179/449/26
2/179/689/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 липня 2026 року с-ще Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позов мотивує тим, що батьками малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 позбавлені батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 15.04.2025 № 1799 позивача призначено опікуном над дітьми.
Оскільки відповідачі добровільно не надають належної матеріальної допомоги на утримання дітей, усі витрати на забезпечення життєвих потреб дітей, виховання та розвиток фактично несе позивач, тому виникла необхідність звернення до суду з позовом для захисту прав та законних інтересів дітей.
Просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до досягнення їх повноліття. Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць, починаючи стягнення з дати подання позову до суду і до досягнення їх повноліття. Допустити негайне виконання рішення суду у межах платежу за один місяць.
Ухвалою суду від 08.04.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
Ухвалою суду від 27.07.2026 відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 про виключення актового запису про народження дітей даних про батька дитини, що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дітей.
У судове засідання позивачка не з`явилася, надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала і наполягала на його задоволенні.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у її відсутність суду не надала. Відзив на позовну заяву не надав.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог процесуального закону, відзив на позовну заяву не надали, представник відповідача просила відкласти розгляд справи на іншу дату.
Розглядаючи клопотання представника відповідача про відкладання розгляду справи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату з наступних підстав.
Так, із матеріалів справи вбачається, що судові засідання, призначені на 18.06.2026 та 01.07.2026 були відкладені на іншу дату у зв`язку з клопотанням представника відповідача.
Таким чином, суд, задовольнив клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання двічі, та судове засідання було відкладено з 18.06.2026 на 01.07.2026 та з 01.07.2026 на 27.07.2026.
У судове засідання, призначене на 27.07.2026, представник відповідача знов не з`явилася, надала заяву про відкладення справи на іншу дату.
Судом двічі відкладалося судове засідання та суд сприяв тому, щоб сторона відповідача мала можливість прийняти участь у судовому засіданні, однак представник відповідача на кожне судове засідання надавав заяву про відкладання розгляду справи.
За положеннями статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;
5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.
Разом з тим, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що: «Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Крім того, судом також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
З урахуванням вищевикладеного, оскільки судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків, та було вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, а також зважаючи на те, що судове засідання двічі відкладалися за клопотанням представника відповідача, представник відповідача скористався своїм правом та надав суду зустрічну позовну заяву, разом з цим відзив на позовну заяву не надав, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання.
Неявка сторін не перешкоджає проведенню судового засідання відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.
Як передбачено ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК).
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої
статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Докази надаються сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовідносини по даному позову регулюються Сімейним кодексом України.
Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтва про народження дітей.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.02.2024 позбавлено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 батьківських прав відносно їхніх малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанова набрала законної сили 21.02.2024.
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 14.03.2024 № 1320 надано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 14.03.2024 № 1321 надано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування.
Рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради від 15.04.2024 № 1799 призначено ОСОБА_1 опікуном над малолітніми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання їх опікуна - ОСОБА_1 .
На час розгляду справи малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,мешкають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Магдалинівської селищної ради.
Малолітні діти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,перебувають на утриманні позивача.
Згідно ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Згідно ч. 2 ст. 242 ЦК України опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаної недієздатною.
Відповідно до частини першої та четвертої статті 249 СК України опікун, піклувальник зобов`язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти. Цивільні права та обов`язки опікуна, піклувальника встановлюються Цивільним кодексом України.
Згідно із частинами першою, четвертою, статті 67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням. Опікун малолітньої особи зобов`язаний дбати про її виховання, навчання та розвиток. Опікун зобов`язаний вживати заходів щодо захисту цивільних прав та інтересів підопічного.
Відповідно до частин першої, третьої статті 72 ЦК України опікун зобов`язаний дбати про збереження та використання майна підопічного в його інтересах. Опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.
Отже, позивач ОСОБА_1 , як опікун та законний представник малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,з метою створення останнім необхідних побутових умов, забезпечення їх доглядом та лікуванням, забезпеченням їх фізичного, інтелектуального розвитку наділена правом на звернення з даним позовом до суду в інтересах підопічних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Обов`язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.
Згідно з ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Згідно положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів , інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.
При цьому, статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.
Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183,184 СК України.
При визначенні величини аліментного платежу суд враховує матеріальне становище платника аліментів, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, встановленого законодавством, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька.
Згідно ч. 1 ст. 79 СК України передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Як вбачається з позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітніх дітей в розмірі 3000 грн. з кожного на кожну дитину.
Згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», встановлені наступні розміри прожиткового мінімуму на дитину: для дітей віком до 6 років - 2 817 грн на місяць; для дітей віком від 6 до 18 років - 3 512 грн на місяць.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину визначається Законом України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Таким чином, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину є встановленою Законом гарантією для забезпечення інтересів дитини.
Так, судом встановлено, що відповідачі перебувають у працездатному віці. Суду не надано доказів щодо стягнень по іншим аліментним зобов`язанням з відповідачів.
В матеріалах справи відсутні відомості про доходи відповідачів, відомості про працевлаштування відповідачів.
Приймаючи до уваги матеріальне положення дітей, які потребують матеріальної допомоги, та обставини, що мають істотне значення, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, стягуваних з відповідача на утримання дітей на користь позивача у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. на кожну дитину.
Суд вважає, що визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі щомісячно на дітей є достатнім та не буде порушувати майнові права дітей. Крім того, при прийнятті рішення про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 2 500 грн. на кожну дитину, судом прийнято до уваги, що даний розмір не є меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також судом враховується рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, а саме те, що обов`язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків.
З матеріалів справи вбачається, що з позовом про стягнення аліментів до суду позивач звернулась 16.03.2026, тому відповідно до вимог ст. 191 СК України стягнення аліментів повинно розпочатись з 16.03.2026.
Статтею 184 СК України врегульовано питання щодо визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. ч. 1-3 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отже, нормою ст. 184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Зазначена вимога покладається на суд лише в порядку наказного провадження (ч. 3 ст. 184 СК України).
Отже, аналізуючи положення статті 182 та 184 СК України слід дійти висновку, що, під час ухвалення судового рішення у справі про стягнення аліментів, визначених позивачем у твердій грошовій сумі, суд зобов`язаний враховувати, щоб розмір аліментів у твердій грошовій сумі не був меншим мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину відповідного віку, й у разі визначення позивачем твердої грошової суми у меншому розмірі ніж вказана гарантія, ухвалити рішення, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі, який буде відповідати вказаному гарантійному розміру, передбаченому абз. 2 ч. 2 ст. 182 СК України. Разом з тим, нормою ст.184 СК України не передбачено повноважень суду, під час розгляду справи в порядку позовного провадження та ухвалення рішення про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, вказувати у його резолютивній частині положення про те, що визначений у твердій грошовій сумі розмір аліментів повинен бути не меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягають задоволенню частково.
Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивач при пред`явлені позову була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, з відповідачів необхідно стягнути судові витрати в дохід держави у розмірі 665 грн. 60 коп. з кожного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13,81, 141, 259, 263-268, 274 -279, 430 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.03.2026 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2 500 грн. щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16.03.2026 і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.)
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.)
В іншій частині відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя А.О. Чорна