Справа № 495/1526/26
№ провадження 2/495/1990/2026
р і ш е н н я
ІМЕНЕМ УКрАЇНи
16 липня 2026 року м. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:
головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,
за участю секретаря Чибукової О.В.
справа № 495/1526/26
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
26.02.2026 представник позивача Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість у розмірі 134 221,12 грн; витрати зі сплати судового збору у сумі 2662,40 грн.
Стислий виклад позиції позивача
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, Позичальник) укладено кредитні договори: 11.09.2020 кредитний договір №2001682334601, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 70000 грн; 11.07.2023 кредитний договір №[номер приховано], за яким Позичальнику кредит у сумі 50000 грн.
Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк.
Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.01.2026 склала:
По кредитному договору від 11.09.2020 № 2001682334601 - 103 565,7 (сто три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок) грн., з яких: 67546, 65 грн - заборгованість за кредитом; 36019, 05 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 11.07.2023 № [номер приховано]- 30655,42 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 42 копійки) грн., з яких: 17199,98 грн - заборгованість за кредитом; 0,62 грн - заборгованість процентами; 13 454, 82 грн - заборгованість за комісією.
Тобто загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 05.01.2026 склала 134221,12 (сто тридцять чотири тисячі двісті двадцять одна гривня 12 копійок) грн.
Позивач направив письмові вимоги (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була.
На підставі вищевикладеного позивач і вимушений звернутися із позовом до суду.
14 квітня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого відповідач просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невірне об`єднання позовних вимог; неправомірне нарахування комісії, оскільки 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», відповідно до ч 5 ст. 12 Закону України якого умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами встановленими законом, є нікчемними. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої ст. 11, частини п`ятої ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такого висновку дійшла Велика Палата ВС у постанові від 03 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
Оскільки відповідачу під виглядом комісії було встановлено плату за послуги позивача, які за законом повинні надаватися безоплатно, положення щодо обов`язку сплачувати плату (комісію) за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.
Також зазначає, що позивачем не надано підтверджень що саме вказана редакція Публічної пропозиції була погоджена відповідачем при звернені до банку.
Згідно позовних вимог, відповідач уклала договори 11.09.2020 та 11.07.2023, однак позивач звернувся до суду лише 26.02.2026, тому просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності.
Відповідь на відзив позивачем не надана.
Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі
03 березня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.
Позивач у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності позивача, на заочний розгляд справи згодний.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, матеріали справи містять відзив на позовні вимоги позивача.
Суд розглядає справу за відсутність належним чином повідомлених позивача та відповідача, за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом
Проаналізувавши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.
Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 (далі по тексту - Відповідач, Позичальник) укладено кредитні договори:
11.09.2020 кредитний договір №2001682334601, за яким Позичальнику видано кредит у сумі 70000 грн;
11.07.2023 кредитний договір №[номер приховано], за яким Позичальнику кредит у сумі 50000 грн.
Підписавши вказану заяву позичальник беззастережно підтвердив, що приймає Публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ» pumb.ua.
Відповідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 05.01.2026 склала:
По кредитному договору від 11.09.2020 № 2001682334601 - 103 565,7 (сто три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок) грн., з яких: 67546, 65 грн - заборгованість за кредитом; 36019, 05 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 11.07.2023 № [номер приховано]- 30655,42 (тридцять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 42 копійки) грн., з яких: 17199,98 грн - заборгованість за кредитом; 0,62 грн - заборгованість процентами; 13 454, 82 грн - заборгованість за комісією.
Загальна сума заборгованості по вищевказаним кредитним договорам станом на 05.01.2026 склала 134221,12 (сто тридцять чотири тисячі двісті двадцять одна гривня 12 копійок) грн.
Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Також згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Пунктом 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, що вимагається приписами ст.1055 ЦК України.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідач у відзиві просила застосувати строк позовної давності.
Суд не погоджується з ствердженнями відповідача про застосування до вказаних позовних вимог строку позовної давності та зазначає наступне:
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 904/3405/19 (провадження № 12-50гс20) вказано, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.
Тобто перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.
Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Представник позивача обґрунтовуючи поважність пропуску строку в позові зазначив, що 02.04.2020 набув чинності Закон України від 30.03.2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з подальшими змінами, з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України встановлений карантин.
Дію карантину неодноразово було продовжено на всій території України, востаннє постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 до 30 червня 2023 року.
До 04.09.2025 року, тобто до набрання чинності ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» де було виключено п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003, №№ 40-44, ст. 356) згідно зазначеного пункту у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувались на строк його дії.
Оскільки кредитний договір від 11.09.2020 укладено між сторонами 11.09.2020, а платежі відповідач здійснювала до 04.02.2026, відповідно строки позовної давності дотримано.
Суд погоджується з ствердженнями представника позивача, що строк для звернення до суду з вказаним позовом не пропущений, тому приходить до висновку, що підстав для задоволення вимог відповідача про застосування строку позовної давності не встановлено.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за комісією, про яку заперечує відповідач, суд зазначає наступне.
Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.
Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року в справі №204/224/21 та Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13.07.2022 (справа № 496/3134/19) дійшли висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірності стягнення з відповідача передбаченої умовами договору комісії за обслуговування кредиту, оскільки з тексту позовної заяви та доданих до неї документів не випливає обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».
З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.
Щодо порушення на думку відповідача істотних умов договору, суд зазначає наступне.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Відповідач власних розрахунків не провела, доказів їх неправильності або відсутності заборгованості не надала.
Як встановлено з розрахунку заборгованості та виписках по рахунку, відповідач активно користувалася кредитними коштами, здійснювала погашення заборгованості, відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту до договору № 2001682334601, кредитний ліміт неодноразово збільшувався.
Враховуючи те, що факт отримання кредитних коштів ОСОБА_1 не спростований, вказані кредитні договори є чинними, в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, суд не має підстав сумніватися у обґрунтованості розрахунків, які беруться до уваги як розмір наявної заборгованості перед позивачем у розмірі 120 766, 30 грн, а саме:
По кредитному договору від 11.09.2020 № 2001682334601 - 103 565,7 (сто три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок) грн., з яких: 67546, 65 грн - заборгованість за кредитом; 36019, 05 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 11.07.2023 № [номер приховано]- 17 200, 60 грн., з яких: 17 199,98 грн - заборгованість за кредитом; 0,62 грн - заборгованість процентами.
Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, що передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України.
З урахуванням презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України), яка не спростована відповідачем (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010), взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які нею не виконувалися належним чином, та обов`язковості договору для сторін, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитними договорами у розмірі 120 766, 30 грн.
Вирішення питання щодо судових витрат
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог вимоги щодо стягнення з відповідача суми судового збору на користь позивача підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених вимог у загальному розмірі 2395, 51 грн, що вираховується наступним чином: 134221, 12 грн /заявлені позовні вимоги/: 120 766, 30 грн /задоволені позовні вимоги/= 1,111412041; 2662, 40 грн/ сума сплаченого судового збору/:1,111412041 = 2395, 51 грн.
Керуючись ст. ст. 530, 549, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України , суд, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) заборгованість у загальному розмірі 120 766, 30 грн, а саме:
По кредитному договору від 11.09.2020 № 2001682334601 - 103 565,7 (сто три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень 70 копійок) грн., з яких: 67546, 65 грн - заборгованість за кредитом; 36019, 05 грн - заборгованість процентами; 0 грн - заборгованість за комісією;
По кредитному договору від 11.07.2023 № [номер приховано]- 17 200, 60 грн., з яких: 17 199,98 грн - заборгованість за кредитом; 0,62 грн - заборгованість процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2395,51 грн.
В інший частині в задоволені позовних вимог АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», ЄДРПОУ 14282829, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 27 липня 2026 року.
Суддя: