УХВАЛА
28 липня 2026 року
м. Київ
справа № 591/9342/24
провадження № 61-9922ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 червня 2026 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2024 року Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ «АБ «Укргазбанк») звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О. Л., у якій просило:
- поновити строк на звернення до суду зі скаргою;
- визнати недійсною оцінку нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 2 173,30 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , здійснену фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, результати якої викладені у звіті про оцінку майна від 31 січня 2024 року № 49/1-24.
Скаргу мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.
Після отримання повідомлення про результати оцінки майна банк не погодився з визначеною вартістю, замовив рецензію на звіт про оцінку, якою встановлено наявність істотних недоліків, що вплинули на достовірність оцінки, та звернувся до приватного виконавця з вимогою вжити заходів щодо приведення звіту у відповідність до вимог законодавства.
Лише після отримання відповіді приватного виконавця від 09 вересня 2024 року про відсутність передбаченого законом механізму приведення звіту у відповідність банк дізнався про остаточну відмову виконавця усунути порушення, у зв`язку із чим звернувся до суду зі скаргою.
Крім того, заявник зазначав, що строки, визначені Законом України «Про виконавче провадження», на період дії воєнного стану перериваються, а тому просив поновити строк на звернення до суду.
Зарічний районний суд міста Суми ухвалою від 18 травня 2026 року скаргу ПАТ «АБ «Укргазбанк» залишив без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду зі скаргою.
Сумський апеляційний суд постановою від 30 червня 2026 року апеляційну скаргу представника ПАТ «АБ «Укргазбанк» залишив без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2026 року - без змін.
23 липня 2026 року ПАТ «АБ «Укргазбанк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 червня 2026 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для поновлення строку на звернення до суду зі скаргою на дії приватного виконавця та залишення скарги без розгляду.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що після отримання повідомлення про результати оцінки майна він замовив рецензію на звіт про оцінку, яка підтвердила наявність істотних недоліків оцінки, а також направив приватному виконавцю вимогу про усунення таких недоліків. На думку заявника, лише після отримання відповіді приватного виконавця від 09 вересня 2024 року про відсутність передбаченого законом механізму приведення звіту про оцінку у відповідність до вимог законодавства він дізнався про остаточне порушення свого права, а тому саме з цього моменту повинен обчислюватися строк на звернення до суду зі скаргою. Крім того, заявник посилається на пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», вважаючи, що перебіг установлених законом строків був перерваний у зв`язку з дією воєнного стану.
Наведені доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права.
Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно зі статтею 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду.
У частині п`ятій статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі незгоди з результатами визначення вартості чи оцінки майна сторона має право оскаржити їх до суду у десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Як установили суди попередніх інстанцій, повідомлення приватного виконавця про результати оцінки майна ПАТ «АБ «Укргазбанк» отримало 27 березня 2024 року, а тому останнім днем для звернення до суду зі скаргою було 05 квітня 2024 року. Із відповідною скаргою банк звернувся лише 19 вересня 2024 року, тобто після спливу встановленого законом строку.
За таких обставин суди обґрунтовано керувалися тим, що подальше рецензування звіту про оцінку майна, листування заявника з приватним виконавцем та отримання відповіді останнього не змінюють моменту, з якого особа дізналася про результати оцінки майна, і не можуть бути підставою для початку нового перебігу процесуального строку на звернення до суду.
Саме з дня отримання повідомлення про результати оцінки заявник був обізнаний про зміст звіту та про обставини, які, на його думку, свідчили про порушення його прав, а тому мав реальну можливість у межах встановленого законом строку звернутися до суду зі скаргою, незалежно від одночасного використання інших способів захисту своїх прав.
Посилання заявника на постанови Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 420/8811/20 та від 08 грудня 2022 року у справі № 360/694/21 не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій, оскільки наведені правові висновки стосуються правової природи рецензування звіту про оцінку майна та порядку перевірки його відповідності вимогам законодавства, тоді як у справі, що переглядається, вирішується питання щодо дотримання процесуального строку звернення до суду та наявності підстав для його поновлення.
Не заслуговують на увагу й доводи касаційної скарги про застосування пункту 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», оскільки зазначена норма регулює перебіг строків, установлених цим Законом для здійснення виконавчого провадження, а не процесуальних строків звернення до суду, які визначені ЦПК України.
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність поважних причин пропуску заявником установленого законом строку на звернення до суду зі скаргою та обґрунтовано залишили скаргу без розгляду.
Доводи касаційної скарги були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, яким надано належну правову оцінку, не спростовують правильності їхніх висновків та зводяться до незгоди заявника з оцінкою встановлених судами обставин і власного тлумачення норм процесуального права.
Оскільки правильне застосування судами норм процесуального та матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, касаційна скарга є необґрунтованою, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 18 травня 2026 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 червня 2026 року у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза Олександра Леонідовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , фізична особа - підприємець ОСОБА_2 .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Петров
А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко