ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2026 р. Справа№909/133/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Демидової А.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богославця Михайла Романовича
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026
у справі №909/133/26 (суддя Блажівська О.Є.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Богославця Михайла Романовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС»
про стягнення 68 062, 43 грн
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець Богославець Михайло Романович (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» (далі по тексту - відповідач) про стягнення 68 062, 43 грн, з яких 24 400, 00 грн за виконані та неоплачені підрядні роботи, 14 300, 40 грн за використані матеріали, 3 % річних у розмірі 1 941, 55 грн, інфляційні втрати у розмірі 7 781, 16 грн та пеню у розмірі 19 639, 32 грн.
Господарський суд міста Києва рішенням від 12.05.2026 у справі №909/133/26 у задоволенні позову відмовив повністю.
14.05.2026 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про стягнення з позивача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 02.06.2026 у справі №909/133/26 заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у справі №909/133/26 задовольнив частково. Стягнув з Фізичної особи-підприємця Богославець Михайла Романовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. В іншій частині заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» про відшкодування витрат на професійну правову допомогу у справі №909/133/26 - відмовив.
Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції виходив з наданих документів (доказів), приймаючи до уваги характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності, пропорційності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру та характер спірних правовідносин (предмет спору).
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 04.06.2026 Фізична особа-підприємець Богославець Михайло Романович звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26; у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу вімовити повністю.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Судові засідання не проводилися. Представник відповідача не здійснював участі у судових засіданнях, не подавав додаткових пояснень, клопотань, заяв про забезпечення доказів чи позову, заперечень на відповідь на відзив чи інших процесуальних документів, які б свідчили про значний обсяг виконаної роботи.
Протоколом передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 04.06.2026 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богославця Михайла Романовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Богославця Михайла Романовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26; призначив до розгляду апеляційну у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередню (орієнтовну) суму судових витрат на професійну правничу допомогу, яку понесе відповідач - 20 000,00 грн, зазначивши, що докази понесених витрат на професійну допомогу будуть надані суду у поряду та строки, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.
Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).
Судом встановлено, що 04.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС», як Клієнтом, та Адвокатським об`єднанням «КЕЙ ПАРТНЕРС» , Об`єднанням було укладено Договір про надання правової допомоги № 2025/08-15 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та умовах, визначених цим Договором, Об`єднання зобов`язується надати Клієнту правову допомогу в рамках будь-яких справ, що стосуються діяльності Клієнта, зокрема, з питань здійснення захисту, представництва, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності Клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до п. 1.2. Договору послуги налаються Клієнту шляхом надання юридичних консультацій, роз`яснень законодавства, вивчення документів, особистої участі та представництва інтересів Клієнта перед органами, усіма установами, підприємствами та організаціями України незалежно від форм власності та підпорядкування, в органах прокуратури, у будь-яких інших правоохоронних органах України, в судових органах будь-якої ланки (в тому числі в апеляційній, касаційній інстанціях), у всіх без винятку установах, на підприємствах, в організаціях (в т. ч. в органах державної влади та управління, міністерствах, відомствах, їх структурних підрозділах; державних комітетах та підвідомчих їм органах; в банківських (фінансових) установах; в органах юстиції, в т. ч. управліннях юстиції будь - якого рівня, в органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, в органах нотаріату; на пошті; в органах місцевої влади та місцевого самоврядування та їх структурних підрозділах; у фондах, інспекціях, адміністраціях, комісіях та комітетах) з усіма правами, які надані законом заявнику, позивачу, відповідачу, стягувану, третій особі чи іншій особі, що бере участь у справі, в тому числі з правом підпису та подання будь-яких документів, в т.ч. але не виключно позовної заяви, клопотань, заяв тощо, зміни підстав або предмета позову, укладання мирової угоди, одержання рішення, ухвали, постанови, виконавчого листа або наказу суду, інших документів, пред`явлення виконавчого листа або наказу суду до виконання, оскарження рішень, ухвал, постанов суду, дій державного чи приватного виконавця в порядку передбаченому чинним законодавством України.
Згідно п. 4.1 Договору на визначення розміру гонорару Об`єднання впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.
Розмір гонорару Об`єднання визначається за домовленістю Сторін, про що складається Акт наданих послуг або укладається відповідний Додаток. Акт наданих послуг розробляється Об`єднанням щомісячно. В Акті наданих послуг наводиться детальний опис послуг, наданих згідно з Договором, а також вказуються реквізити, згідно з якими проводиться оплата (п. 4.2).
У випадку, якщо розмір гонорару визначається Актом наданих послуг, строк оплати за таким актом складає 15 (п`ятнадцять) календарних днів з моменту його складення. Якщо розмір гонорару визначається на підставі додатку до цього Договору, порядок його сплати та інші умови визначаються у такому додатку (п. 4.3).
02.03.2026 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги № 2025/08-15 від 04.08.2025, згідно якої:
1. Клієнт уповноважує Об`єднання здійснити представництво його інтересів у суді першої інстанції у справі №909/133/26 за позовом ФОП Богославець М. Р. до Клієнта про стягнення коштів, з усіма повноваженнями, якими володіє Клієнт як сторона згідно з вимогами ГПК України, у тому числі, але не виключно, готувати необхідні документи з правом їх підпису.
2. Вартість послуг, передбачених цим Додатком, складає 20 000,00 (двадцять тисяч гривень 00 коп.) без ПДВ. Вартість послуг є фіксованою та не залежить від обсягу наданих послуг, кількості складених документів чи часу, витраченого на їх складення.
3. Послуги повинні бути оплачені не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту винесення рішення суду першої інстанції. Допускається оплата вартості послуг частинами.
13.05.2026 між сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг №3-С, відповідно до якого на підставі Договору від 04.08.2025 та Додатку №3 від 02.03.2026 до Договору, Об`єднанням було надано Клієнту наступний перелік послуг: ознайомлення з матеріалами позовної заяви ФОП Богославець М. Р. та матеріалами справи №909/133/26 - 2 год.; підготовлено та подано до Господарського суду м. Києва відзив на позовну заяву справі №909/133/26 - 6 год.
13.05.2026 Об`єднанням виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» рахунок №205-1 на суму - 20 000, 00 грн.
Згідно платіжної інструкції від 14.05.2026 №9397 Товариством з обмеженою відповідальністю «КАРПАТТЕХНОАЛЬЯНС» оплачено рахунок №205-1 від 13.05.2026.
Адвокат Думич Оксана Іванівна здійснювала представництво відповідача у Господарському суді міста Києва на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АТ №1130970 від 03.03.2026.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ №922/1964/21).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.06.2026 у справі № 916/1951/25 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказав, що у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5 - 6 статті 126 ГПК України).
При цьому розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У випадку встановленого фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо»
Враховуючи предмет спору та суть спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується із доводами позивача про те, що справа №909/133/26 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження та представник відповідача не витрачав час на судові засідання.
Адвокатом підготовлено та подано відзив на позовну заяву. Вказана послуга, за висновком суду апеляційної інстанції, є дійсною та необхідною в межах розгляду справи №909/133/26.
З матеріалів справи вбачається, що представник відповідача до відзиву на позовну заяву додав ряд документів, а також надав їм оцінку, навів всі обставини щодо долучених відповідачем доказів, а також належне обґрунтування своєї позиції, а тому, на думку суду апеляційної інстанції, представником відповідача докладено багато зусиль та достатню кількість часу для підготовки відзиву.
На переконання суду апеляційної інстанції, розмір витрат на оплату адвоката є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, що підтверджується наданими відповідачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу доказами та доказами виконання процесуальних дій, що підтверджується матеріалами даної справи.
Оскільки визначений сторонами розмір гонорару адвоката є розумним, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих правничих послуг, часом, витраченим на їх надання, а також відповідає ринковому рівню вартості аналогічних адвокатських послуг в даному регіоні, суд першої інстанції правомірно задовольнив заяву відповідача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн. Доказів того, що погоджений сторонами гонорар є завищеним або не відповідає звичайним ринковим цінам на професійну правничу допомогу, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при розгляді питання про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26 прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Богославця Михайла Романовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2026 у справі №909/133/26 залишити без змін.
3. Матеріали справи №909/133/26 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
А.М. Демидова