УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 243/9888/25
провадження № 61-9405ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про оголошення догани та вчинення мобінгу,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про оголошення догани та вчинення мобінгу.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року, позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про оголошення догани та вчинення мобінгу задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ №147 від 15 серпня 2025 року «Про оголошення догани».
Визнано незаконним та скасовано наказ Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ № 234 від 12 листопада 2025 року «Про накладання дисціплінарного стягнення».
Зобов`язано відповідальних осіб Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову заробітну плату в вигляді премії за серпень 2025 року, якої він був позбавлений через оголошення догани.
Зобов`язано відповідальних осіб Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі середньоденної заробітної плати, за 15 липня 2025 року та 16 липня 2025 року, з виплатою компенсації за час затримки.
Зобов`язано відповідальних осіб Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за час знаходження в щорічній тарифній відпустці в період з 01 вересня 2025 року по 19 вересня 2025 року, з виплатою компенсації за час затримку розрахунку.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на користь держави судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У липні 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року та направити справу на новий розгляд.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 1, 2 частини четвертої статті 19 ЦПК України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ та справ, що виникають з трудових відносин.
Предметом позову у справі є вимоги немайнового характеру щодо визнання незаконними і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про оголошення догани та вчинення мобінгу.
Ураховуючи те, що справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому згідно із частиною четвертою статті 274 ЦПК України справа не відноситься до тієї категорії справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. При цьому право на суд не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, і такі обмеження не можуть зашкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року та пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» від 20 травня 2010 року).
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Ураховуючи наведене, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 січня 2026 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 16 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Луганськ, ОСОБА_2 про визнання незаконними і скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, наказу про оголошення догани та вчинення мобінгу відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Р. А. Лідовець
І. Ю. Гулейков
Д. Д. Луспеник