УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/159/23
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду
Вронської Г.О.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва (Котков О.В.)
від 19.11.2024 (повний текст складений 03.12.2024)
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Владимиренко С.В., Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
від 26.05.2026 (повний текст складений 01.06.2026)
у справі за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Київської міської державної адміністрації 2) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до 1) Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ:
1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (далі - Позивач-1) та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач-2, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 15/2-10033-22 від 02.01.2023 року до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткову угоду № 2 від 28.07.2020 укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11.3. договору від 11.06.2020 року № 30/20-т, що є підставою для визнання її недійсною на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 134 058,77 грн. на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між отриманою Відповідачем-2 сумою за поставлений товар за завищеною ціною та сумою, що підлягала сплаті за вказаний обсяг дизпалива за ціною договору в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 № 1.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.11.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 26.05.2026, позов задовольнив. Визнав недійсною додаткову угоду від 28.07.2020 № 2 до договору про закупівлю дизельного палива від 11.06.2020 № 30/20-т. Стягнув з Відповідача -2 на користь бюджету кошти у сумі 134 058,77 грн.
4. 27 червня 2026 року Позивач-2 (Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- поновити строк на подання касаційної скарги та прийняти до розгляду касаційну скаргу;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 року у справі № 910/159/23 скасувати;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Підставою касаційного оскарження Скаржник вказав пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
6. Обґрунтовуючи пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зокрема:
- від 26.03.2023 у справі № 905/1907/21, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21 щодо правомірності визначення прокурором органу місцевого самоврядування в особі ради позивачем у спірних правовідносинах;
- від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 щодо наслідків неналежного визначення суб`єктного складу у спірних правовідносинах;
- від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 щодо визначення належною стороною у подібних спорах органу державного фінансового контролю;
- від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 щодо наслідків застосування частини 3 статті 228 ЦК України; щодо неправильного застосування ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України з питань правильного та повного визначення суб`єктного складу під час розгляду позову про визнання недійсним правочину.
7. З огляду на викладене обґрунтування, Суд вважає що наведені Скаржником обґрунтування є достатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
8. Водночас, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
9. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
10. Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
11. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
13. Оскільки у даній справі позов поданий у 2023 році, то для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 684,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.
14. Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
15. Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
16. Таким чином у даному випадку судовий збір за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23 підлягав сплаті у сумі 4294,40 грн, а саме: 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028,00х200%х0,8=4294,40 грн;
17. Однак, до касаційної скарги Скаржник не додав платіжний документ про сплату судового збору.
18. Згідно із частиною 2 статті 292 ГПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.
19. Відповідно до приписів частини 2 статті 174 ГПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20. З огляду на викладене, касаційна скарга Скаржника залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 ГПК України із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом надання Суду документів, що підтверджують сплату судового збору у розмірі 4294,40 грн за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23.
21. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
22. Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 290, 294, 295, Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23 залишити без руху.
2. Надати Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.
3. Роз`яснити Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Г. Вронська