Справа №:755/4714/26
Провадження №: 2/755/5808/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" липня 2026 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Савлук Т.В.,
за участю секретаря судових засідань - Лазоренко Н.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Кожемяко С.А.,
представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Бармак В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, в залі суду, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним розпорядження та зобов`язати вчинити певні дії,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 завернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації з вимогами:
«Ухвалити рішення яким визнати незаконним та скасувати розпорядження від 13 березня 2026 року, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, визнати дії органу опіки протиправними та зобов`язати Дніпровську районну у місті Києві державну адміністрацію спільно зі службою у справах дітей та відповідним закладом де перебуває дитина забезпечити негайне повернення дитини матері»
03 квітня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий - суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним та скасування розпорядження від 13 березня 2026 року, виданого Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацію щодо відібрання неповнолітньої дитини від матері, та зобов`язання вчинити певні дії, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведення підготовчого судового засідання.
01 травня 2026 року (вх.№26549) представника відповідача Кожемяко С.А. подала до суду клопотання про зупинення провадження у цивільній справі до набрання законної сили судовим рішенням за результатами розгляду цивільної справи №755/4032/26 за позовом Дніпровської районної у міст Києві держаної адміністрацій, як органу опіки та піклування, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної\ у місті Києві державної адміністрації, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав, яка перебуває в провадженні Дніпровського районного суду міста Києва, від якої залежить вирішення даного спору по суті.
26 травня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва (головуючий - суддя Савлук Т.В.) постановлено ухвалу про залишення без задоволенгня клопотання представника відповідача Кожемяко С.А. В. про зупинення провадження у цивільній справі..
26 травня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу щодо задоволення заяви позивача про виклик в судове засідання у якості свідка - ОСОБА_3 .
Закрити підготовче провадження у цивільній справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
25 червня 2026 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про зобов`язання Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1, в особі уповноваженого представника, з метою з`ясування думки малолітньої дитини по суті спору, забезпечити особисту явку малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з працівником з виховної роботи та/або психологом, в судове засідання.
Позивач у судовому засіданні позов підтримала, просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на наступні обставини, що 13 березня 2026 року Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження про відібрання її неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , факт вилучення дитини відбувся 12 березня 2026 року, тобто до прийняття відповідного розпорядження, що є порушенням статі 170 Сімейного кодексу України. Крім цього, позивачу, як матері, не було надано акт вилучення дитини, а також у працівників соціальної служби не було доказів існування безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини, оскаржуване рішення було прийнято з порушенням установлено\ї процедури.. Щодо характеризуючи даних позивача, як матері дитини, просила врахувати, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства, працевлаштована та має стабільний дохід, не притягувалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, дитина не має ознак неналежного догляду, на момент вилучення не існувало жодної загрози життю та здоров`я дитини.
Представник відповідача Світлана Кожемяко в судовому засіданні висловила свою позицію щодо підстав для відмови у задоволенні позову, просила врахувати позицію відповідача, викладену у відзиві на позов та долучених до нього доказів, які слугували підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження про відібрання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від матері. Представник наголосив, що 12.03.2026 спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї за участю представників поліції, фахівця Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб та лікаря швидкої медичної допомоги повторно був складений акт обстеження житлово-побутових умов та акти проведення оцінки рівня безпеки малолітніх дітей. За висновком актів дитині не створено належних умов для проживання та виховання, її подальше перебування у даному житловому приміщенні створює небезпеку для її життя та здоров`я, тому було здійснено вилучення дитини з негативного середовища та в той же день влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради ( направлення від 12.03.2026 №31-В/3) після медичного обстеження в КНП «КМДКЛ №1» та отримання висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини. Також, на даний час в провадженні Дніпровського районного суду міст Києва перебуває цивільна справа за позовом Дніпровської районної у місті Києві державною адміністрації, як органу опіку та піклування, до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, розгляд якої триває.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 в судовому засіданні висловила свою позицію на підтримку позиції представника відповідача, просила в позові відмовити, вважає пред`явлений позов безпідставним та необґрунтованим та недоведеними належними та допустимими доказами, які мали підтвердити той факт, що позивачем вживались заходи для зміни умов проживання дитини, які виявлені під час складання акту умов та проживання дитини разом з матір`ю, на час вилучення дитина тривалий час не відвідувала навчальний заклад, мати не має впливу на дитину та його поведінку, у зв`язку з чим притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) (№ВАД/741578 від 03.12.2025 року), що в сукупності стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення про відібрання дитини у матері.
Вислухавши позицію сторін цивільного процесу, висловлені сторонами доводи та заперечення щодо підстав та предмету позову, дослідивши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. (частина перша статті 4 ЦПК України)
Частиною третьою статті 51 Конституції України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно до частини 2 статті 170 Сімейного Кодексу України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків.
Як з`ясовано судом під час розгляду справи, згідно інформації Служби у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було вилучено із сім`ї та передано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей № 1 міста Києва Служби у справах дітей виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) згідно Акту прийому- передачі дитини від 12.03.2026.
Відповідно до пункту 2 Порядку про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України 01 червня 2020 № 585 суб`єктами виявлення та/або організації соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, інші заклади та установи, зокрема структурні підрозділи районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад з питань освіти, охорони здоров`я, соціального захисту населення, здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі тощо, служби у справах дітей, центри соціальних служб, фахівці із соціальної роботи або інші надавачі соціальних послуг, органи Національної поліції, територіальні органи ДСНС та підпорядковані підрозділи, спеціалізовані установи з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональні та місцеві центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, бюро правової допомоги, суди, органи прокуратури, уповноважені органи з питань пробації, інші загальні та спеціалізовані служби підтримки осіб, постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» в межах своїх повноважень.
Згідно з пунктом 7 Порядку 7 координацію діяльності щодо виявлення та захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а також безпосереднє ведення їх справ здійснюють служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення), сільських, селищних рад.
19 грудня 2025 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї спільно з фахівцем Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 з метою обстеження умов його проживання. При обстеженні було встановлено, що основні потреби дитини не задоволені, ОСОБА_5 без поважної причини перебуває дома. ОСОБА_1 , матері дитини, було встановлено 7-ми денний термін для усунення незадовільних умов проживання ОСОБА_5 , налагодження комунікацій з класним керівником та повернення дитини до навчання.
Згідно з листом Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 10.03.2026 № 103/42-195 до Служби у справах дітей та сім`ї родина ОСОБА_6 перебувала на обліку в Дніпровському ЦСС м. Києва з 21.03.2024 по 24.09.2024., отримувала соціальну послугу соціального супроводу. Послугу соціального супроводу було завершено у зв`язку з невиконанням умов договору.
Також зазначено, що спеціалістами центру було здійснено візит за місцем проживання та з ОСОБА_1 проведено бесіду щодо підвищення батьківського та виховного потенціалу, запрошено на програму навчального курсу з розвитку батьківського потенціалу, оскільки ОСОБА_1 ухиляється від обов`язків щодо виховання дитини.
Відповідно до Наказу Служби у справах дітей та сім`ї № 5 від 24 лютого 2026 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України №866 від 24.09.2008 року «Про питання діяльності органів опіки та піклування пов`язаної із захистом прав дитини» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2020 №858 «Деякі питання соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати її життю та здоров`ю», поставити ОСОБА_2 на облік, внести інформацію до електронного банку даних (ЄІАС «Діти») та присвоїти ОСОБА_2 №0848342.
Згідно з листом Гімназії № 201 від 27.02.2026 № 01-19/37, де навчається ОСОБА_2 , адресоване до Служби у справах дітей, Дніпровського управління поліції Головного управління національної поліції в місті Києві, Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб, дитина часто не відвідує індивідуальні уроки, пропускає заняття без поважної причини, до школи ходить без навчального приладдя, не уважний на уроках. При спілкуванні з однолітками виникають конфлікти, має недоглянутий вигляд, є вірогідність, що дитина не отримує належного харчування дома. Адміністрація Гімназії просить вжити заходи згідно ст.ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150 Сімейного кодексу України.
09 березня 2026 року ОСОБА_1 особисто отримала лист від 09.02.2026 №7 щодо необхідності явки на засідання Комісії з питань захисту прав дитини, яке відбудеться 11.03.2026 року в приміщенні Служби у справах дітей та сім`ї щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У своїх письмових поясненнях від 11.03.2026 року ОСОБА_1 зазначила, що дитина не має зареєстрованого місця проживання, на обліку у лікаря не перебуває, школу не відвідує, на зауваження не реагує. ОСОБА_1 була ознайомлена та попереджена про відповідальність по вихованню та навчанню дітей.
Висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протоколом засідання Комісії від 11.03.2026 №5) вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 у зв`язку з від виховання та утримання дитини.
12.03.2026 року спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї за участю представників поліції, фахівця Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб та лікаря швидкої медичної допомоги повторно був складений акт обстеження житлово-побутових умов та акти проведення оцінки рівня безпеки малолітніх дітей. За висновком актів дитині не створено належних умов для проживання та виховання, її подальше перебування у даному житловому приміщенні створює небезпеку для її життя та здоров`я, тому було здійснено вилучення дитини з негативного середовища та в той же день влаштовано до Центру соціально-психологічної реабілітації дітей №1 Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого органу Київської міської ради ( направлення від 12.03.2026 №31-В/3) після медичного обстеження в КНП «КМДКЛ №1» та отримання висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток дитини.
13 березня 2026 року Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було винесено Розпорядження №128 про відібрання малолітньої дитини.
13 березня 2026 року Службою у справах дітей та сім`ї вихідним листом №103/41-855 було поінформовано письмово Дніпровську окружну прокуратуру міста Києва про виконання Розпорядження від 13.03.2026 №128 про відібрання малолітньої дитини.
Згідно з статті 8, частини першої статті 12 та статті 23 « Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Захист прав та інтересів дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України, частинами другою та третьою статті 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, створювати належні умови для розвитку її здібностей, відповідно до ч. 2 ст. 170 у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, орган опіки та піклування має право прийняти рішення про негайне відібрання дитини від батьків, а за ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, відповідно до статті 164 Сімейного кодексу України, можуть бути позбавлені батьківських прав.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснює, що означає ухилення від виконання батьківських обов`язків. Це відсутність піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, коли батьки не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення.
Фактичні обставини справи, зокрема акти обстеження житлово-побутових умов, оцінка рівня безпеки дитини, інформація закладу освіти, центру соціальних служб, а також пояснення особисто позивача, підтверджують наявність безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини.
Також , суд враховує, що згідно листа Національної поліції України Головного управління Національної поліції у м. Києві Дніпровське управління поліції №2755-2026 від 07.01.2026 відносно громадянки ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей) (№ВАД/741578 від 03.12.2025 року).
Встановлені судом обставини не спростовані поясненнями свідка - ОСОБА_3 , бабусі дитини, яка проживає разом з донькою та онуком в одній квартирі, свідок не заперечувала той факт, що квартира де вони проживають потребує ремонту, під час обстеження житлово-побутових умов працівниками соціальної служби в квартирі було не прибрано, однак вважає, що у соціальної служби не було підстав відбирати дитину у матері, оскільки загрози життю та здоров`ю дитини на час її вилучення не було і не могло бути.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що негайне відібрання дитини орган опіки та піклування застосовує як тимчасовий захід на час усунення причин, які перешкоджали належному вихованню дитини під час реальної та безпосередньої загрози для її життя або здоров`я. На реальність загрози може вказувати, зокрема, те, що дитина, якщо її залишити під опікою батьків або осіб, які їх замінюють, зазнаватиме жорстокого поводження. Орган опіки та піклування повинен довести, що така небезпека для дитини справді існує.
Фактичні обставини справи, зокрема акти обстеження житлово-побутових умов, оцінка рівня безпеки дитини, інформація закладу освіти, центру соціальних служб, а також пояснення самої Позивача, підтверджують наявність безпосередньої загрози життю та здоров`ю дитини.
Вказане підтверджує те, що тимчасове обмеження прав батька є необхідним в силу об`єктивних причин, відповідає найкращим інтересам дитини та є пропорційним меті захисту її прав та інтересів. Якщо надалі мати дитини доведе виправлення у ставленні до виконання батьківських обов`язків, вона може звернутися з позовом про повернення їй дитини (частина третя статті 170 СК України).
Під час розгляду справи судом заслухувано думка малолітньої дитини - ОСОБА_2 , 2012 року народження, в присутності спеціаліста - психолога ОСОБА_7 , дитина висловлює своє бажання повернутися в сім`ю, на запитання головуючого підтвердив, що дійсно в квартирі де вони проживають разом з мамою і бабусею часто не прибрано, він тривалий час не відвідує школу, оскільки до нього негативно ставляться як вчителі, так і учні, бажання навчатися не має, на разі, під час перебування у центрі вихователі та вихованці до нього ставляться позитивно, мама та бабуся постійно його відвідують, він має мобільний телефон та в будь-який час може спілкуватися зі своїми рідними.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, рішення органу місцевого самоврядування може бути визнане незаконним та скасоване лише за умови, якщо воно суперечить Конституції та Законам України.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статей 79, 80 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як установлено статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За встановлених судом обставин та досліджених писмьових доказів, суд приходить до висновку, що розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 13.03.2026 № 128 є правомірним, виданим на підставі, в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений законодавством України, а у відповідача були наявні належні та достатні правові підстави для його прийняття.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним розпорядження та зобов`язати вчинити певні дії є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд не вирішує питання розподілу судових витрат, оскільки в межах даного спору ухвалене рішення про відмову у задоволенні позову.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
у х в а л и в:
Позов ОСОБА_1 до Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про визнання незаконним розпорядження та зобов`язати вчинити певні дії, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: