Справа № 141/577/26
Провадження №2-о/141/24/26
У Х В А Л А
про залишення заяви без руху
27 липня 2026 року с-ще Оратів
Суддя Оратівського районного суду Вінницької області Климчук Сергій Васильович, розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів,
У С Т А Н О В И В:
22.07.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 22.07.2026 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів.
Дослідивши подану заяву від 22.07.2026 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів та додані до неї матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3, ч 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
За правилами Цивільного процесуального кодексу України вимоги до заяв про встановлення факту, що має юридичне значення, визначені у ст. ст. 175, 177, 318 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Суд звертає увагу заявника, що відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересованими особами є особи, які беруть участь у справі та які мають юридичну заінтересованість. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов`язки. Участь у справі цих осіб обумовлюється тим, що із визнанням обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.
Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Але, на відміну від заявника, ці особи самі не звертаються до суду із заявою, а вступають у вже розпочатий процес з власної ініціативи або притягуються до участі у справі судом.
Права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявників і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника.
Залучення до участі у справі окремого провадження всіх заінтересованих осіб має важливе значення, оскільки допомагає суду уникнути ухвалення незаконного рішення, а також має на меті повно і всебічно дослідити всі обставини справи.
Вирішуючи питання про те, яка саме заінтересована особа повинна бути залучена до участі у справі окремого провадження, крім вказаного вище, слід також враховувати і взаємовідносини із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають визнанню і які можуть вплинути на їх інтереси та (або) обов`язки.
Натомість, подана заява від 22.07.2026 не відповідає наведеним вище вимогам ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме, заява про встановлення факту належності правовстановлюючих документів не містить:
-інформації про належну заінтересовану особу, її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заінтересованої особи;
-поштовий індекс місця проживання заявника, його реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта заявника, номер засобів зв`язку та адресу електронної пошти заявника, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника;
-зазначення доказів, що підтверджують викладені обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Суд зауважує, що, як убачається з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту форми позовної заяви, так і вимогам щодо змісту такої заяви, передбаченим ЦПК України. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.
При розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення (п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
Також згідно вимог ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення фактів, що мають юридичне значення повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
Натомість, судом установлено, що у заяві від 22.07.2026 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів заявником не наведено відповідних обставин та не надано належних доказів, які б підтверджували факт належності заявнику правовстановлюючих документів.
Також відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).
Однак, до заяви від 22.07.2026 не додано належних доказів в підтвердження обставин, викладених у заяві, а також заявником не додано доказів звернення до компетентних органів з приводу неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують відповідний факт належності правовстановлюючих документів, за встановленням якого заявник звернувся до суду.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Частинами четвертою - шостою статті 95 ЦПК України встановлено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
В разі подання копії документу вона повинна бути засвідчена відповідно до вимог чинного законодавства України (Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" або ін.). Відповідно до п. 5.26 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2020) відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.
Натомість, всупереч вказаним нормам копії письмових доказів, які додані до позовної заяви, надані без належного їх засвідчення, а тому заявнику необхідно засвідчити копії письмових доказів, які додані для суду, та які будуть додані для заінтересованої особи на відповідність оригіналу з урахуванням вимог ст. 95 ЦПК України.
Отже, зазначені вище судом обставини перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі № 141/577/26.
Відповідно до частини 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи встановлені фактичні обставини, суд доходить висновку про необхідність залишення заяви від 22.07.2026 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів без руху та надання заявнику терміну для усунення виявлених судом недоліків.
Зокрема, заявнику необхідно:
-вказати у заяві належну заінтересовану особу (у даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області), її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заінтересованої особи;
-вказати поштовий індекс місця проживання заявника, його реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта заявника, номер засобів зв`язку та адресу електронної пошти заявника, а також відомості про наявність або відсутність електронного кабінету заявника;
-надати докази звернення до компетентних органів з приводу неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують відповідний факт, за встановленням якого заявник звернувся до суду;
-навести відповідні обставин та надати належні докази, які б підтверджували факт належності заявнику правовстановлюючих документів;
-засвідчити копії документів, доданих до заяви від 22.07.2026 та які будуть додані для заінтересованої особи, на відповідність оригіналу.
Для усунення недоліків вказаної заяви заявник має подати до суду в письмовому вигляді заяву про встановлення факту належності правовстановлюючих документів в новій редакції з долученням відповідної кількості її примірників для заінтересованої особи з урахуванням наведених в даній ухвалі суду недоліків щодо її змісту.
Керуючись ст. 177, 185, 260, 294, 297, 318 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючих документів залишити без руху.
2. Надати заявнику десятиденний строк з дня отримання ухвали суду для усунення вказаних в ухвалі суду недоліків.
3. Роз`яснити заявнику, якщо у вказаний строк недоліки заяви не будуть усунуті, заява буде вважатися неподаною і повернута заявнику.
Ухвала суду остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Климчук