Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3806/26
Провадження № 2/711/2414/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Скляренко В.М.,
при секретарі Півень С.А.
за участі:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просив стягнути на його користь із ОСОБА_3 грошові кошти в якості відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в наступних розмірах: 34 148,38 грн. - відшкодування матеріальних збитків; 10 000 грн. - відшкодування моральної шкоди; 1 058,60 грн. - інфляційні витрати; 266,64 грн. - три відсотки річних; 2 019,31 грн. - судові витрати з оплати послуг експерта та оцінювача.
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що з вини відповідача 28.06.2024р. сталася ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача. Оскільки вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість автомобіля позивача до моменту його пошкодження у ДТП, то такий автомобіль вважається фізично знищеним. Ринкова вартість автомобіля позивача до моменту його пошкодження у ДТП складає 214 850 грн., а залишкова його вартість у пошкодженому стані - 38 880 грн., а відтак розмір матеріального збитку складає 175 970 грн. Страховиком відповідача виплачено позивачу 138 621,62 грн., а відповідачем здійснено покриття розміру франшизи в розмірі 3 200 грн. За таких обставин позивач вважає, що з відповідача, як з винуватця ДТП, підлягає стягненню залишок невідшкодованої частини матеріального збитку в розмірі 34 148,38 грн., який являє собою різницю між фактичним розміром матеріального збитку (175 970грн) та фактично виплаченою сумою страхового відшкодування (138 621,62 грн.) і франшизи (3 200 грн.). Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити залишок відшкодування матеріального збитку у строк до 01.03.2026р., але останній проігнорував його вимогу, а відтак прострочив виконання свого грошового зобов`язання, а тому на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК з відповідача слід стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 1 058,60 грн. та 266,64 грн. відповідно.
Окрім того, позивач стверджує, що внаслідок пасивної поведінки відповідача з виконання його обов`язку по відшкодуванню позивачу матеріальних збитків у повному обсязі, останній зазнав моральної шкоди. Розмір компенсації такої моральної шкоди позивач оцінює на рівні 10 000 грн., а тому вважає за необхідне стягнути таку суму коштів з відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних. В обґрунтування своїх заперечень у відзиві посилався на те, що реальна сума, яку має право позивач вимагати до стягнення за рахунок відповідача (різниця між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодування в розумінні ст. 1194 ЦКУ), складає 12 770 грн. і являє собою різницю між фактичним розміром матеріального збитку (175 970грн.) та страховим лімітом за полісом страхування відповідача (160 000 грн.) і франшизою, яка вже була сплачена (3 200 грн.).
01.05.2026р. судом відкрито провадження у справі з визначенням здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
20.05.2026р. від представника відповідача - Блізнєцова Є.А., який діє на підставі довіреності №01 від 29.01.2026р., - надійшов відзив проти позову, в якому викладено обґрунтування заперечень проти позову. Додатково у відзиві вказується, що розмір отриманого позивачем страхового відшкодування за рахунок страховика відповідача в сумі 138 621,62 грн. був визначений постановою Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. у справі № 712/1764/25 за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «СК "ГАРДІАН». За змістом такого судового рішення судом було розраховано страхове відшкодування наступним чином:160 000 грн. (страховий ліміт) - 3 200грн. (франшиза) - 20% ПДВ. Натомість в даному випадку, на думку відповідача, були відсутні правові підстави для зменшення обсягу страхового відшкодування на ставку ПДВ, але позивач сам погодився з таким судовим рішенням і не оспорював його. В той же час ставка ПДВ, яке було вирахувано, ні теоретично, ні практично не може бути в межах відповідальності відповідача, оскільки за нього відповідає тільки страховик і законом визначений порядок отримання розміру ПДВ за рахунок страховика. Тож в даному випадку відсутні правові підстави для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу частини матеріальних збитків, які відповідають розміру ставки ПДВ, на суму якої було зменшено страхове відшкодування, оскільки в такому випадку буде порушуватись мета інституту страхування.
26.05.2026р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладені заперечення проти аргументів, викладених у відзиві відповідача. У такій заяві зазначається, що відповідач знав про судове провадження №712/1764/25, але відмовився від пропозиції позивача доєднатися до такого судового процесу у статусі третьої особи, а отже сам себе позбавив права на оскарження остаточного рішення по такій судовій справі. В той же час постанова Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. у справі №712/1764/25 має преюдиційне значення, оскільки судом встановлено розмір реальних матеріальних збитків в сумі 175 970 грн., завданих позивачу внаслідок ДТП, і визначено обсяг відповідальності страховика відповідача - ТДВ «СК «ГАРДІАН» - в межах суми збитків в розмірі 138 621,62 грн. Отже решта суми збитків має бути відшкодована безпосередньо відповідачем, як завдавачем шкоди. Оскільки відповідачем відшкодовано лише суму франшизи в розмірі 3 200 грн., то залишок відшкодування матеріального збитку складає 34 148,38 грн.
01.06.2026р. позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позовні вимоги викладеній в їх остаточній редакції, яка стала предметом судового розгляду по суті справи.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених у своїх заявах по суті справи. Пояснив, що 22.01.2026р. направив вимогу відповідачу про відшкодування залишкового розміру матеріальних збитків, в якій запропонував виплатити йому лише 25 000 грн. у строк до 01.03.2026р. для мирного врегулювання питання, але відповідач проігнорував цю вимоги й дотепер не відшкодував шкоду, яка заподіяна його діями. Зазначив, що саме відповідач, як винуватець ДТП, має нести відповідальність за залишок фактично невідшкодованих позивачу матеріальних збитків в сумі 34 148,38 грн. Зауважив, що для визначення розміру матеріальних збитків він змушений був оплачувати послуги судового експерта та оцінювача на загальну суму 7 001,76 грн., з яких в межах судового провадження №712/1764/25 йому було відшкодовано лише 4 982,45 грн. за рахунок страховика відповідача, а отже решту таких витрат в розмірі 2 019,31 грн. слід покласти на відповідача.
Представник відповідача - Блізнєцов Є.А. - в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві. Пояснив, що позивачем надсилалась відповідачу претензія, але позивач неправильно здійснює розрахунок розміру збитків, які має відшкодувати відповідач. Зазначив, що залишок невідшкодованих позивачу матеріальних збитків складає 15 970 грн., а оскільки відповідачем 04.07.2024р. було сплачено на користь позивача франшизу в розмірі 3 200грн., то залишок відшкодування складає 12 770 грн. і в межах цієї суми відповідач визнає позовні вимоги. Також зазначив, що позивачем необґрунтовано наявність та розмір моральної шкоди. Зауважив, що моральну шкоду позивач обґрунтовує пасивністю поведінки відповідача у вирішенні спору позивача зі страховиком відповідача щодо виплати страхового відшкодування, але відповідна моральна шкода відшкодована відповідно до остаточного судового рішення у справі №712/1764/25 шляхом її стягнення з ТДВ «СК «ГАРДІАН».
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
28.06.2024р. о 23.41 год. в м. Черкаси по вул. Пастерівська водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом AUDI Q7, д.н.з. НОМЕР_1 (далі - АУДІ), при виїзді на нерегульоване перехрестя з вул. Надпільна, не надав переваги в русі транспортному засобу Chevrolet Lacetti, д.н.з. НОМЕР_2 (далі - ШЕВРОЛЕ), та здійснив з ним зіткнення, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Згідно постанови Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2024р. у справі №711/5353/24 відповідача визнано винним у вчиненні такої ДТП.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля АУДІ на момент ДТП була застрахована в ТДВ «СК «ГАРДІАН» за полісом ОСЦПВ № EP-218290730 від 06.12.2023р. з лімітом відповідальності (страхова сума) за шкоду, завдану майну, в розмірі 160 000 грн., в тому числі франшиза - 3 200 грн.
Власником автомобіля ШЕВРОЛЕ на момент події ДТП був позивач.
Згідно Висновку експерта №91 від 02.09.2024р., складеного за результатами проведення автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу та матеріального збитку судовим експертом Березовським А.А., ринкова вартість автомобіля ШЕВРОЛЕ до моменту ДТП становить 214 850 грн., а вартість відновлювального ремонту - 230 075,78 грн.
Згідно зобов`язуючої пропозиції ТОВ «Аудатекс Україна» від 02.09.2024р. ринкова вартість пошкодженого в результаті ДТП автомобіля позивача ШЕВРОЛЕ визначена у розмірі 38 880 грн.
Згідно Договору купівлі-продажу транспортного засобу №3245/2024/4882940 від 17.09.2024р. пошкоджений автомобіль ШЕВРОЛЕ відчужено позивачем за ціною 38 880 грн.
04.07.2024р. відповідачем сплачено на користь позивача в якості відшкодування франшизи суму коштів в розмірі 3 200 грн.
На етапі досудового врегулювання ТДВ «СК «ГАРДІАН» 23.08.2024р. сплачено позивачу страхове відшкодування згідно з страховим актом №G-37403-1 у розмірі 65 908,08грн.
У лютому 2025 року позивач звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ТДВ «СК «ГАРДІАН» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. За результатом розгляду такої справи Черкаський апеляційний суд ухвалив постанову від 08.01.2026р. про часткове задоволення позовних вимог та вирішив стягнути з ТДВ «СК «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 72 713,54 грн. та суму коштів в розмірі 29 975,73 грн. за прострочку виплати страхового відшкодування (19 578,54 грн. пені, 2 006,69 грн. трьох процентів річних та 8 390,50 грн. інфляційних втрат), а також 10 000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Додатково судом стягнуто ТДВ «СК «ГАРДІАН» на користь ОСОБА_1 2 479,31 грн. на відшкодування судового збору та 4 982,45 грн. витрат з оплати послуг експерта та оцінювача.
Всі вищенаведені обставини визнаються сторонами та підтверджуються змістом постанови Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. у справі № 712/1764/25, а відтак суд вважає їх доведеними.
На виконання постанови Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. у справі № 712/1764/25 16.01.2026р. ТДВ «СК «ГАРДІАН» в добровільному порядку додатково сплачено на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 72 713,54грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 255013 від 16.01.2026р. /а.с. 32/.
22.01.2026р. позивач направив на адресу відповідача засобами поштового зв`язку лист-претензію, в якому заявив вимогу про сплату йому відповідачем суми коштів в розмірі 25 000грн. у строк до 28.02.2026р. для відшкодування непокритих страховою виплатою суми матеріальних збитків, завданих внаслідок ДТП /а.с. 34, 88/.
Оскільки відповідач в добровільному порядку дотепер не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоди, якої той зазнав внаслідок ДТП, що сталося з вини відповідача, то позивач звернувся до суду з зазначеним позовом.
Таким чином, між сторонами існує спір щодо порядку відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, який регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та Закону України від 01.07.2004 №1961-IVІХ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961).
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Згідно ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону №1961 у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що сторонами у справі не оспорюється факт ДТП та його обставини, вина відповідача, загальний розмір матеріального збитку та отримання позивачем від страховика відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 138 621,62 грн. Предметом спору між сторонами є обсяг майнової відповідальності завдавача шкоди, а підставою позову є недостатність отриманих позивачем коштів за рахунок страховика відповідача для покриття суми матеріального збитку в повному обсязі, завданого діями відповідача.
Щодо розміру матеріального збитку, за який цивільно-правова відповідальність покладається на відповідача.
Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону №1961 страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону №1961 страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Тлумачення зазначеної норми закону в системному зв`язку з положеннями ст.ст. 1166, 1194 ЦК та п. 9.1 ст. 9, ст. 22 Закону №1961 свідчить, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обсяг цивільно-правової відповідальності завдавача шкоди за загальним правилом визначається розміром матеріального збитку, який перевищує ліміт страхової суми. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхової суми на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961 виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961 випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961 не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ).
Такий висновок є усталеним у судовій практиці і узгоджується з правовою позицією, викладеною у поставах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018р. у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018р. у справі № 760/15471/15-ц, від 09.11.2021р. у справі №147/66/17.
За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що розмір страхової суми за полісом страхування цивільно-правової відповідальності відповідача складає 160 000 грн., і полісом передбачена франшиза - 3 200 грн. Отже в даному випадку обсяг цивільно-правової відповідальності за відшкодування позивачу матеріальних збитків в розмірі 156 800 грн. (160 000грн. - 3 200 грн.) покладається на страховика відповідача (ТДВ «СК «ГАРДІАН»), а решта суми - на відповідача.
За матеріалами справи судом встановлено, що внаслідок ДТП позивач зазнав матеріальних збитків в сумі 175 970 грн. (різниця між ринковою вартістю автомобіля ШЕВРОЛЕ до моменту ДТП (214 850грн.) та його залишковою вартістю після ДТП (38 880грн.)). За таких обставин обсяг цивільно-правової відповідальності відповідача перед позивачем за відшкодування матеріального збитку складає 19 170 грн. і являє собою різницю між загальним розміром матеріального збитку (175 970 грн.) та обсягом майнової відповідальності ТДВ «СК «ГАРДІАН» (156 800 грн.).
Враховуючи, що відповідачем 04.07.2024р. в добровільному порядку сплачено на користь позивача 3 200 грн., то залишок матеріального збитку в розмірі 15 970 грн. (19 170 грн. - 3 200 грн.) має відшкодувати позивачу саме відповідач, а відтак позовні вимоги в межах такої суми грошових вимог є обґрунтованими і правомірними і підлягають задоволенню.
В той же час за матеріалами справи судом встановлено, що фактично сума страхового відшкодування, що сплачена позивачу страховиком відповідача, складає 138 621,62 грн.
За змістом постанови Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. у справі №712/1764/25 вбачається, що такий розмір суми страхового відшкодування обумовлений зменшенням судом недосплаченої страховиком суми страхового відшкодування (90 891,92 грн.) в межах ліміту цивільно-правової відповідальності страховика (156 800 грн.) на розмір ставки ПДВ.
В аспекті висловлених сторонами аргументів суд зауважує, що відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону №1961, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Тлумачення змісту зазначеної норми закону свідчить, що у правовідносинах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зменшення суми страхового відшкодування на ставку ПДВ не є законодавчим обмеженням обсягу цивільно-правової відповідальності страховика, внаслідок якого відбувається збільшення обсягу майнової відповідальності завдавача шкоди, оскільки законом визначено порядок доплати страховиком такої суми. За таких обставин доводи позивача, що зменшення суми страхового відшкодування на ставку ПДВ підлягає компенсації за рахунок відповідача є необґрунтованими.
За таких обставин суд доходить висновку, що в порядку відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, з відповідача слід стягнути на користь позивача суму коштів в розмірі 15 970 грн.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
За змістом статті 23 ЦК моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, про що було роз`яснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Слід звернути увагу, що моральна шкода має бути обов`язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
При оцінці обґрунтованості вимог у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди, слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
В силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Обґрунтовуючи свої вимоги про відшкодування моральної шкоди, позивач посилався на неналежну поведінку відповідача, яка полягає у бездіяльності останнього щодо сприяння позивачу у відшкодуванні матеріальних збитків в повному обсязі та невиконанні відповідачем його обов`язку по відшкодуванню позивачу шкоди, завданої внаслідок ДТП. При цьому, позивач посилався на те, що зазнав душевних страждань та погіршення здоров`я, що зумовлене обставинами взаємодії із відповідачем, як винуватцем ДТП, і його страховиком, та небажанням обох здійснювати відшкодування матеріального збитку у повному обсязі, завданого в наслідок ДТП. Отже позовну вимогу про відшкодування відповідачем завданої позивачу моральної шкоди мотивовано через неправомірну поведінку відповідача, затягуванням виплати відшкодування завданого збитку у повному обсязі, що у сукупності призвело до душевних хвилювань, погіршення стану здоров`я та вимагало додаткових зусиль і часу, негативним чином вплинуло на особисті, сімейні стосунки.
Разом з тим, за обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що подія ДТП мала місце 28.06.2024р. На момент події ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована за полісом ОСЦПВ № EP-218290730 від 06.12.2023р. з лімітом страхової суми в розмірі 160 000 грн. Вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.07.2024р., яка набрала законної сили 19.07.2024р.
Розмір завданих завданого позивачу матеріального збитку визначений у висновку експерта №91 від 02.09.2024р.
В той же час в якості відшкодування матеріальних збитків відповідачем 04.07.2024р. було сплачено на користь позивача суму коштів в розмірі 3 200 грн., як платіж на погашення франшизи, передбаченої полісом ОСЦПВ № EP-218290730 від 06.12.2023р.
З лютого 2025 року судом розглядався спір між позивачем та страховиком відповідача щодо розміру суми страхового відшкодування (судова справа №712/1764/25), який завершився ухваленням Черкаським апеляційним судом постанови від 08.01.2026р.
22.01.2026р. позивач направив відповідачу претензію з пропозицією про примирення за умови відшкодування відповідачем суми матеріальних збитків в розмірі 25 000 грн. у строк до 28.02.2026р. Оскільки відповідач заперечив обґрунтованість таких вимог, то позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатом розгляду даної справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача до відповідача про відшкодування матеріального збитку є частково обґрунтованими, тобто в межах вимог в розмірі 15 970 грн.
Аналіз вищенаведених обставин свідчить, що між сторонами не було узгодженості щодо розміру частини матеріального збитку, яка підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, що здебільшого обумовлено запереченням страховиком відповідача розміру матеріального збитку. В той же час безспірна частина матеріального збитку (сума франшизи) була відшкодована відповідачем ще 04.07.2024р., а протиправність поведінки страховика відповідача була предметом судового розгляду у справі №712/1764/25 і за результатом розгляду справи суд стягнув зі страховика відповідача на користь позивача в якості компенсації моральної шкоди, завданої затримкою у виплаті страхового відшкодування в повному обсязі, суму коштів в розмірі 10 000 грн.
За таких обставин суд вважає необґрунтованими доводи позивача про те, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність відносно позивача, внаслідок якої останній зазнав душевних страждань. Будь-яких доказів протиправної поведінки відповідача по відношенню до позивача суду не надано, а факт невиконання відповідачем його зобов`язання з відшкодування позивачу залишку матеріального збитку, непокритого страховим відшкодуванням, не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди. До того ж слід зауважити, що всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України позивачем не надано суду жодних доказів того, що він зазнав душевних страждань внаслідок відмови відповідача у добровільному порядку виконати вимоги позивача, викладені у листі-претензії, а ступень таких душевних страждань досягає того критичного рівня, що вимагає окремої компенсації у грошовій формі.
За таких обставин вимоги про покладання на відповідача обов`язку по відшкодуванню позивачу моральної шкоди не підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення компенсаційних нарахувань.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В судовій практиці усталеним є те, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК застосовуються до будь-яких видів грошових зобов`язань, тобто зобов`язань, за якими одна сторона (боржник) зобов`язана передати іншій стороні (кредитору) певну суму грошових коштів.
Верховний Суд у постанові від 03.04.2019р. у справі № 757/3725/15-ц зазначив, що «по своїй суті зобов`язання про відшкодування майнової шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру відшкодування. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки відшкодування шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір відшкодування шкоди. Тільки після конкретизації змісту зобов`язання про відшкодування шкоди за допомогою рішення суду або договору про відшкодування шкоди, те чи інше зобов`язання може бути кваліфіковане як грошове, і відповідно може відбутися прострочення боржника (особи, що завдала шкоди) щодо його виконання»
За матеріалами справи судом встановлено, що між сторонами не було узгодженості щодо обсягу матеріальних збитків, який відповідач має відшкодувати позивачу. Саме відсутність такої узгодженості обумовила необхідність звернення позивача з даним позовом до суду. За таких обставин твердженням позивача про те, що зобов`язання відповідача було визначеним і мало бути виконано у строк до 28.02.2026р., є помилковим.
Отже зважаючи на характер та обставини спірних правовідносин, враховуючи наявність спору між сторонами про розмір залишку матеріального збитку, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, то в даному випадку прострочення відповідача зі сплати на користь позивача грошових коштів задля покриття залишку невідшкодованого матеріального збитку не настало, а тому підстави для стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат відсутні.
За таких обставин суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог в межах суми вимог в розмірі 15 970 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідні витрати складаються з витрат зі сплати судового збору та інших витрат сторін, пов`язаних з розглядом справи.
Позивач просив компенсувати йому за рахунок відповідача судовий збір та витрати з оплати послуг експерта та оцінювача в розмірі 2 019,31 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 15 970 грн., що складає 35,12% від загальної ціни позову (45 473,62 грн.). За подання позову позивачем був сплачений судовий збір на суму 1064,96грн., а відтак на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України позивачу має бути відшкодовано за рахунок відповідача 374 грн. судового збору (1064,96 грн. * 35,12% / 100%).
Стосовно інших судових витрат позивача, то суд зауважує наступне.
Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просив компенсувати йому витрати з оплати послуг експерта та оцінювача в розмірі 2 019,31 грн.
Аналіз доводів позивача свідчить, що такі витрати є часткою судових витрат, що не були відшкодовані позивачу в межах іншого судового провадження - судової справи №712/1764/25. Натомість відмова у відшкодуванні таких витрат в повному обсязі обумовлена частковим задоволенням позову по такій судовій справі. Отже фактично зазначені витрати є судовими витратами іншого судового провадження і їх розподіл вже здійснений судом у по станові Черкаського апеляційного суду від 08.01.2026р. по справі №712/1764/25.
За таких обставин слід дійти висновку, що витрати позивача, пов`язані з оплатою послуг за підготовку висновку експерта №91 автотоварознавчої експертизи від 02.09.2024р. в розмірі 4 800 грн. та за надання послуг з доступу до розміщення інформації про транспортний засіб з метою оцінки та/або можливого продажу за допомогою Програмної платформи від 29.08.2024р. в розмірі 2 201,76 грн., були обумовлені провадженням та необхідністю вчинення процесуальних дій в іншій судовій справі, а відтак не відносяться до судових витрат даної судової справи.
За таких обставин вимоги позивача про компенсацію за рахунок відповідача його інших витрат в сумі 2 019,31 грн. є необґрунтованими і не підлягають до задоволення.
Таким чином в порядку розподілу судових витрат з відповідача слід стягнути на користь позивача суму коштів в розмірі 374 грн.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 ) суму коштів в розмірі 15 970 грн. в якості відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 374 грн. в якості відшкодування судових витрат, тобто усього стягнути суму коштів в загальному розмірі - 16 344 грн.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий: В.М. Скляренко