Справа № 135/1066/26
Провадження № 2-н/135/25/26
УХВАЛА
Іменем України
28.07.2026 м.Ладижин Вінницької області
Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію, -
ВСТАНОВИВ:
До суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергію.
Ухвалою суду від 03.07.2026 дану заяву було залишено без руху та встановлено строк у 5 днів для усунення недоліків заяви.
Підставою для залишення заяви без руху була невідповідність позовної заяви вимогам ч.1 ст.177 ЦПК України, а саме: до позовної заяви позивачем не додано доказу надсилання копії позовної заяви з додатками у паперовій формі з описом вкладення боржнику; не було долучено документу, що підтверджує наявність рахунку та його реквізитів, про який заявником зазначено в заяві.
Заявник ухвалу про залишення без руху отримав 04.07.2026 шляхом доставлення документа в електронному вигляді до його електронного кабінету.
Протягом встановленого судом п`ятиденного строку, заявник не усунув недоліки поданої заяви.
Згідно ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Відповідно до змісту ч.3 ст.185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, суд вважає, що недоліки заяви не було усунуто в установлений судом строк, тому заява вважається неподаною та підлягає поверненню.
При цьому, суд враховує, що згідно ст. 120 ЦПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно положень ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що заявник подав заяву на усунення недоліків 24.07.2026 із клопотанням про поновлення процесуального строку, тобто з пропуском строку, встановленого ухвалою суду. Із клопотанням про продовження процесуального строку, встановленого судом, не звертався. Відтак, заява від 24.07.2026 про усунення недоліків та про поновлення процесуального строку підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 126 ЦПК України.
В даному випадку суд не вважає можливим продовжувати встановлений процесуальний строк за власною ініціативою, оскільки це суперечитиме встановленими ст. 12, 13 ЦПК України принципам змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.
Крім того, згідно положень ч. 2 ст. 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Однак, встановлений судом строк закінчився, що виключає можливість його продовження.
В даному випадку строк для усунення недоліків був встановлений судом. Відтак поновлення такого процесуального строку процесуальними нормами не передбачено, оскільки згідно положень ч. 1 ст. 127 ЦПК України поновлено може бути пропущений строк , встановлений законом, а не судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Прецедентна практикаЄСПЛ)виходить зтого,що,реалізуючи пункт1 статті6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Таким чином, заявник достеменно був обізнаний із тим, що він втратив право на вчинення процесуальної дії - усунення недоліків поданої заяви. Заявник мав право подати заяву про продовження процесуального строку, однак таким правом не скористався.
Окрім цього, підлягає врахуванню й те, що повернення заяви жодним чином не перешкоджає доступу до суду, оскільки заявник вправі повторно звернутись до суду із цією ж заявою.
На підставі наведеного та керуючись ст. 185 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 за спожиту електричну енергіювизнати неподаною та повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Суддя