УХВАЛА
29 липня 2026 року
м. Київ
справа № 463/1049/25
провадження № 61-9695ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила зобов`язати ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення; скласти кошторис і після оплати нею коштів від`єднати в туалеті трійник від стояка; винести на фасад будинку трубу, яка прокладена на горищі над її помешканням, по якій стікають стічні води з жолоба даху; відремонтувати частину фасаду, де відлетіли елементи штукатурки, не допускаючи подальшого руйнування об`єктів; забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ населення до укриття під час сигналів і повідомлень про загрозу.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення. Зобов`язано скласти кошторис і після оплати ОСОБА_1 коштів від`єднати в туалеті трійник від стояка. У задоволені решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року апеляційну скаргу ЛКП «Господар» задоволено частково.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2025 року в частині зобов`язання ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення в будинку АДРЕСА_1 скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні такої вимоги.
Врешті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року визнано неподаною та повернуто заявниці.
17 липня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» повторно звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою у справі № 463/1049/25, в якій просить скасуватиухвалу апеляційного суду від 19 травня 2026 року та ухвалити нову ухвалу, якою зобов`язати ЛКП «Господар» видати акт обстеження підвального приміщення згідно ї зобов`язаннями Львівської міської ради та ухвалою Личаківського районного суду м. Львова, а також зобов`язати ЛКП «Господар» виконати ремонтну роботу по заміні трійника, вмонтованого в будинковий стояк, коштами ЛКП «Господар» згідно з договором № 292/06/2019, укладеним між мешканцями будинку та відповідачем.
За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень 19 травня 2026 року Львівським апеляційним судом у справі № 463/1049/25 ухвалено постанову.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги закріплені у статті 392 Цивільного процесуального кодексу України.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам, визначеним пунктом 5 частини другою статті 392 ЦПК України.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (частина друга статті 389 ЦПК України).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України заявник має зазначити відомості про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину третю статті 411 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено відповідний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на відповідні висновки суду, рішення якого оскаржується, з одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані при розгляді справи.
Відповідно до відомостей з Єдиного держаного реєстру судових рішень ОСОБА_1 вже зверталась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, у якій не навела підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, не зазначила, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані, або які норми процесуального права були порушені судом і в чому полягають ці порушення.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2026 року повернуто касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, а саме у зв`язку з тим, що заявниця не навела передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судового рішення.
У вказаній ухвалі Верховний Суд роз`яснив заявниці, що згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, передбачених процесуальних законом.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду висновкам Верховного Суду, що не були враховані в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду (абзац 2 пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.
Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.
У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з обґрунтуванням наявності таких підстав.
Незважаючи на зазначене, ОСОБА_1 повторно подала касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року, у якій вказує, що не погоджується з вказаним судовим рішенням, посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права і зазначає, що підставами касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на пункт 5 частини першої та пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року ОСОБА_1 була присутня у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції під час розгляду справи, у зв`язку з чим посилання заявниці на пункт 1 частини першої статті 411 ЦПК України є безпідставними та не беруться Верховним Судом до уваги як підстава касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України визначено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Однак заявниця, посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не наводить обов`язкові підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Заявниця вказує пункт 3 частини другої статті 398 ЦПК України, як підставу касаційного оскарження судового рішення, однак не зазначає щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України).
Верховний Суд наголошує на тому, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що визначені процесуальним законом. Верховний Суд є судом права і здійснює перегляд постановлених та оскаржених судових рішень повністю лише у питанні правильності застосування судами норм права.
Разом з тим учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
ОСОБА_1 , повторно звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, не усунула обставин, що стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги, належним чином не вказала підстави касаційного оскарження судового рішення, передбачені процесуальним законом.
Повторне звернення з касаційною скаргою можливо лише у випадку, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення, однак ОСОБА_1 вдруге подає касаційну скаргу, не обґрунтовуючи належним чином підстав касаційного оскарження судового рішення.
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку
Враховуючи, що заявниця не виконала вимоги процесуального закону при зверненні до суду касаційної інстанції, не обґрунтувала належним чином підстави касаційного оскарження судових рішень, подана касаційна скарга підлягає поверненню.
За загальним правилом повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников