УХВАЛА
23 вересня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/159/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Кондратова І.Д.
розглянувши матеріали касаційної скарги Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
на рішення Господарського суду міста Києва (Котков О.В.)
від 19.11.2024 (повний текст складений 03.12.2024)
на постанову Північного апеляційного господарського суду (Владимиренко С.В., Ходаківська І.П., Демидова А.М.)
від 26.05.2026 (повний текст складений 01.06.2026)
у справі за позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі 1) Київської міської державної адміністрації 2) Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до відповідачів: 1) Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів
ВСТАНОВИВ:
1. Перший заступник керівника Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації (далі - Позивач-1) та Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Позивач-2, Скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" міста Києва (далі - Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оліс Оіл" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення грошових коштів
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткову угоду № 2 від 28.07.2020 укладено з порушенням вимог пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 11.3. договору від 11.06.2020 року № 30/20-т, що є підставою для визнання її недійсною на підставі ст. 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім того, з відповідача підлягають стягненню кошти у сумі 134 058,77 грн. на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного Кодексу України, що становить різницю між отриманою Відповідачем-2 сумою за поставлений товар за завищеною ціною та сумою, що підлягала сплаті за вказаний обсяг дизпалива за ціною договору в редакції додаткової угоди від 30.06.2020 № 1.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 19.11.2024, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом у постанові від 26.05.2026, позов задовольнив повністю. Визнав недійсною додаткову угоду від 28.07.2020 № 2 до договору про закупівлю дизельного палива від 11.06.2020 № 30/20-т. Стягнув з Відповідача-2 на користь бюджету кошти у сумі 134 058,77 грн. Стягнув з Відповідача-2 на користь Позивача-1 судовий збір у розмірі 5 368,00 грн.
4. Позивач-2 (Скаржник) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- поновити строк на подання касаційної скарги та прийняти до розгляду касаційну скаргу;
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 та рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2025 року у справі № 910/159/23 скасувати;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
5. Підставою касаційного оскарження Скаржник зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України.
6. Обґрунтовуючи пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, Скаржник у касаційній скарзі зазначив, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах, зокрема:
- від 26.03.2023 у справі № 905/1907/21, від 30.01.2024 у справі № 924/564/22, від 16.02.2022 у справі №904/1407/21 щодо правомірності визначення прокурором органу місцевого самоврядування в особі ради позивачем у спірних правовідносинах;
- від 05.10.2021 у справі №925/1214/19, від 19.05.2022 у справі № 904/5558/20, від 20.09.2023 у справі № 910/1978/22 щодо наслідків неналежного визначення суб`єктного складу у спірних правовідносинах;
- від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 906/296/18, від 20.02.2019 у справі № 912/894/18, від 10.04.2019 у справі № 909/569/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18, від 21.05.2019 у справі № 912/895/18, від 29.05.2019 у справі № 909/545/18, від 20.11.2019 у справі № 912/2887/18, від 29.07.2020 у справі № 924/316/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 01.09.2020 у справі № 911/1534/19, від 06.10.2020 у справі № 905/121/19 щодо визначення належною стороною у подібних спорах органу державного фінансового контролю;
- від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 щодо наслідків застосування частини 3 статті 228 ЦК України; щодо неправильного застосування ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України з питань правильного та повного визначення суб`єктного складу під час розгляду позову про визнання недійсним правочину.
7. Верховний Суд касаційну скаргу Скаржника залишив без руху із наданням Скаржнику строку, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали, для усунення недоліків шляхом подачі документів, що підтверджують сплату судового збору за подачу касаційної скарги.
8. Скаржник, із використанням підсистеми "Електронний суд", звернувся до Верховного Суду із заявою про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучив докази сплати судового збору за подачу касаційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23.
9. Також Скаржник подав клопотання про визнання причини пропуску строку на касаційне оскарження поважною та поновлення строку на касаційне оскарження, в якому зазначив що строк на подання касаційної скарги було пропущено з причин, що не залежали від волі Скаржника та мали технічний характер, а саме файл із підготовленою касаційною скаргою був пошкоджений, перестав відкриватися та відображав повідомлення про неможливість відкриття документа. Втрата документа вимагала повторної підготовки касаційної скарги, що й було зроблено Скаржником без зайвого зволікання.
10. Верховний Суд вивчив доводи, викладені у зазначеному клопотанні, перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з таких мотивів.
11. Відповідно до частини 1 статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
12. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
13. Строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 26.05.2026 (повний текст якої складено 01.06.2026), встановлений у частині 1 статті 288 ГПК України, закінчився 22.06.2026.
14. Згідно із відомостями автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС" постанова суду апеляційної інстанції була надіслана в електронні кабінети Скаржника та його представниці Потаповій Г.М. 01.06.2026 о 19:54, що підтверджується сформованими Верховним Судом довідками про доставку документа в кабінет електронного суду.
15. Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
16. Абзацом 2 частини 6 цієї статті передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
17. Таким чином, повний текст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції вважається врученим скаржнику 02.06.2026.
18. Отже 20-денний строк, протягом якого Скаржник мав право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження (частина 2 статті 288 ГПК України), сплив 22.06.2026, тоді, як касаційну скаргу подано 27.06.2026, тобто з пропуском 5 днів цього строку.
19. Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
20. Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
21. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
22. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
23. Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
24. Наведенні у касаційній скарзі обставини для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, а саме те, що файл із підготовленою касаційною скаргою був пошкоджений та перестав відкриватися, не можуть бути розцінені судом як поважні підстави пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки написання касаційної скарги відноситься до організаційних питань внутрішньої діяльності Скаржника, має суб`єктивний характер, залежить від його волевиявлення та не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк. Також долучений Скаржником знімок екрану, який містить інформацію про неможливість відкрити файл "Касаційна скарга Оліс" у зв`язку з його блокуванням для редагування іншим користувачем, не підтверджує втрату чи пошкодження файлу "Касаційна скарга Оліс".
25. Зазначене свідчить, що подання касаційної скарги в межах строку на касаційне оскарження безпосередньо залежали від суб`єктивної волі та процесуальної поведінки Скаржника і його представника та не доводять наявності об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали подати касаційну скаргу у встановлений законом строк.
26 Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією Скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
27. Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
28. Отже, розглянувши клопотання Скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження, Суд дійшов висновку, що причини, викладені у ньому, не є поважними та об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.
29. З огляду на те, що скаржник пропустив 20-денний строк, протягом якого має право на поновлення строку, а наведені у клопотанні підстави визнані Судом неповажними, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для наведення, за наявності, інших поважних підстав пропуску встановленого процесуального строку на касаційне оскарження.
30. Згідно з частиною 2 статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
31. Відповідно до частини 2 статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23 залишити без руху.
2. Встановити Скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- навести, за наявності, інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2026 у справі № 910/159/23.
3. Роз`яснити Скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали Суд відмовить у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуюча Г. Вронська
Судді О. Баранець
І. Кондратова