Номер провадження: 22-ц/813/6128/26
Справа № 491/240/26
Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.07.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Таварткіладзе О.М.,
суддів: Вадовської Л.М., Погорєлової С.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Одеса апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону на ухвалу Ананьївского районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року у цивільній справі за позовом першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильова Максима Олександровича до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЮНА» про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки, -
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильов М.О. в інтересах Ананьївської міської ради, звернувся до суду до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЮНА», в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 , ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АГРОЮНА» на користь держави в особі Ананьївської міської ради земельну ділянку площею 2 га. з кадастровим номером [номер приховано]:01:001:0562, призначену для ведення особистого селянського господарства, і розташовану за межами населених пунктів на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області.
Ухвалою Ананївського районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року позовну заяву першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильова Максима Олександровича до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОЮНА» про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки повернуто позивачеві.
Роз`яснено позивачу, що у відповідності до положень частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильов М.О., подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Ананьївського районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року про повернення позовної заяви скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка у порядку, встановленому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про прокуратуру» організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Наказом Генерального прокурора від 17.03.2023 року № 75 «Про окремі питання забезпечення функціонування спеціалізованих прокуратур у сфері оборони затверджено перелік спеціалізованих прокуратур у сфері оборони, до вказаного переліку включено Одеську спеціалізовану прокуратура у сфері оборони, компетенція якої, зокрема, розповсюджується на територію Подільського району Одеської області, де розташована спірна земельна ділянка.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
З аналізу зазначених норм законодавства України вбачається, що позовна заява може бути подана керівником окружної прокуратури, його першим заступником та заступником, в тому числі й спеціалізованих прокуратур у сфері оборони на правах окружних прокуратур.
Позовну заяви подано першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, який уповноважений на це, відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про прокуратуру».
Крім того, посилання судом першої інстанції на правову позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 15.01.2026 року у справі № 921/190/25 є хибним та безпідставним через те, що позиція Верховного Суду у вказаній справі не є релевантною з огляду на те, що вона була зроблена у неподібних до справи правовідносинах.
Більш того, суд першої інстанції проігнорував п. 60 вказаної постанови, в якому Верховний Суд зазначив про те, що суд відхиляє аргументи прокуратури у сфері оборони з посиланням на висновки постанови від 22.10.2024 році у справі № 911/1683/23, оскільки були сформовані у земельних відносинах, які не є подібними з відносинами у цій справі. Тобто, Верховний Суд розмежував земельні та економічні правовідносини і визнав їх неподібними.
Водночас, суд першої інстанції, не врахував постанову Верховного Суду від 22.10.2024 року, де питання компетенції прокуратури у сфері оборони вирішувалось за ідентичних обставинах та у подібних правовідносинах.
Відзив на апеляційну скаргу або пояснення (заперечення) не надходили.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду про повернення позовної заяви, право на апеляційне оскарження якої передбачено п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
З урахуванням вищевикладеного та положень ч. 2 ст. 369 ЦПК України, розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За приписами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви позивачеві, суд першої інстанції виходив із того, що на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, оскільки територіальна юрисдикція Ананьївської міської ради відноситься до компетенції Ананьївської окружної прокуратури.
Колегія суддів не може повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що перший заступник керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону Брильов М.О. звернувся до суду в інтересах Ананьївської міської ради, з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ «АГРОЮНА» про витребувати з чужого незаконного володіння земельну ділянку.
Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 175 ЦПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі та підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України визначено, що позовна заява повертається у разі, якщо її подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви в порядку цивільного судочинства надано, зокрема, Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступником та заступником, а також прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про прокуратуру» спеціалізовані прокуратури можуть утворюватися на правах обласних прокуратур, а їх статус і компетенція визначаються Генеральним прокурором.
Матеріалами справи підтверджується, що позовна заява підписана першим заступником керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, яка є спеціалізованою прокуратурою на правах обласної прокуратури.
За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, є помилковим, оскільки перший заступник керівника спеціалізованої прокуратури є суб`єктом, якому законом прямо надано право на підписання та подання позовної заяви, визначеним статтею 24 Закону України «Про прокуратуру».
Натомість питання щодо меж предметної компетенції відповідної прокуратури не охоплюється диспозицією пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України та саме по собі не свідчить про те, що позов підписано особою, яка не має права його підписувати.
Разом із тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив питання предметної компетенції органу прокуратури, з питанням наявності у прокурора права на підписання позовної заяви, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Питання права посадової особи прокуратури на підписання позовної заяви та питання наявності у відповідного органу прокуратури компетенції щодо представництва інтересів держави у конкретних правовідносинах, є різними за своїм правовим змістом.
Визначення того, чи належить здійснення представництва інтересів держави у конкретних правовідносинах до компетенції відповідної прокуратури, є питанням належності здійснення прокурором представницьких повноважень, яке пов`язане з оцінкою підстав звернення прокурора до суду та дотриманням вимог статті 56 ЦПК України.
Наявність або відсутність у спеціалізованої прокуратури у сфері оборони предметної компетенції щодо конкретного спору може бути предметом судової оцінки під час вирішення питання про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Однак, така обставина не свідчить про те, що посадова особа, яка відповідно до статті 24 Закону України «Про прокуратуру» має право подавати позовну заяву, є особою, яка не має права її підписувати.
Постанова Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 921/190/25, на яку посилався суд першої інстанції, стосується питання предметної компетенції спеціалізованих прокуратур у сфері оборони та недопущення виникнення конкуруючої компетенції між різними органами прокуратури. Верховний Суд зазначив, що спеціалізована прокуратура у сфері оборони здійснює представництво інтересів держави у правовідносинах, пов`язаних із відповідною сферою оборони.
Разом із тим, наведений висновок Верховного Суду, не змінює положень статті 24 Закону України «Про прокуратуру» про те, що у разі звернення спеціалізованої прокуратури у сфері оборони у правовідносинах, які не пов`язані з оборонною сферою, позовна заява вважається підписаною особою, яка не має права її підписувати, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України.
Отже, навіть за умови надання оцінки питанням щодо меж предметної компетенції спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, такі обставини не є тотожними відсутності у першого заступника керівника прокуратури повноважень на підписання позовної заяви.
Крім того, на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд має перевірити відповідність позовної заяви вимогам статей 175-177 ЦПК України та наявність передбачених законом підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження.
Питання щодо наявності передбачених законом підстав для представництва інтересів держави прокурором, а також відповідності такого представництва межам компетенції спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, підлягає вирішенню судом у встановленому цивільним процесуальним законом порядку після вирішення питання про відкриття провадження у справі.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, є передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.
Щодо посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 22 жовтня 2024 року у справі № 911/1683/23.
Зазначена постанова не свідчить про те, що будь-який земельний спір автоматично належить до компетенції спеціалізованої прокуратури у сфері оборони.
Водночас висновки, викладені у цій постанові, підтверджують необхідність розмежування двох питань: права відповідної посадової особи прокуратури звернутися до суду та межі компетенції конкретного органу прокуратури щодо представництва інтересів держави.
Саме таке розмежування відповідає положенням статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру».
Згідно з ч. 6 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає - скасуванню, а матеріали позовної заяви - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону - задовольнити.
Ухвалу Арцизького районного суду Одеської області від 26 березня 2026 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий О.М. Таварткіладзе
Судді: Л.М. Вадовська
С.О. Погорєлова