Справа № 344/13859/24
Провадження № 22-ц/4808/1505/26
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Мальцева
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мальцевої Є.Є.
суддів: Девляшевського В.А., Луганської В.М.,
секретар Кузів А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року, постановлену судом у складі головуючого судді Пастернак І.А у м. Івано-Франківськ, у справі за заявою ОСОБА_2 , за участю заінтересованої особи ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 року,
у с т а н о в и в:
19 грудня 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв представник - адвокат Федів І.І., звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області із заявою стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 131 872,23 грн., шляхом повороту виконання судового рішення по цивільній справі №344/13859/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Заяву мотивував тим, що 19.09.2024 року заочним рішенням позовні вимоги позивача задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання непрацездатної дружини у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно починаючи з 26.07.2024 до 28.06.2026.
30.10.2024 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження.
01.11.2024 постановою про звернення стягнення звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2
17.04.2025 року відповідачем подано заяву про перегляд заочного рішення від 19.09.2024 року.
30.04.2025 року заочне рішення скасовано.
12.08.2025 року рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у задоволенні позову відмовлено. Підставою відмови у позові була реєстрація позивачем ОСОБА_1 повторного шлюбу 11.02.2025 року.
За період з 26.07.2024 по 14.05.2025 з боржника на користь стягувача перераховано кошти у розмірі 254 493,31 грн.
Заявник зазначив, що позивач ОСОБА_1 приховала від суду та виконавчої служби факт укладення шлюбу з іншим чоловіком, що затягнуло строк розгляду справи, а тому просив вважати зобов`язання відповідача ОСОБА_2 щодо утримання ОСОБА_1 припиненими з 11.02.2025 року - дати укладення нового шлюбу, а всі кошти, які надалі були стягнуті з ОСОБА_2 у сумі 131 872,23 грн. повернути.
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області заяву задовольнив частково.
Допустив поворот виконання судового рішення по цивільній справі №344/13859/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 105 962грн. 45 коп.
В задоволенні іншої частини заяви відмовив.
Не погоджуючись із такою ухвалою, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду з апеляційною скаргою.Вважає, що оскаржена ухвала постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права, з істотним порушенням норм процесуального права та за неповного з`ясування обставин справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що предметом розгляду була саме заява про поворот виконання рішення суду у справі про стягнення аліментів, а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню спеціальні положення частини другої статті 445 ЦПК України. Відповідно до згаданої статті у справах про стягнення аліментів поворот виконання не допускається незалежно від того, в якому порядку було ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Таким чином, законодавець встановив пряму заборону повороту виконання у справах про стягнення аліментів та визначив виключний перелік обставин, за наявності яких така заборона може не враховуватися.
Отже, для задоволення заяви про поворот виконання рішення ОСОБА_2 був зобов`язаний довести існування хоча б однієї із підстав, прямо передбачених частиною другою статті 445 ЦПК України. Разом із тим ані із заяви ОСОБА_2 , ані з доданих до неї доказів не вбачається, що заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 19.09.2024 року було ухвалене на підставі підроблених документів або завідомо неправдивих відомостей ОСОБА_1 .
Зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається, що єдиною підставою для звернення до суду заявник вважав факт реєстрації ОСОБА_1 повторного шлюбу 11.02.2025 року та припинення у зв`язку із цим права на утримання. Однак зазначена обставина виникла після ухвалення заочного рішення від 19.09.2024 року та об`єктивно не могла впливати на достовірність відомостей, повідомлених суду під час розгляду справи про стягнення аліментів.
Таким чином, суд першої інстанції фактично ототожнив припинення права на утримання після ухвалення рішення суду із повідомленням суду завідомо неправдивих відомостей, хоча зазначені юридичні факти мають різну правову природу та різні правові наслідки.Суд першої інстанції повинен був насамперед перевірити наявність передбачених виключних підстав для повороту виконання, і лише після цього переходити до дослідження інших обставин справи.
Суд першої інстанції обійшов спеціальну процесуальну заборону, встановлену частиною другою статті 445 ЦПК України, підмінивши передбачені законом виняткові підстави самим лише фактом припинення права на утримання.
Крім того, вказує, що суд першої інстанції не витребував матеріали виконавчого провадження, не встановив розмір заборгованості, не перевірив порядок її погашення та не дослідив призначення отриманих платежів. Стверджує, що ні розрахунок, наведений ОСОБА_2 y заяві про поворот виконання рішення, ні розрахунок, покладений судом першої інстанції в основу оскарженої ухвали, не ґрунтуються на матеріалах виконавчого провадження та не підтверджують фактичного розміру коштів, які могли б підлягати поверненню. ОСОБА_2 обґрунтовував свої вимоги виключно тим, що після 11.02.2025 року право ОСОБА_1 на утримання припинилося, а відтак усі кошти, стягнуті після цієї дати, автоматично підлягають поверненню. Такий висновок є помилковим, оскільки він не враховує ані наявності заборгованості, яка виникла до припинення права на утримання, ані порядку виконання рішення суду у межах виконавчого провадження. Водночас суд першої інстанції, відхиливши розрахунок заявника, не перевірив його шляхом дослідження матеріалів виконавчого провадження, а здійснив власний розрахунок, виходячи лише з довідки про доходи боржника за період з 26.07.2024 року по 14.05.2025 року. Фактично суд самостійно визначив, які суми, на його думку, підлягали сплаті за окремі звітні періоди, хоча такі висновки не ґрунтуються на жодному документі державного виконавця та не підтверджені матеріалами виконавчого провадження.
При цьому суд залишив поза увагою, що ще 13.12.2024 року державним виконавцем було винесено вимогу, якою роботодавця ОСОБА_2 зобов`язано здійснювати відрахування у розмірі 50 % доходу до повного погашення існуючої заборгованості. Зазначена вимога беззаперечно підтверджує, що станом на момент укладення ОСОБА_1 повторного шлюбу заборгованість ОСОБА_2 вже існувала, а тому частина коштів, утриманих після 11.02.2025 року, могла бути спрямована саме на її погашення. Саме з цієї причини визначення суми коштів, які могли б підлягати поверненню, було неможливим без дослідження матеріалів виконавчого провадження.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 141 ЦПК України.
Представник заявника ОСОБА_2 - адвокат Федів І.І. подав відзив на апеляційну скаргу.
Зазначає, що апелянтка розділяє матеріальне та процесуальне право, базуючи свої заперечення виключно на ст. 445 ЦПК України. На думку представника заявника, матеріальне право визначає суть прав та обов`язків, тоді як процесуальне право лише встановлює механізм їх захисту. Зазначає, що право ОСОБА_1 на утримання припинилося автоматично в день реєстрації нею повторного шлюбу - 11.02.2025 року, а частина 2 ст. 82 СК України містить імперативну (обов`язкову) норму, якщо після припинення права на утримання виконання рішення суду продовжувалося, всі одержані суми вважаються отриманими без достатньої правової підстави і підлягають поверненню в повному обсязі. Саме ст. 82 СК України вже фактично визначає матеріальну підставу для повернення коштів, тоді як поворот виконання є лише одним із процесуальних механізмів реалізації такого права.
Крім того вказує, що наведені апелянткою правові позиції не є релевантними для вирішення матеріально-правового питання щодо повернення аліментів, виплачених на утримання одного з подружжя, тобто для даної цивільної справи.
Щодо аргументів апелянтки про те, що суд не встановив фактичного стану виконання рішення та не дослідив матеріали виконавчого провадження стверджує, що суд прийняв рішення на підставі всіх письмових доказів, які містяться в матеріалах справи та надав їм належну правову оцінку.
Також зазначає, що розрахунок який наведено в оскарженій ухвалі є логічним, вихідні дані взято з належних та допустимих доказів, розрахований математично правильно.
Просить у задоволені апеляційної скарги відмовити.
Заявник ОСОБА_2 і адвокат Федів І. до апеляційного суду не явився, про час та місце розгляду справи заявник повідомлений належним чином через представника (а.с.71).
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Федів І.І. просить розглядати справу без його участі та без участі заявника ОСОБА_2 ..
Заінтересована особа ОСОБА_1 до апеляційного суду не явилася, про розгляд справи повідомлена відповідно до вимог закону.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника ОСОБА_1 - адвоката Сміжака Р.Р., який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Суд встановив, що заочним рішенням від 19.09.2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини задоволений. Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання як непрацездатної дружини, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісячно, починаючи стягнення з 26.07.2024 і до 28.06.2026 року. (т.1 а.с.62-64).
Ухвалою від 30.04.2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 19.09.2024 року у цивільній справі № 344/13859/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини - задоволено. Заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини скасовано.
Рішенням від 12.08.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовлено. (т.1 а.с.229-230).
Рішення суду мотивовано тим, що позивачка вступила в новий шлюб, тому не має права на утримання від ОСОБА_2 .. Згідно з інформацією Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та копії актового запису про шлюб №167 від 11.02.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб. (т.1 а.с.224-225).
Частково задовольняючи заяву, суд встановив, що у зв`язку з прийняттям заочного рішення від 19.09.2024 року, яке в подальшому було скасовано, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 було примусово стягнено грошові кошти за період з 26.07.2024 року по 14.05.2025 рік у розмірі 254 493,31 гривень на утримання дружини, з яких правомірно стягнуто тільки 148 599,86 грн., а тому решта у розмірі 105 962,45 грн має бути повернута позивачкою ОСОБА_2 ..
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне .
Згідно з правилами ч.3 ст. 444 ЦПК України суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 02.11.2011 року № 13-рп/2011 зазначив, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна, оскільки правова підстава для набуття майна відпала.
Поворот виконання - це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
Особливості повороту виконання рішення суду в окремих категоріях цивільних справ визначено статтею 445 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 445 ЦПК України у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Отже, за загальним правилом, поворот виконання рішень у справах про стягнення аліментів не допускається.
При цьому, виключенням з цього правила становлять випадки, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
Як убачається з матеріалів справи, предметом розгляду в даній справі є стягнення аліментів на утримання непрацездатної дружини, а тому поворот виконання рішення у вказаній справі має здійснюватися з урахуванням особливостей, встановлених положенням ч.2 ст. 445 ЦПК України.
Процесуальним законодавством визначено необхідність встановлення обов`язкових умов, за яких можливо допустити поворот виконання рішення про стягнення аліментів.
Однак суд першої інстанції, розглядаючи заяву про поворот виконання рішення, залишив поза увагою положення статті 445 ЦПК України, незважаючи на те, що поворот виконання рішення стосується стягнення аліментів.
Як убачається з матеріалів справи, на момент ухвалення заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 19 вересня 2024 року ОСОБА_1 перебувала у статусі непрацездатної дружини, у новий шлюб не вступала, а отже, надані нею суду відомості та документи повністю відповідали дійсності. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Реєстрація ОСОБА_1 повторного шлюбу відбулася 11 лютого 2025 року, тобто через 5 місяців після ухвалення заочного рішення суду про стягнення аліментів. Вказана обставина є новим юридичним фактом, який виник у майбутньому, та об`єктивно не міг існувати й впливати на достовірність відомостей, повідомлених позивачем на момент вирішення спору про стягнення аліментів у вересні 2024 року.
Сам по собі факт скасування заочного судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову про стягнення аліментів від 12.08.2025 року не є безумовною підставою для повороту виконання рішення суду, оскільки за змістом ч. 2 ст. 445 ЦПК України визначальним є не факт відмови у позові, а підстави, з яких суд дійшов такого висновку. Оскільки відмова у задоволенні позову ОСОБА_1 була зумовлена обставинами, які виникли після ухвалення скасованого заочного рішення (вступом у новий шлюб), а не підробкою документів чи наданням завідомо неправдивих відомостей під час подання позову, процесуальний закон забороняє повернення таких коштів у порядку повороту виконання.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції припустився помилки, ототожнивши матеріально-правову підставу припинення права на утримання (ст. 85 СК України) із процесуально-правовою підставою для допущення повороту виконання (ч. 2 ст. 445 ЦПК України). Приховування позивачкою факту реєстрації шлюбу під час подальшого примусового виконання рішення чи перегляду справи свідчить про її можливу недобросовісність у виконавчих правовідносинах, однак не спростовує правдивості документів, на підставі яких первинно ухвалювалося рішення про стягнення аліментів.
Заява про поворот виконання рішення та матеріали справи також не містять будь-яких доказів чи відомостей, які подавались позивачем разом із позовом і були визнані завідомо неправдивими чи підробленими.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для здійснення повороту виконання рішення суду.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Враховуючи, що суд першої інстанції неправильно застосували норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, скасування оскарженої ухвали, ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення, з ОСОБА_2 необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 665,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 141, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 червня 2026 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_1 , про поворот виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19.09.2024 року відмовити.
Стягнути ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 665,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.
Судді Є.Є. Мальцева
В.А. Девляшевський
В.М Луганська