КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 539/1951/25-ц Головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
Провадження № 22-ц/824/15304/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
У Х В А Л А
про поновлення строку на апеляційне оскарження та
залишення апеляційної скарги без руху
29 липня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Голуб С.А., розглянувши матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про стягнення коштів,
в с т а н о в и в:
23 липня 2026 року безпосередньо до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скаргу ДКС України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2025 року, повний текст якого складений 15 січня 2026 року.
Апеляційна скарга подана із пропуском строку, встановленого статтею 354 ЦПК України.
Згідно із вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
У відповідності до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В апеляційній скарзі відповідачем порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, повний текст оскаржуваного рішення було надіслано до його електронного кабінету 15 липня 2026 року.
Зважаючи, що наведені вище обставини узгоджуються з процесуальними нормами закону та доказами, які долучені до апеляційної скарги, а саме карткою руху документа у підсистемі «Електронний суд», апеляційний суд, з огляду на принцип забезпечення права на апеляційний перегляд судового рішення, вважає, що строк на апеляційне оскарження пропущено з поважних причин, тому він підлягає поновленню.
Проте апеляційна скарга не може бути прийнята до провадження, оскільки не відповідає вимогам статті 356 ЦПК України.
Згідно із пунктом 3 частини четвертої та частини п`ятої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
За подання апеляційної скарги судовий збір не сплачено, а представник відповідача порушила клопотання про звільнення або відстрочення сплати судового збору до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні, обґрунтовуючи його тим, що казначейство утримується за рахунок державного бюджету, є державним органом з обмеженим обсягом фінансування та затвердженим кошторисом.
Згідно з Указом Президента від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» з 24 лютого 2022 року (зі змінами і доповненнями) наразі триває режим воєнного стану. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року № 590 затверджено Порядок виконання повноважень Казначейством в особливому режимі в умовах воєнного стану.
У період воєнного стану видатки державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.
Так, пунктом 19 Порядку № 590 визначено черговість здійснення платежів, згідно якого сплата судового збору може бути здійснена лише в третю чергу, що унеможливлює Казначейству своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.
З огляду на зазначене, враховуючи ситуацію, яка склалася у зв`язку із збройною агресією рф, казначейство не має змоги своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату судового збору.
Згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України «Про судовий збір», норма якої є спеціальною.
За змістом цієї правової норми існують чотири умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб
Встановлений статтею 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, є вичерпним.
Отже, положення статті 136 ЦПК, як загальної норми, що регулює питання відстрочення (звільнення) сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону України «Про судовий збір», що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 136 ЦПК та вирішенні питання про відстрочення (звільнення) сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону України «Про судовий збір», застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.
При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.
Предметом даного позову не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому правові підстави для відстрочення та/або звільнення ДКС України від сплати судового збору за подання апеляційної скарги відсутні.
При цьому у статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. У той же час, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.
У зв`язку із цим апеляційний суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи, організації, підприємства з державного бюджету чи відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для відстрочення та/або звільнення такої сплати.
Ураховуючи встановлений законом обов`язок сплатити судовий збір та відсутність у особи, яка подала апеляційну скаргу, пільг щодо його сплати, можна зробити висновок про те, що належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справи та інтересами скаржника стосовно можливості звернення до суду апеляційної інстанції (за умови виконання вимог закону щодо оплати апеляційної скарги судовим збором) у даній справі дотримано.
За таких обставин у задоволенні клопотання відповідача про звільнення або відстрочення сплати судового збору до закінчення дії правового режиму воєнного стану в Україні необхідно відмовити.
Як передбачено підпунктом 1.2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи з розрахунку на місяць у 2025 році згідно вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» складав 3 028,00 грн.
За підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, яка подана юридичною особою встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закон № 3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Ураховуючи категорію спору, характер та розмір задоволених позовних вимог, а також вимоги апеляційної скарги, сума судового збору в даному випадку становить 1 453,44 грн (1 211,2 х 150 % х 0,8).
Апеляційна скарга повинна бути оплачена судовим збором на рахунок отримувача: [рахунок приховано]; код класифікації доходів бюджету: 22030101; отримувач коштів: ГУК у Солом. р-ні/Соломян. р-н, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38050812.
Призначення платежу: *;101; код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи; судовий збір, за а/с ДКСУ на рішення від 13 жовтня 2025 року по справі № 539/1951/25-ц, Київський апеляційний суд.
Документи, що підтверджують сплату судового збору подаються до Київського апеляційного суду в оригіналі або належним чином засвідченні копії.
За правилом частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, тому апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення вказаних вище недоліків.
Керуючись статтями 127, 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд
у х в а л и в:
Клопотання Державної казначейської служби України про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити Державній казначейській службі України пропущений строк на апеляційне оскарження рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року.
У задоволенні клопотання Державної казначейської служби України про звільнення або відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року відмовити.
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 жовтня 2025 року залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліків десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя С.А. Голуб