КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
з питань забезпечення позову
27 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3147/26
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування рішень,-
В С Т А Н О В И В:
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (надалі - відповідач), у якій просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо складання акту перевірки від 16.01.2026 №528/11-28-24-04/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати ППР №0000/2555/2404 (військовий збір) та ППР №0000/2552/2404 (ПДФО);
- визнати протиправною та скасувати вимогу ППР №0000/2558/2404 та рішення №0[телефон приховано];
- визнати відсутність у позивача обов`язку сплати ЄСВ за березень-травень 2020 та за період 2022-2024.
14.07.2026 ухвалою суду прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.08.2026.
24.07.2026 позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2026 №Ф-830716-1128 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 340/3147/26; заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо примусового стягнення коштів на підставі Вимоги від 02.07.2026 №Ф-830716-1128, у тому числі заборонити направляти її до органів Державної виконавчої служби України та вживати заходів щодо арешту рахунків чи майна позивача до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Заява обгрунтована тим, що у провадженні суду перебуває справа №340/3147/26 за його позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу і рішення про застосування штрафних санкцій, прийнятих за результатами документальної перевірки. Попри судове оскарження відповідних рішень, контролюючий орган продовжує вживати заходів, спрямованих на стягнення спірних сум. Зокрема, 09.06.2026 відповідачем сформовано податкову вимогу №0[телефон приховано]-1128 на суму 237046,90 грн, яку позивач, з метою недопущення опису майна у податкову заставу та інших негативних наслідків, сплатив.
Крім того, 02.07.2026 відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-830716-1128 на суму 29 666,19 грн, яка отримана позивачем 16.07.2026. У цій вимозі зазначено, що в разі несплати суми боргу вона буде передана до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.
На переконання заявника, вказана вимога ґрунтується на матеріалах тієї самої перевірки, результати якої оскаржуються у цій справі, а тому її примусове виконання до вирішення спору по суті є передчасним. Також посилається на те, що судове оскарження вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску саме собою не зупиняє її виконання.
Вважає, що передача вимоги до органу державної виконавчої служби може спричинити арешт його банківських рахунків та майна, унеможливити здійснення господарської діяльності, сплату поточних податків і проведення розрахунків із контрагентами. Примусове стягнення спірної суми до перевірки судом правомірності рішень відповідача істотно ускладнить ефективний захист і поновлення його прав та може зумовити необхідність звернення до суду з новими вимогами про повернення стягнутих коштів.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною другою статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Вказаними нормами визначено загальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову, а саме без повідомлення учасників справи, тобто у письмовому провадженні. Лише у випадку необхідності подання пояснень або додаткових доказів суд на власний розсуд може призначити розгляд заяви про забезпечення адміністративного позову у судовому засіданні.
Проте, у даному випадку, дослідивши матеріали адміністративної справи та заяву про забезпечення позову, суд вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість заяви про забезпечення позову, а також враховуючи наведені позивачем підстави для вжиття таких заходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що підставами для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:
1) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень;
2) очевидними є ознаки порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю;
3) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду;
4) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист;
5) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наведений перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Частиною першою статті 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Перелік заходів забезпечення позову наведений у частині першій статті 151 КАС України. Отже, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Також, суд звертає увагу на те, що забезпечення адміністративного позову це вжиття судом, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, тобто покликане гарантувати виконання рішення адміністративного суду і спрямоване на забезпечення принципу обов`язковості судових рішень.
Водночас, звертаючись до суду із заявою щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати підстави звернення із такою заявою, а також надати відповідні докази в підтвердження наведених у заяві аргументів.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може призвести до значно більших ускладнень, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Відтак, під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів.
Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Згідно з Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
Звернувшись до суду із заявою про забезпечення позову позивач обґрунтовує необхідність застосування таких заходів тим, що вимогу від 02.07.2026 №Ф-830716-1128 на суму 29666,19 грн сформовано на підставі результатів тієї самої перевірки, законність якої та прийнятих за її наслідками рішень оскаржується у цій справі. Вважає, що передача вимоги до органу державної виконавчої служби може призвести до арешту його банківських рахунків і майна, припинення господарської діяльності, неможливості сплати поточних податків та проведення розрахунків із контрагентами.
Оцінюючи наведені підстави для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує наступне.
З матеріалів справи суд установив, що предметом позовних вимог є, серед іншого, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2026 №0000/2558/2404.
Натомість у заяві про забезпечення позову позивач просить зупинити дію іншого індивідуального акта - вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.07.2026 №Ф-830716-1128, яка, як станом на час подання заяви про забезпечення позову, так і на дату її розгляду судом, не є предметом судового оскарження у справі № 340/3147/26.
Зупинення дії такого акта не забезпечуватиме виконання можливого рішення суду за заявленими позовними вимогами та не відповідає вимогам щодо зв`язку заходу забезпечення позову з предметом спору і його співмірності із заявленими вимогами.
Разом з тим, факт прийняття суб`єктом владних повноважень рішень, які стосуються прав та інтересів заявника, та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду.
Окрім того, заявником не подано доказів направлення вимоги від 02.07.2026 №Ф-830716-1128 до органу державної виконавчої служби, відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на рахунки чи майно або вчинення інших конкретних дій із примусового стягнення. Отже, на час розгляду заяви наведені ним негативні наслідки ґрунтуються на припущенні щодо можливого подальшого розвитку подій.
Зазначення у вимозі передбачених законодавством наслідків її невиконання не є достатнім доказом того, що такі наслідки неминуче настануть до розгляду справи судом.
Твердження позивача про можливе блокування рахунків, припинення господарської діяльності, неможливість сплати податків і розрахунків із контрагентами мають характер припущення. До заяви не долучено відомостей про обсяг і характер господарської діяльності позивача, рух коштів на його рахунках, наявні зобов`язання перед працівниками або контрагентами, фінансовий стан чи інші обставини, які б підтверджували, що стягнення суми 29666,19 грн спричинить невідворотні наслідки.
Наявність у вимоги статусу виконавчого документа та передбачена законом можливість її примусового виконання самі по собі не свідчать про наявність визначених статтею 150 КАС України підстав для забезпечення позову. В іншому разі забезпечення позову мало б застосовуватися автоматично в кожній справі щодо оскарження рішення, яке може бути примусово виконане, що не відповідає виключному характеру цього процесуального інституту.
Крім того, вимога заборони відповідачу вживати заходів щодо арешту рахунків чи майна сформульоване неконкретизовано. Заявником не визначено, на підставі якого індивідуального акта вони можуть бути вчинені.
Хоча у заяві наведена вимога формально пов`язується з примусовим виконанням вимоги від 02.07.2026 №Ф-830716-1128, її буквальний зміст не обмежує заборону виключно заходами, що можуть бути вжиті на підставі цього документа. Тому така заборона може поширюватися на арешт рахунків або майна у зв`язку з виконанням інших рішень, вимог чи зобов`язань позивача, які не є предметом спору в цій справі та можуть не стосуватися оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і вимоги про сплату боргу.
Ужиття заходу забезпечення позову в такому невизначеному та необмеженому вигляді фактично встановило б загальну заборону відповідачу реалізовувати передбачені законом повноваження щодо позивача, у тому числі поза межами спірних правовідносин. Такий захід не відповідає вимогам правової визначеності та співмірності, а також не має зв`язку з предметом заявленого позову.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 31.07.2024 у справі №140/36282/23, за якою "розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам".
Разом з тим, зазначені ФОП ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову доводи не дають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, що передбачені статтею 151 КАС України, оскільки заявником у цій справі жодним чином не доведено та документально не підтверджено обставини (матеріали справи не містять належних та допустимих доказів), які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам та інтересам, які б унеможливили їх захист без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення чи які б свідчили про реальну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, як і не надано доказів можливості настання невідворотних наслідків для господарської діяльності.
Враховуючи наведене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів, наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про її необґрунтованість та відсутність визначених законом підстав для вжиття заходів забезпечення позову та задоволення відповідної заяви.
Керуючись статтями 150-158, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 27 липня 2026 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК