УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 903/238/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 06.05.2025
за позовом керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до: 1) Луцької районної державної адміністрації Волинської області;
2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області;
3) Олицької селищної ради,
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Ківерцівського національного природного парку "Цуманська пуща",
про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками та зобов`язання повернути земельні ділянки,
ВСТАНОВИВ:
08.06.2026 (через систему ?Електронний суд?) Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (далі - Управління, скаржник) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 (повний текст складено 19.05.2026) та рішення Господарського суду Волинської області від 06.05.2025.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.06.2026 касаційну скаргу залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у зв`язку з тим, що скаржником не надано належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку та розмірі; надано скаржнику строк для усунення недоліків.
Ухвала Верховного Суду була доставлена в електронний кабінет Управління 29.06.2026 о 19:54 год., що підтверджується довідкою про доставку документа в Електронний суд.
З огляду на дату доставлення в електронний кабінет Управління ухвали Верховного Суду від 19.05.2026 про залишення касаційної скарги без руху, скаржник мав усунути недоліки, встановлені при її подачі, до 10.07.2026.
Натомість 09.07.2026 до Верховного Суду надійшла заява Управління про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, яка обґрунтована тим, що Управління утримується за рахунок Державного бюджету України, тому в нього обмежене фінансування за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2800, як ?Інші поточні видатки?, за яким здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), зокрема, щодо відшкодування судових витрат; також, ураховуючи значимість подій (введення та продовження воєнного стану), які відбуваються на даний час в Україні, вважає що є достатні підстави для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.
Розглянувши клопотання та заяву, колегія суддів зазначає таке.
Частинами 2, 4 статті 13 ГПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
За змістом статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. При цьому у випадках, коли суду процесуальним законом надано право встановити строк у межах певного строку, встановленого ГПК України, суд не наділений повноваженнями продовжити строк понад встановлений ГПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.
Частиною 2 статті 174 ГПК України передбачено, що строк на усунення недоліків позовної заяви не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Цією нормою імперативно закріплено процесуальний строк на усунення недоліків заяви (скарги), що становить 10 днів та який не може бути продовжено судом в порядку частини 2 статті 119 ГПК України, оскільки його максимальна межа визначена Законом - ГПК України (близький за змістом висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.02.2023 у справі №908/2087/21).
Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів із метою забезпечення сплати судового збору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Європейський суд з прав людини в рішенні "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 у справі №28249/95 зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).
Згідно з частиною 4 статті 174 ГПК України процесуальним наслідком невиконання вимог суду щодо усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, є повернення заяви особі, що її подала.
У зв`язку з вищевикладеним, Суд дійшов висновку, що вимоги ухвали Верховного Суду від 29.06.2026 щодо надання належних доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановлених законом порядку і розмірі, скаржником не виконані.
Виходячи з того, що скаржник не скористався своїм правом та не усунув недоліки касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про повернення касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 292 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити Головному управлінню Держгеокадастру у Волинській області в задоволенні заяви про продовження строку на усунення недоліків.
2. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 та рішення Господарського суду Волинської області від 06.05.2025 у справі №903/238/25 повернути.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Є. В. Краснов
Л. І. Рогач