Справа № 344/14281/26
Провадження № 2/344/7017/26
У Х В А Л А
27 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Кіндратишин Л.Р. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову, що заявлений до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить : стягнути з відповідача в його користь 1 661 598,70 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, що завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом з позовом, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту із забороною відчуження на нежитлові приміщення першого поверху, загальною вартістю 862 035 грн., що розташовані в АДРЕСА_1 (РПВН 19409442), які належать на праві власності ОСОБА_2 , а також на баштовий кран марки «LIEBHERR 60», заводський номер 16228847, 1984 року випуску, загальною вартістю 328 250 грн., який належить ОСОБА_2 . В обґрунтування заяви про забезпечення позову, зокрема зазначено, що відповідач не виконала умови договору та не передала йому квартиру за АДРЕСА_2 , натомість ним було проведено повну оплату у розмірі 245 066, 40 грн. за такі протиправні дії відповідача було порушено кримінальну справу. В березні 2013 року Івано-Франківським міським судом винесено ухвалу у справі №344/9413/13, якою накладено арешт на майно відповідачки, а саме : нежитлові приміщення першого поверху, загальною вартістю 862 035 грн., що розташовані в АДРЕСА_1 (РПВН 19409442), які належать на праві власності ОСОБА_3 , а також на баштовий кран марки «LIEBHERR 60», заводський номер 16228847, 1984 року випуску, загальною вартістю 328 250 грн.. 13.03.2026 вироком суду ОСОБА_3 визнано винуватою, призначено покарання та стягнуто з неї в корить позивача завдані збитки. Разом з тим, на час розгляду Івано-Франківським апеляційним судом апеляційної скарги на вирок суду, було подано клопотання про закриття провадження у зв`язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності. 15.07.2026 Івано-Франківським апеляційним судом Івано-Франківської області, клопотання Фолюшевської задоволено, вирок суду скасовано, закрито кримінальне провадження у зв`язку із спливом строків притягнення до кримінальної відповідальності, а його цивільний позов залишено без розгляду.
Скасування арешту майна, яке перебуває у власності відповідачки, надасть останній можливість відчужити його, що у свою чергу унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Також звертає увагу, що відповідач тривалий час з 2009 року не намагалась і на даний час немає наміру відшкодовувати завдані йому збитки.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:
Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом :
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;
1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;
2) забороною вчиняти певні дії;
3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;
5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;
6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Слід зазначити, що будь-яких даних щодо зареєстрованого права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення першого поверху, загальною вартістю 862 035 грн., що розташовані в АДРЕСА_1 (РПВН 19409442), а також на рухоме майно- баштовий кран марки «LIEBHERR 60», заводський номер 16228847, 1984 року випуску, загальною вартістю 328 250 грн до заяви про забезпечення позову на момент її подання, суду не надано.
Посилання позивача, що на таке майно було накладено арешт у ході розгляду кримінальної справи, то як вбачається із вироку суду у справі № 344/9413/13-к від 13.03.2026 арешт на визначений перелік скасовано. У той же час ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області від 15.07.2026 -такий вирок суду першої інстанції скасовано, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Цивільні позови залишено без розгляду.
Разом з тим, до матеріалів позову, позивачем долучено виключно відомості від 09.02.2018 про зареєстроване право власності за відповідачкою лише на квартиру АДРЕСА_3 , де відображені зареєстровані обтяження за ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду у справі №344/6655/13-к, що є відмінним від тих об`єктів майна, на яке просить позивач накласти арешт у межах заяви про забезпечення позову.
Отже, за вказаних умов, тобто без надання суду належних та достатніх доказів дійсного зареєстрованого права власності за відповідачем на нежитлові приміщення першого поверху, що розташовані в АДРЕСА_1 (РПВН 19409442), які належать на праві власності ОСОБА_3 , а також на баштовий кран марки «LIEBHERR 60», заводський номер 16228847, 1984 року випуску, загальною ( актуальних даних, Інформацію про реєстрацію права власності на нерухоме майно, відомості про реєстрації права власності чи обтяження на рухоме майно), вжиття заходів забезпечення позову може бути спрямоване на обмеження прав, свобод та інтересів невизначеного кола осіб. З урахуванням вищевикладеного, заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,
ПОСТАНОВИВ :
У заяві ОСОБА_1 про забезпечення його позову, що заявлений до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та немайнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовити.
Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.