У Х В А Л А
Справа № 2-3/11
Провадження № 2/932/873/24
28 липня 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі судді Куцевола В.В. заяву позивача про відвід судді у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Центрального районного суду міста Дніпра, судді Центрального районного суду міста Дніпра Підберезного Геннадія Анатолійовича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Овчаренко Наталії Григорівни, судді Центрального районного суду міста Дніпра Єдаменка Сергія Володимировича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Католікяна Михайла Олександровича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Маймура Фелікса Федоровича, апеляційного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особи - Управління Держкомзему у місті Дніпропетровську, Президент України, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини, голова Дніпропетровської міської ради, про визнання незаконним і скасування рішення, скасування землевпорядної справи та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
В С Т А Н О В И В:
У провадженні Шевченківського районного суду міста Дніпра перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Центрального районного суду міста Дніпра, судді Центрального районного суду міста Дніпра Підберезного Геннадія Анатолійовича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Овчаренко Наталії Григорівни, судді Центрального районного суду міста Дніпра Єдаменка Сергія Володимировича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Католікяна Михайла Олександровича, судді Центрального районного суду міста Дніпра Маймура Фелікса Федоровича, апеляційного суду Дніпропетровської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , третя особи - Управління Держкомзему у місті Дніпропетровську, Президент України, Уповноважена Верховної Ради України з прав людини, голова Дніпропетровської міської ради, про визнання незаконним і скасування рішення, скасування землевпорядної справи та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
27.07.2026 року до суду надійшла заява позивача про відвід судді Куцевола В.В. Зазначена заява обґрунтована тим, що судді було достеменно відомо про наявність у справі учасників, які померли, однак, всупереч вимогам статті 55 ЦПК України, він не встановив факт їх смерті у передбаченому законом порядку, не витребував відповідні докази з органів державної реєстрації актів цивільного стану, не вирішив питання про процесуальне правонаступництво, не зупинив провадження у справі до вирішення цього питання та продовжив судовий розгляд за відсутності належного складу учасників процесу. Більше того, суддя допустив направлення судових повісток особам, щодо яких були наявні відомості про їх смерть, тобто фактично санкціонував здійснення процесуальних дій щодо осіб, які вже не мають цивільної процесуальної правоздатності. Такі дії не можуть вважатися формальними процесуальними недоліками, оскільки вони безпосередньо впливають на законність усього подальшого судового розгляду. Окрему увагу необхідно звернути на те, що суддя, будучи особою, якій було заявлено відвід, самостійно розглянув заяву про власний відвід та постановив ухвалу про відмову в її задоволенні. Така процесуальна поведінка об`єктивно суперечить фундаментальному загальновизнаному принципу права «nemo judex in causa sua» («ніхто не може бути суддею у власній справі»), який є невід`ємною складовою принципу верховенства права та гарантій справедливого судового розгляду, закріплених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 8 і 129 Конституції України. У своїй сукупності наведені обставини свідчать про те, що суддя не забезпечив належного застосування норм процесуального права, не вжив необхідних заходів для формування законного складу учасників справи, допустив продовження розгляду справи за участю померлих осіб, фактично погодив направлення їм судових викликів, а також здійснив розгляд питання, яке безпосередньо стосувалося його власної процесуальної неупередженості.
Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Згідно ч. 7 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки заява позивача про відвід судді надійшла поза межами судового засідання та пізніше ніж за три робочі дні до судового засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу, без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами цивільної справи, вивчивши заяву про відвід, суд приходить до висновку про її необґрунтованість з наступних підстав.
Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.
За приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до п. 1.1 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.
Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги, чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому. Крім того, згідно принципу, який є стабільним, суд має бути неупередженим і безстороннім.
У справі "П`єрсак проти Бельгії" Європейський суд з прав людини висловив позицію, згідно з якою, незважаючи на той факт, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередженості, або, навпаки, її наявність може бути перевірено різноманітними способами провів розмежування між суб`єктивним підходом, який відображає особисте переконання громадянина у конкретній справі, та об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь - які сумніви з цього приводу. Таким чином, на основі вищезазначеного, слід зробити висновок, що при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспект.
Так, у справі «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначається, що наявність безсторонності, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. Щодо суб`єктивної складової даного поняття, то у справі «Гаусшильдт проти Данії» вказано, що потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Причому суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного.
В п.105 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року (заява № 21722/11) суд дійшов висновку про те, що «між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача ( об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).
Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України»).
Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.
Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) и Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.
Об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішній вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.
При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року вказує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд вважає, що наведеним заявником в заяві про відвід обставинам щодо його сумніву в об`єктивності та неупередженості судді Куцевола В.В. при розгляді даної цивільної справи доказів не надано.
Посилання позивача на порушення порядку розгляду його заяви про відвід не заслуговують на увагу, оскільки ст. 40 ЦПК України, чітко визначено порядок розгляду такої заяви, зокрема, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу, а у разі, якщо заява про відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання та суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Окремо суд зазначає, що згідно відповіді Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 16.07.2026 року № 1382/31.30-26, інформація щодо державної реєстрації смерті ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутня.
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необгрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що можуть свідчити про його необ`єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст. 36 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 36-40, 258, 259, 260, 261, 352-355 ЦПК України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви позивача про відвід судді - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Куцевол