УХВАЛА
06 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 463/1049/25
провадження № 61-10798ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИВ:
12 серпня 2026 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
20 серпня 2026 року ухвалою Верховного Суду визнані наведені в касаційні скарзі підстави для поновлення строку неповажними; касаційну скаргу заявниці залишено без руху та надано десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених у ній недоліків, а саме для направлення до суду касаційної інстанції заяви про поновлення процесуального строку на касаційне оскарження судових рішень, з наведенням інших підстав для поновлення цього строку та наданням відповідних доказів.
Роз`яснено, якщо в зазначений строк заявниця не звернеться до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для його поновлення, а також поданням доказів на їх підтвердження, у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
Копію вказаної ухвали направлено заявниці на зазначену в касаційній скарзі адресу.
У вересні 2026 року до Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, в якому заявлено про поновлення строків на касаційне оскарження.
Проте переконливих доказів поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року заявницею не надано.
Залишаючи без руху касаційну скаргу, Верховний Суд висновував таке.
З інформації Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР) встановлено, що 19 травня 2026 року Львівським апеляційним судом ухвалено оскаржувану постанову, датою складення повного тексту зазначено
20 травня 2026 року, останнім днем звернення з касаційною скаргою є 19 червня 2026 року.
07 червня 2026 року заявниця вперше подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
25 червня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявниці, оскільки вона не зазначила підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
17 липня 2026 року заявниця вдруге подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
29 липня 2026 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу повернуто заявниці, оскільки вона повторно не зазначила підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.
Отже, повернення вперше та вдруге поданих заявницею касаційних скарг, які не відповідали вимогам процесуального законодавства, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на касаційне оскарження, не свідчить про наявність підстав для поновлення пропущеного строку, оскільки заявниця повинна бути обізнаною з вимогами щодо зазначення підстав касаційного оскарження.
12 серпня 2026 року ОСОБА_1 втретє звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
Звертаючись втретє з касаційною скаргою, заявниця обґрунтовувала поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження тим, що вперше подання касаційної скарги відбулося в межах встановленого строку на касаційне оскарження. Вказує, що нею не допущено невиправданого зволікання та подано касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року.
Верховний Суд такі доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не прийняв, оскільки повернення вперше та вдруге поданих касаційних скарг відбулося із причин, які повністю залежали від заявниці, що позбавило суд можливості оцінювати такі причини пропуску строку відповідно до висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21 (провадження К/990/17155/23).
У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, поданому у вересні 2026 року, на виконання ухвали Верховного Суду від 20 серпня 2026 року,
заявниця не обґрунтувала поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження, надала касаційну скаргу, яка на її думку, оформлена з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства України.
Станом на 05 жовтня 2026 року вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання доказів, які б свідчили про поважність пропуску строку на касаційне оскарження, не виконано.
Строк на касаційне оскарження, передбачений частиною першою статті 390 ЦПК України, пропущено і жодних поважних, на думку суду, підстав поважності його пропуску не надано.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року в справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження в справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними.
За таких обставин касаційний суд зобов`язаний відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 19 травня 2026 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про зобов`язання вчинити дії відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
І. М. Фаловська