 06 липня 2024 року 1,15288411% в день, фіксована, а також узгоджено термін дії договору до 28 лютого 2025 року (том 1 а.с.61-63).
36. Згідно розрахунку заборгованості станом на 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 42 666,63 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 9947,47 грн, суми прострочених платежів по процентах 32719,16 грн (том 1 а.с.70-75). Розрахунок заборгованості здійснювався до 28.02.2025, після цієї дати заборгованість позивачем не збільшувалась, проценти не нараховувались.
Позиція апеляційного суду
37. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
38. Апеляційний суд заслухав суддю-доповідача, вивчив матеріали справи, перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу потрібно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з огляду на таке.
Оцінка висновків суду першої інстанцій
39. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини 1 5 статті 263 ЦПК України).
40. Апеляційний суд уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, однак внаслідок неналежної оцінки укладеної сторонами додаткової угоди та наданого позивачем розрахунку дійшов помилкового висновку про стягнення відсотків у заявленому позивачем розмірі.
41. Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
42. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
43. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
44. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
45. У частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
46. Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
47. Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі - Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
48. Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
49. Згідно з частиною 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
50. Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
51. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
52. Згідно з частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
53. Зі змісту зазначеної норми законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
54. Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
55. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
56. Згідно зі статтею 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
57. Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
58. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
59. Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
60. З огляду на надані позивачем докази, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що факт укладення кредитного договору, а також додаткової угоди №1 до договору позивачем доведено, отримання кредитних коштів відповідач не заперечує та здійснювала часткову оплату в рахунок погашення заборгованості як до так і після укладення додаткової угоди.
61. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.
62. Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
63. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення позики за електронним договором є обов`язковим.
64. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
65. Згідно з приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
66. Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
67. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
68. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
69. За змістом статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
70. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
71. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
72. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( стаття 81 ЦПК України)
73. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
74. Відповідно до додаткової угоди №1 від 10.05.2024 до договору про надання кредиту від 13 березня 2024 року відповідач підтвердила наявність у неї заборгованості перед кредитодавцем станом на 10 травня 2024 року в розмірі 11 782,35 грн, що включає: суму кредиту 9947,47 грн, проценти за користування кредитом 1834,88 грн. Також визначено строк на який надається кредит 51 тиждень та процентну ставку за кредитом, а саме з 10 травня 2024 року до 05 липня 2024 року (включно) діє пільгова ставка 0,8646631% в день, якщо Позичальник протягом вказаного періоду здійснює платежі по графіку платежів вчасно або з максимальною затримкою до трьох днів.. У разі, якщо строк прострочення чергового платежу в вказаний вище період становитиме більше трьох днів, то з четвертого дня прострочення платежу і до 05 липня 2024 року (включно) процентна ставка становитиме 1,15288411% в день; з 06 липня 2024 року 1,15288411% в день, фіксована, а також узгоджено термін дії договору до 28 лютого 2025 року (том 1 а.с.61-63).
75. Тобто, згідно з угодженими сторонами умовами надання кредиту (пункт 5.2 додаткової угоди до договору №1 а.с.61) визначено пільгову ставку - 0,8646631%, а у разі порушення позичальником графіку платежів передбачено процентну ставку 1, 15288411% в день, фіксована.
76. Апеляційний суд зазначає, що положеннями цивільного законодавства передбачено лише два типи процентної ставки за кредитом (позикою) - фіксовану та змінювану. Зокрема, статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що тип процентної ставки визначається кредитним договором і може бути фіксованим або змінюваним. При цьому зміна типу процентної ставки в односторонньому порядку не допускається.
77. За таких обставин апеляційний суд розглядає пільгову процентну ставку, як фіксовану, оскільки інше суперечило б вимогам статті 1056-1 ЦК України, яка передбачає виключно два типи процентної ставки та забороняє їх односторонню зміну.
78. Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, який у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №175/213/16-ц сформулював правовий висновок про те, що при тлумаченні умов договору, що мають двозначне формулювання, щодо нарахування пені суд повинен керуватися правилом contra proferentem, - тобто тлумачити умови договору проти того, хто їх написав. Така умова має тлумачитись на користь позичальника.
79. Тому апеляційний суд вважає, що при визначенні розміру заборгованості за процентами підлягала застосуванню процентна ставка 0,8646631 % на день, оскільки кредитним договором тип процентної ставки визначено як фіксований. Передбачене договором збільшення розміру процентної ставки у разі порушення позичальником графіка платежів фактично є погіршенням його становища внаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання. Таке збільшення не змінює типу процентної ставки, визначеного договором, однак його застосування до відповідача у спірних правовідносинах суперечить пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким на період дії воєнного стану та у визначений після його припинення строк позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплачувати на користь кредитодавця неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, нараховані за прострочення виконання грошового зобов`язання. За своєю правовою природою застосування підвищеної процентної ставки виключно у зв`язку з порушенням строків виконання зобов`язання є способом покладення на боржника додаткових майнових наслідків такого порушення, а тому в умовах дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягає застосуванню.
80. При цьому апеляційний суд враховує, що саме по собі погодження сторонами у договорі різних процентних ставок не є безумовною підставою для стягнення всіх нарахованих позивачем сум. Суд зобов`язаний оцінити, чи відповідає заявлений до стягнення розмір процентів умовам договору, вимогам закону та засадам справедливості, добросовісності і розумності, особливо з огляду на споживчий характер кредитних правовідносин.
81. За змістом статей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України кредитодавець має право на одержання процентів за користування кредитом, а розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються договором. Водночас свобода договору не є абсолютною та має реалізовуватися з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, визначених статтею 3 ЦК України, зокрема справедливості, добросовісності та розумності.
82. Крім того, відповідно до частини 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
83. Суд апеляційної інстанції враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, відповідно до якого суд зобов`язаний належним чином дослідити розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами, а документи, які лише констатують заборгованість у фіксованій сумі, не підтверджують її наявність, походження і розмір. У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на необхідність оцінки явно завищених процентів у споживчому кредитуванні з погляду принципів справедливості, добросовісності та розумності.
84. Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки, штрафу, пені за таке прострочення. Також встановлено, що неустойка, штраф, пеня та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) таких договорів, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
85. Суд першої інстанції не надав належної оцінки наданому позивачем розрахунку, запереченням відповідача щодо його обгрунтованості та дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за процентами у заявленому розмірі.
86. Враховуючи умови додаткової угоди, згідно яких відповідач визнала заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9947,47 грн, заборгованість за відсотками 1834, 88 грн, а також період неналежного виконання нею умов договору з 10.05.2024 до 28.02.2025 (закінчення терміну надання кредиту) заборгованість за відсотками за цей період становить 25 373,89 грн (9947,47х 0,8646631% х 295 днів). При цьому суд враховує, що за період з 10.05.2024 відповідачем на погашення своїх зобов`язань сплачено - 1914 грн,20.
87. Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 35 242,04 грн з яких 9947,47 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25294, 57 грн загальна заборгованість за процентами (25373,89+1834,88-1914,20).
88. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив наявність між сторонами кредитних правовідносин і обов`язок відповідача повернути отримані кредитні кошти, однак неповно перевірив розрахунок заборгованості та помилково визначив розмір суми, яка підлягає стягненню, рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом зменшення розміру заборгованості, стягнутої з відповідача на користь ТОВ «Бізнес Позика» за процентами, з 32719, 16 грн до 25 294, 57 грн., а відтак і розміру загальної суми стягнення з 42666,63 грн до 35241,04 грн.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
89. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про нікчемність умов кредитного договору щодо процентної ставки з огляду на таке.
90. Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки визначається за спеціальною формулою, встановленою законом, виходячи із співвідношення загальних витрат за кредитом до загального розміру кредиту та строку кредитування.
91. Згідно з умовами кредитного договору та додаткової угоди, денна процентна ставка, розрахована відповідно до наведеної законодавчої формули, становить 0,95 %, а після укладення додаткової угоди - 0,99 %, тобто не перевищує граничних розмірів, установлених Законом України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних положень.
92. Однак це не надає кредитодавцю право змінювати фіксований розмір процентної ставки та нараховувати позичальнику додатковий платіж за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання шляхом встановлення двох розмірів фіксованої процентної ставки.
93. Доводи апелянта про те, що сам по собі передбачений договором розмір процентної ставки 2 % на день свідчить про порушення вимог закону, ґрунтуються на неправильному тлумаченні положень статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Законодавець пов`язує встановлене обмеження саме з показником денної процентної ставки, яка визначається за передбаченою законом формулою із врахуванням загальних витрат за кредитом, а не з договірною процентною ставкою, що застосовується сторонами при нарахуванні процентів.
94. При цьому до загальних витрат за кредитом відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» включаються проценти, комісії та інші витрати споживача, а тому доводи апеляційної скарги про необхідність порівняння лише договірної процентної ставки із законодавчим обмеженням є безпідставними.
95. Не дають підстав для протилежного висновку й доводи апеляційної скарги щодо незаконності врахування судом додаткової угоди від 10 травня 2024 року.
96. Як правильно встановив суд першої інстанції, між сторонами було укладено кредитний договір, факт отримання відповідачкою кредитних коштів у сумі 10 000 грн нею не заперечується. Також матеріалами справи підтверджується, що додаткова угода була укладена у той же спосіб, що і договір, відповідач здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості після її укладення, що свідчить про визнання нею існування кредитних правовідносин протягом всього часу його дії.
97. Надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують укладення сторонами як кредитного договору, так і додаткової угоди в електронній формі відповідно до вимог Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні документи та електронний документообіг». Саме по собі заперечення відповідачем факту підписання додаткової угоди без надання належних і допустимих доказів не спростовує поданих позивачем доказів укладення правочину.
98. Посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 апеляційний суд відхиляє, оскільки висновки, викладені у зазначеній постанові, зроблені з урахуванням установлених у тій справі конкретних фактичних обставин та оцінки наявних у ній доказів. Натомість у цій справі надані позивачем докази в їх сукупності були предметом дослідження суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про підтвердження укладення сторонами кредитного договору та додаткової угоди, а апелянтом не наведено переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість або недостовірність цих доказів.
99. В частині необґрунтованості стягнутої з відповідача суми процентів апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги з мотивів викладених у попередній частині цієї постанови
Оцінка аргументів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу
100. Доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, є загалом обґрунтованими та узгоджуються з установленими судом першої інстанції обставинами справи.
101. Однак з доводами відзиву на апеляційну скаргу в частині правильності розрахунку заборгованості відповідача за процентами апеляційний суд в повній мірі не погоджується з мотивів викладених в пунктах 69-87 цієї постанови.
Оцінка аргументів, викладених у відповіді на відзив на апеляційну скаргу
102. Доводи, наведені у представником відповідача у відповіді на відзив, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.
103. Повторно викладені твердження щодо недоведеності укладення додаткової угоди та незастосування положень Закону України «Про споживче кредитування» були предметом дослідження суду першої інстанції, яким суд надав належну правову оцінку.
104. Відповідь на відзив фактично зводиться до незгоди з висновками суду та повторення доводів апеляційної скарги, не містять нових доказів або переконливих правових аргументів, які б давали підстави для їх переоцінки чи скасування оскаржуваного рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
105. Статтею 374 ЦПК України визначені повноваження апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
106. Відповідно до частини 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції має право змінити судове рішення, що може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
107. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини щодо укладення кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів, однак помилково визначив розмір заборгованості за процентами, що підлягає стягненню з відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну резолютивної частини рішення у спосіб викладення абзаців першого і другого у редакції цієї постанови.
Висновки щодо розподілу судових витрат
108. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
109. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
110. У цій справі ТОВ «Бізнес Позика» заявило позов про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 42666, 63 грн та сплатило судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 422,40 грн.
111. За результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції змінено в частині розміру заборгованості, яка підлягає стягненню, та зменшено її з 42 666, 63 грн до 35241,04 грн, що становить 82,59 % від ціни позову.
112. Тому судовий збір, сплачений позивачем за подання позовної заяви, підлягає відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 2000,66 грн.
113. Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції та сплатив судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 542 грн.
114. Рішенням суду першої інстанції з відповідача було стягнуто 42 666,63 грн. В апеляційній скарзі відповідач фактично оскаржив розмір стягнення та просив зменшити суму стягнення до 1819,55 грн. За результатами апеляційного перегляду апеляційну скаргу задоволено на 13,72 %
115. Отже, судовий збір, сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, підлягає відшкодуванню позивачем у розмірі 623,16 грн ( 4 542 х13,72%).
116. Тому, рішення суду першої інстанції підлягає зміні також у частині розподілу судових витрат: із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у сумі 2000,66 грн.; із ТОВ «Бізнес Позика» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 623,16 грн.
117. На підставі частини 10 статті 141 ЦПК України з метою звільнення сторін від обов`язку сплачувати одна одній судові витрати з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» потрібно стягнути різницю у стягнутих сумах у розмірі 1377,50 грн (2000,66 - 623,16).
118. Керуючись статтями 141, 259, 268, 367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Житомирський апеляційний суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Божок Роман Олексійович задовольнити частково.
2. Рішення Корольовського районного суду міста Житомира від 06 квітня 2026 року у справі №296/4662/25 змінити, викласти перший та другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №492951-КС-001 від 13.03.2024 в розмірі 35241(тридцять п`ять тисяч двісті сорок одна) грн 04 (чотири) коп., що складається з заборгованості за тіло кредиту - 9947, 47 грн та заборгованості за відсотками - 25 294, 57 грн.»
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 1377, 50 грн витрат зі сплати судового збору в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді:
О. О. Бондар (суддя-доповідач)
Н. Й. Григорусь
В. А. Панкеєва
Повний текст постанови складений 27.07.2026