УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 127/15874/24
провадження № 61-7906ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коротенка Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Бляхарський Ярослав Станіславович, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Родіонова Наталія Вікторівна, про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку шляхом скасування рішення про державну реєстрацію, витребування земельної ділянки з володіння,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:03:132:0364 в Державному земельному реєстрі;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:03:132:0364 шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 58145801 від 15 травня 2021 року, винесеного приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Радіоновою Н. В.;
- витребувати із володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,145 га кадастровий номер [номер приховано]:03:132:0364, розташовану а території АДРЕСА_1 .
19 січня 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив у цій справі рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.
11 лютого 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області ухвалив додаткове рішення, яким заяву представника відповідача про винесення додаткового рішення задовольнив частково та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 68 800 грн судових витрат на правничу допомогу. В задоволенні решти вимог відмовив.
Вінницький апеляційний суд своєю постановою від 05 травня 2026 року змінив рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року, виключивши з його мотивувальної частини посилання суду як на підставу для відмови у задоволенні позову на обрання позивачем неналежного способу захисту. Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2026 року змінив, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу з 68 800 грн до 10 000 грн. У решті судові рішення залишив без змін.
11 червня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, сформовану її представником - адвокатом Бляхарським Я. С. в системі «Електронний суд», у якій просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року і передати справу на новий розгляд.
Крім того, у касаційній скарзі заявник просить поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження.
Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2026 року поновив ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 05 травня 2026 року, залишив касаційну скаргу без руху та надав строк для усунення недоліків, запропонувавши заявниці вказати ціну позову, самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги в частині вимоги майнового характеру та сплатити суму судового збору.
У встановлений судом строк на виконання вимог вказаної ухвали адвокат Бляхарський Я. С., який представляє інтереси позивачки, сформував в системі «Електронний суд» заяву, у якій зазначив, що при поданні позовної заяви судовий збір за вимогу майнового характеру становив 9 265,00 грн, а за дві вимоги немайнового характеру - 2 424,00 грн. Таким чином сума судового збору при поданні касаційної скарги ОСОБА_1 , з урахуванням коефіцієнта 0,8, становить 3 875,84 грн ((3 028,00 грн х 0,4) х 2 х 200% х 0,8) за вимоги немайнового характеру та 14 824,00 грн (9265,00 грн х 200% х 0,8) за вимогу майнового характеру. Загальний розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 18 699,84 грн (3 875,84 грн + 14 824,00 грн). При поданні касаційної скарги судовий збір за вимоги немайнового характеру у розмірі 3 875,84 грн ОСОБА_1 сплачено, що підтверджується квитанцією, долученою до цієї заяви.
Водночас заявник зазначив, що сума судового збору за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивачки за попередній календарний рік, а тому ОСОБА_1 позбавлена реальної можливості сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру у розмірі 14 824,00 грн, оскільки вона є особою похилого віку, перебуває на пенсії, має обмежений та фактично єдиний дохід у вигляді пенсійних виплат.
З урахуванням викладеного адвокат Бляхарський Я. С. просив суд розстрочити сплату судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 січня 2026 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2026 у цій справі в частині вимоги майнового характеру у розмірі 14 824,00 грн до ухвалення судового рішення за результатами касаційного перегляду справи, а у разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для розстрочення сплати судового збору, продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору за вимогу майнового характеру.
На підтвердження викладених у заяві обставин заявник додав до неї пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , видане 06 лютого 2006 року, з якого убачається, що ОСОБА_1 є пенсіонером. Відповідно до довідки про доходи від 08 липня 2026 року, сума пенсії, отриманої ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року, становить 147 739,90 грн.
Відповідно до частини першої, третьої статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Закон України «Про судовий збір» містить визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх судових інстанціях за законом, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
Питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5 Закону України «Про судовий збір», або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Близьких за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Положення Закону України «Про судовий збір» не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Водночас Верховний Суд зауважує, що обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний майновий стан особи для звільнення, зменшення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, покладається саме на особу, яка звертається з відповідним клопотанням. Такими доказами можуть бути, наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо.
Разом із тим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland»
від 26 липня 2005 року, пункти 63 - 64).
У цій справі до клопотання про звільнення від сплати судового збору заявниця та її представник не надають достатніх та належних доказів щодо її загального майнового стану, тобто не підтверджує відсутність у неї іншого доходу, заощаджень (банківські документи про відсутність на рахунку коштів), права власності на нерухоме майно, транспортні засоби, тощо.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, Верховний Суд урахував, що зазначені адвокатом Бляхарським Я. С. обставини не є безумовними підставами для звільнення заявниці від сплати судового збору, оскільки суду не надано доказів на підтвердження реального майнового стану позивачки, який перешкоджає їй виконати вимоги законодавства щодо оплати судового збору за подання касаційної скарги.
Отже, клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За змістом статті 127 ЦПК України встановлений судом строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
З метою недопущення надмірного формалізму та порушення принципу доступу до правосуддя, враховуючи демонстрування особою готовності усувати недоліки, Верховний Суд вважає за необхідне продовжити заявниці строк для усунення недоліків, а саме: для сплати судового збору в частині вимоги майнового характеру, у розмірі 14 824,00 грн.
Керуючись статтями 127, 261 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання адвоката Бляхарського Ярослава Станіславовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про розстрочення сплати судового збору відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення зазначених вище недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Коротенко