Справа № 344/7477/24
Провадження № 22-ц/4808/626/26
Головуючий у 1 інстанції Польська М. В.
Суддя-доповідач Пнівчук
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О. В.,
суддів: Томин О. О., Мальцевої Є. Є.,
з участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про відому від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2026 року,
в с т а н о в и в:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 1984 року позивачка з ОСОБА_5 проживали в цивільному шлюб. У червні 1985 року у них народився син ОСОБА_6 , а у січні 1988 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_5 та позивачкою. У січні 1994 року шлюб було розірвано, проте колишнє подружжя продовжувало проживати разом по АДРЕСА_1 та вести спільне господарство.
У лютому 2022 року чоловік позивачки ОСОБА_5 пішов добровольцем на війну та загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті, позивачка та їх син ОСОБА_7 звернулися для оформлення спадщини, а тому факт необхідно встановити для прийняття спадкового майна.
Просила встановити факт спільного проживання ОСОБА_5 , 1968 року народження, та ОСОБА_1 , 1968 року народження однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу протягом строку не менше п`яти років до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2026 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим.
Вважає, що суд першої інстанції не надав правової оцінки тій обставині, що в період з 2007 року по день смерті чоловіка позивачки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона проживала спільно з ним у помешканні його матері. Просила скасувати рішення суду та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
22 липня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову, вказувала, що процесуальні наслідки відмови від позову їй відомі та зрозумілі, розгляд справи просила здійснювати за її відсутності.
У судовому засіданні відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 їх представники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не заперечили щодо прийняття відмови від позову та закриття провадження у справі.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи в його відсутності.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та заяву про відмову від позову, суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви про відмову від позову та закриття у зв`язку з цим провадження у вказаній справі, виходячи із наступного.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, що відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України передбачає, у тому числі, можливість для учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до частин першої, другої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно пункту 4 частини першої, частини другої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Відповідно до статті 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відмова від позову є процесуальним правом позивача, яке він здійснює на власний розсуд.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.
22 липня 2026 року позивачка ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову до апеляційного суду. Заява відповідає вимогам ст. 206 ЦПК України, не суперечать закону та не порушує права інших осіб. Також в заяві позивачка вказує, що їй відомі і зрозумілі наслідки процесуальних дій, у зв`язку з відмовою від позову. Підстав для неприйняття відмови позивачки від позову не встановлено.
Враховуючи, що заява про відмову від позовної заяви, подана позивачкою ОСОБА_1 до закінчення апеляційного провадження, обставини, які б перешкоджали прийняттю такої відмови апеляційним судом не встановлено, відмова від заяви відповідає принципу диспозитивності, колегія суддів вважає, що заява позивачки ОСОБА_1 про відмову від позову підлягає задоволенню, провадження у справі закриттю, а рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2026 року визнанню нечинним.
Крім того, колегія суддів роз`яснює, що з моменту постановлення ухвали судом апеляційної інстанції визнане нечинним судове рішення суду першої інстанції втрачає законну силу.
Керуючись статтями 206, 255, 256, 261, 373, 374, 381, 389, 390 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти заяву ОСОБА_1 про відмову від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 30 січня 2026 року визнати нечинним.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 28 липня 2026 року.
Головуюча О. В. Пнівчук
Судді: О. О. Томин
Є. Є. Мальцева