УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа №420/29046/25
адміністративне провадження № К/990/31928/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №420/29046/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та членів їх сімей жилими приміщеннями, 3-ті особи: Квартирно -Експлуатаційний відділ м. Одеса, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Об`єднаної житлової комісії про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У 2025 році ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 та членів їх сімей жилими приміщеннями, 3-ті особи: Квартирно -Експлуатаційний відділ м. Одеса, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Об`єднаної житлової комісії, в якому просив:
- визнати протокол ІНФОРМАЦІЯ_3 та членів їх сімей жилими приміщеннями №127 від 24.07.2025 таким, що прийнятий з порушенням наказів Міністерства оборони України № 370 від 26.07.2018 та № 380 від 31.07.2018;
- скасувати протокол ІНФОРМАЦІЯ_3 та членів їх сімей жилими приміщеннями №127 від 24.07.2025;
- визнати протиправним рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , трикімнатна, житловою площею 57,0 кв.м., на майора запасу ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 4 особи;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та членів їх сімей жилими приміщеннями переглянути раніше прийняте рішення щодо не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 ,, та прийняти рішення про погодження списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Одеського гарнізону за адресою: АДРЕСА_1 , трикімнатна, житловою площею 57,0 кв.м., на майора запасу ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 4 особи.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2026, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №420/29046/25 позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано Протокол ІНФОРМАЦІЯ_3 та членів їх сімей жилими приміщеннями №127 від 24.07.2025;
- визнано протиправним та скасовано Рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 та членів їх сімей жилими приміщеннями щодо не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , трикімнатна, житловою площею 57,0 кв.м., на майора запасу ОСОБА_1 зі складом сім?ї 4 особи;
- зобов?язано ІНФОРМАЦІЯ_4 та членів їх сімей жилими приміщеннями переглянути раніше прийняте рішення щодо не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення про погодження списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Одеського гарнізону за адресою: АДРЕСА_1 , трикімнатна, житловою площею 57,0 кв.м., на майора запасу ОСОБА_1 , зі складом сім?ї 4 особи.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
08.07.2026 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій скаржник просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №420/29046/25, ухвалити нове судове рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їхнього перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв`язку передбачає, що процесуальний закон пов`язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає про наявність обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Втім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність згаданих вище обставин, позаяк скаржник належним чином не обґрунтував фундаментальність значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Отже, доводи скаржника, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики є необґрунтованими.
Натомість, доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм законодавства України, а також переоцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, і ґрунтуються на незгоді з висновками цих судів щодо їхньої оцінки. Суд, зазначає, що переглядаючи справу У касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Разом з тим, щодо посилання скаржника на наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд вказує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі вказаної норми КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Таким чином, з огляду на недостатнє обґрунтування скаржником у касаційній скарзі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також враховуючи те, що наведені скаржником постанови та оскаржувані судові рішення, прийняті з урахуванням різних фактичних обставин справи, у різні періоди часу та з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування, колегія суддів вважає недоведеною наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов`язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з метою відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 та членів їх сімей жилими приміщеннями, переглянути раніше прийняте рішення щодо не погодження розподілу житлової площі для постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , та прийняти рішення про погодження списку розподілу житлової площі для постійного проживання військовослужбовцям Одеського гарнізону за адресою: АДРЕСА_1 , трикімнатна, житловою площею 57,0 кв.м., на майора запасу ОСОБА_1 , зі складом сім`ї 4 особи.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не містять належних підстав касаційного оскарження відповідно до статті 328 КАС України та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.02.2026 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі №420/29046/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та членів їх сімей жилими приміщеннями, 3-ті особи: Квартирно -Експлуатаційний відділ м. Одеса, ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі Об`єднаної житлової комісії про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач: В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Шарапа
В.М. Кравчук