УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/8815/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
секретар судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Михальська Ю. Б., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025 (суддя Зеленіна Н. І.) у справі
за позовом Державного підприємства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" про стягнення 268 672 632,12 грн,
за участю представників:
позивача - адвокат Качковський А. С.,
відповідача - Андрощук Ю. П.
ВСТАНОВИВ:
Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - Агенція) звернулося з позовом до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство "Спецтехноекспорт" (далі -Спецтехноекспорт) про стягнення 268 672 632,12 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що в порушення умов Державного контракту від 04.06.2024 № 22/2-315-EDK-24, відповідач не поставив оплачений товар у визначений строк, тому позивач звернувся із претензіями про повернення попередньої оплати та штрафних санкцій, які були залишені відповідачем без задоволення, що зумовило звернення до суду з даним позовом про стягнення передоплати в розмірі 225 517 535,85 грн, 16 506 953,66 грн пені, 26 518 390,79 грн процентів за користування коштами попередньої оплати та 129 749,82 грн 3 % річних.
15.10.2025 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про часткове задоволення позову; стягнув з Спецтехноекспорт на користь Агенції 225 517 535,85 грн - попередньої оплати, 165 069,54 грн - пені, 26 518 390,79 грн - процентів за користування коштами попередньої оплати, 129 749,82 грн - 3% річних, 847 840,00 грн - витрат зі сплати судового збору.
Місцевий господарський суд, в частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими коштами, дійшов висновку про їх стягнення в повному обсязі, зазначивши, що передбачені контрактом проценти не є штрафною санкцією, а також не є відсотками, які нараховуються у відповідності до частини другої статті 625 ЦК України, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора і передбачають отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, що були отримані ним як попередня оплата, тому правові підстави для зменшення процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі статті 551 ЦК України та 233 ГК України - відсутні.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 08.04.2026 змінив рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2025, виклавши його в редакції, згідно з якою: позов Агенції задоволено частково; стягнуто з Спецтехноекспорт на користь Агенції 225 517 535, 85 грн - попередньої оплати, 165 069,54 грн - пені, 265 183,91 грн - процентів за користування коштами попередньої оплати, 129 749,82 грн - 3 % річних, 847 840,00 грн - витрат зі сплати судового збору; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд апеляційної інстанції щодо нарахованих позивачем процентів за користування коштами попередньої оплати в розмірі 26 518 390,79 грн за період з 11.02.2025 по 30.06.2025 із суми 225 517 535,85 грн встановив їх арифметичну правильність. При цьому зазначив, що за своєю правовою природою проценти за незаконне користування чужими грошовими коштами слід вважати засобом відповідальності боржника, тому вбачає наявність обґрунтованих підстав для зменшення розміру заявлених до стягнення процентів за користування коштами попередньої оплати на 99 % (виходячи із зменшення суми пені на 99 %), що вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, яке запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки надасть позивачу розумну компенсацію за невиконання зобов`язання за Контрактом.
08.05.2026 Агенція звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у загальному розмірі 42 595 091,34 грн.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, суди застосували частину третю статті 551 ЦК України, статтю 233 Господарського кодексу України) щодо зменшення розміру неустойки (пені) та процентів за користування коштами попередньої оплати, без урахування висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 03.12.2021 у справі № 910/14180/18, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 04.07.2024 у справі № 910/4629/21, від 29.05.2024 у справі № 911/2347/22, від 11.09.2024 у справі № 910/13575/23, від 28.05.2025 у справі № 910/10379/24, від 26.11.2025 у справі № 910/8369/24, від 09.09.2025 у справі № 910/9007/24, від 04.06.2025 у справі № 910/5992/24, від 24.09.2025 у справі № 910/12589/24.
Скаржник також наголошує, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призводить до порушення балансу інтересів сторін. Суди повинні не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Вказує на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 28.09.2022 у справі № 916/2302/21.
На думку скаржника, у цій категорії справ він не зобов`язаний доводити власні збитки у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за Контрактом, оскільки саме на відповідача покладається тягар доказування наявності підстав для застосування частини третьої статті 551 ЦК України та зменшення розміру штрафних санкцій.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін; судові витрати покласти на скаржника.
Крім того, відповідач у відзиві на касаційну скаргу заявляє клопотання про те, що у разі, якщо колегія касаційного суду не погодиться з аргументацією суду апеляційної інстанції, то просить передати справу на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для відступу від висновку щодо застосування норм статті 536, частини 3 статті 693 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного в постановах Верховного Суду від 26.11.2025 у справі № 910/8369/24 та від 01.07.2025 у справі № 910/8696/24 у складі колегій суддів різних палат щодо відступу від раніше сформованого правового висновку Верховний Суд стосовно неможливості зменшення судом розміру процентів за користування чужими грошовими коштами та сформувати узгоджену правову позицію щодо застосування відповідних норм матеріального права з урахуванням правового висновку, викладеного у постанові від 05.03.2026 у справі № 910/12562/24.
У свою чергу, колегія суддів установила, що ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2026 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду передано справу № 910/5879/25 за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" до Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного госпрозрахункового зовнішньоторгівельного підприємства "Спецтехноекспорт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України про стягнення грошових коштів. В ухвалі зазначено, що у справах № 910/12562/24 та № 910/5992/24 у подібних правовідносинах склалася різна практика щодо правозастосування статей 551, 536 та 693 ЦК України щодо можливості зменшення процентів за користування коштами, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 05.03.2026 у справі № 910/12562/24.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики та зважаючи на предмет та підстави касаційного оскарження, враховуючи аналогічний зміст правовідносин та суб`єктний склад у справі, що розглядається та у справі № 910/5879/25, Суд дійшов висновку про необхідність зупинення касаційного провадження до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/5879/25.
Керуючись статтями 228, 230, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційне провадження у справі № 910/8815/25 зупинити до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/5879/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов
Суддя Н. О. Волковицька
Суддя С. К. Могил