ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
_______________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2026 року м. Львів Справа № 926/34/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я. за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О., розглянувши матеріали
апеляційної скарги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»,
на рішення: Господарського суду Чернівецької області від 30.04.2026 (суддя Марущак І.В., повний текст рішення складено 08.05.2026),
у справі: № 926/34/25,
за позовом: Виконувача обов`язків керівника Чернівецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, м. Новоселиця, 2) Західного офісу Державної аудиторської служби України, м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», м. Чернівці,
про: визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів
Представники учасників справи:
Прокурор: Панькевич Роман Володимирович,
від позивачів: не з`явились,
від відповідача: Савка Олександр Тарасович - представник;
встановив:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Виконувач обов`язків керівника Чернівецької окружної прокуратури, діючи в інтересах Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області та Західного офісу Державної аудиторської служби України звернувся до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів у розмір 269 931, 68 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що за результатами проведення відкритих торгів між Новоселицькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» укладено договір про закупівлю електричної енергії від 21.03.2021 № 32.
У подальшому сторони уклали дев`ять додаткових угод, відповідно до яких ціну на електроенергію збільшено на 46, 4 %, при одночасному зменшенні обсягу закупівлі.
На думку прокурора, зміна істотних умов договору здійснена без належних правових підстав та з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». У зв`язку з цим прокурор вважає, що укладення додаткових угод, а саме № 4-7 та № 9 призвело до безпідставного збільшення вартості закупівлі та надмірної сплати міською радою бюджетних коштів за поставлену електричну енергію.
Господарський суд Чернівецької області від 30.04.2026 позовні вимоги задоволив, оскільки дійшов висновку, що додаткові угоди № 4 від 20.08.2021 року, № 5 від 25.08.2021 року, № 6 від 24.09.2021 року, № 7 від 22.10.2021 року, № 9 від 14.01.2022 року до договору про закупівлю електричної енергії № 32 від 23.03.2021 укладені з перевищенням ціни за 1 кВт електричної енергії більше ніж на 10 % у порівнянні із ціною за 1 кВт електричної енергії, визначеною договором та додатковими угодами № 1, № 2 та № 3, за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певний період дії договору, починаючи з моменту його укладення, а, отже, суперечать вимогам п. 13.7 договору, п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач не погодився з ухваленим рішенням місцевого господарського суду, оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що таке рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що у разі визнання правочину недійсним суд повинен застосовувати двосторонню реституцію, тоді як оскаржуваним рішенням безпідставно стягнуто з відповідача кошти без вирішення питання про повернення отриманого позивачем за договором, що, на думку апелянта, суперечить положенням статті 216 Цивільного кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду. Тобто, суд першої інстанції фактично застосував односторонню реституцію, поклавши обов`язок повернення коштів лише на відповідача, без вирішення питання про зустрічне повернення отриманого позивачем.
Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач поставив менший обсяг електричної енергії або що позивач оплатив непоставлений товар. Навпаки, наявні акти підтверджують фактичне постачання електроенергії в повному обсязі. Коригування ціни здійснювалося на підставі документально підтвердженого коливання ринкових цін, відповідно до умов договору та законодавства про публічні закупівлі.
Також апелянт стверджує, що усі додаткові угоди були добровільно підписані сторонами та виконані без будь-яких застережень чи заперечень з боку позивача, який отримував повідомлення про зміну ціни, погоджував відповідні умови, приймав поставлену електричну енергію та здійснював оплату. Разом з тим, лише після виконання договору було заявлено вимоги про недійсність додаткових угод і повернення коштів. На думку апелянта, така позиція суперечить принципу добросовісності та доктрині заборони суперечливої поведінки;
З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд скасувати оскаржуване рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У відзиві на апеляційну скаргу прокурор зазначає, що підстави для застосування двосторонньої реституції у спірних правовідносинах відсутні, оскільки предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, а не самого договору, який є чинним та виконувався сторонами. Крім того, вказує, що прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушених інтересів держави, оскільки вимоги про визнання недійсними додаткових угод поєднані з вимогою про стягнення безпідставно сплачених коштів.
Також прокурор вказує, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки внаслідок їх укладення ціна за одиницю електричної енергії була збільшена понад встановлену законом межу у 10 відсотків без належного документального підтвердження коливання ціни на ринку.
Велика Палата Верховного Суду чітко зазначила, що загальне збільшення ціни за одиницю товару протягом дії договору про закупівлю не може перевищувати 10 % від початкової ціни, визначеної за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості укладених додаткових угод. Крім того, безпідставно отримані постачальником кошти підлягають поверненню замовнику як наслідок недійсності таких змін.
На думку прокурора, надані відповідачем цінові довідки Чернівецької торгово-промислової палати не підтверджують саме коливання ринкової ціни електричної енергії за відповідний період, а тому не можуть бути належною підставою для внесення змін до договору.
Крім того, прокурор вважає безпідставними посилання апелянта на заборону суперечливої поведінки, зазначаючи, що саме поведінка відповідача є недобросовісною, оскільки після перемоги у процедурі закупівлі та укладення договору за запропонованою ціною останній шляхом послідовного укладення додаткових угод безпідставно збільшив вартість товару понад визначені законом межі.
Західний офіс Держаудитслужби у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що оспорювані додаткові угоди були укладені з порушенням пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та умов договору, оскільки внаслідок їх укладення ціна за одиницю електричної енергії була збільшена понад встановлену законом межу у 10 відсотків. Вказує, що такі порушення встановлені під час проведення ревізії бюджету Новоселицької міської територіальної громади, результати якої оформлені відповідним актом.
Також позивач заперечує доводи апеляційної скарги щодо правомірності укладення спірних додаткових угод, зазначаючи, що надані відповідачем документи не підтверджують наявності передбачених законом підстав для внесення відповідних змін до договору про закупівлю. Крім того, вважає безпідставними посилання апелянта на необхідність застосування двосторонньої реституції, оскільки заявлені прокурором вимоги відповідають передбаченому законом способу захисту порушених інтересів держави та узгоджуються з усталеною судовою практикою.
Відтак, Західний офіс Держаудитслужби вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не спростовують законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції.
З огляду на наведене, прокурор та позивач 2 просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» від 28.05.2026 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.04.2026 у справі № 926/34/25, витребувано в Господарського суду Чернівецької області матеріали справи № 926/34/25.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.06.2026 розгляд справи призначено на 20.07.2026 року.
У судове засідання 20.07.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях, просив зупинити апеляційне провадження.
У судове засідання 20.07.2026 прокурор з`явився, заперечив проти апеляційної скарги.
У судове засідання 20.07.2026 представники позивачів не з`явились, представник Новоселицької міської ради просив проводити розгляд справи за його відсутності.
Щодо клопотання відповідача від 24.06.2026 про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення, колегія суддів протокольною ухвалою від 20.07.2026 відмовила у його задоволенні з огляду на те, що у межах апеляційного перегляду суд має самостійно встановити правові підстави внесення змін до договору, укладення спірних додаткових угод, наявність або відсутність належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, підстав для повернення коштів, а також інші обставини, які мають значення для розгляду апеляційної скарги.
Крім того, встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, відповідно до частини 3 статті 320 Господарського просуального кодексу України може бути підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.
У судовому засіданні 20.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представника апелянта, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом, за результатами закупівлі UA-2021-02-10-000226-b, 23.03.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" (далі - постачальник) та Новоселицькою міською радою (далі - споживач) укладено договір про закупівлю електричної енергії споживачу № 32 (далі - договір).
Відповідно до умов договору постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2021 році електричну енергію ДК 021:2015-09310000-5 - електрична енергія, у кількості 670 000 кВт/год, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електроенергію (далі - товар) на умовах цього договору (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.3 договору обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у нього укладеного в установленому порядку з оператором системи розподілу договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії.
Згідно з п.п. 3.1-3.5 договору постачання електричної енергії здійснюється у строк до 31.12.2021 включно. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції яка є додатком 2 до цього договору. Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: кількість - 670 000 кВт/год; місце поставки: м. Новоселиця, вул. Чкалова, 3 (підвідомчі установи Новоселицької міської ради та вуличне освітлення).
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент укладення становить 1 319 900, 00 грн з ПДВ, в т. ч. 219 983, 33 грн (п. 5.1. договору).
Згідно з пунктом 5.2 договору спосіб визначення ціни електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунку про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (пункт 5.3 договору). Пунктом 5.4 договору визначено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не більше 10 днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду (пункт 5.6 договору).
Споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пункт 6.2. договору).
Відповідно до пункту 13.1 договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31 грудня 2021 року, а в частині взятих на себе зобов`язань сторонами - до їх повного виконання.
Згідно з пунктом 13.2 договору постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов`язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови.
Відповідно до пункту 13.7 договору у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутися до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару, в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.
Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики.
У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна суму, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. У будь-якому випадку підвищення ціни за одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п. 2 ч. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Пунктом 13.8 договору передбачено, що зміни до цього договору можуть бути внесені у випадках, передбачених згідно ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до пункту 2 додатку № 1 до договору у разі зміни ціни за одиницю товару істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках, передбачених ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Додатком до договору передбачений порядок змін умов договору про закупівлю, зокрема зміни до договору про закупівлю можуть вноситися у випадках визначених ст. 41 Закону, та оформлюються в такій самій формі що й договір про закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору (п. 1).
Згідно з даними, оприлюдненими на офіційному порталі публічних закупівель «Prozorro» щодо закупівлі UA-2021-02-10-000226-b від 03.01.2023, договір про закупівлю від 23.03.2021 № 32 виконано, загальна кількість поставленої електричної енергії - 569 097 кВт/год на загальну суму 1 675 000, 00 грн, що підтверджується звітом про виконання договору, копіями актів приймання-передавання електричної енергії та платіжними інструкціями.
Як встановлено місцевим господарським судом сторони уклали низку додаткових угод, якими збільшували ціну електричної енергії з одночасним зменшенням обсягу її постачання, посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та п. 13.8 договору, а саме:
- додатковою угодою від 23.04.2021 № 1 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2, 131729 з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 619 168, 8 кВт/год;
- додатковою угодою від 01.07.2021 № 2 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2, 295872 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 574 901, 39 кВт/год;
- додатковою угодою від 18.08.2021 № 3 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2, 525229 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 569 963, 00 кВт/год;
- додатковою угодою від 20.08.2021 № 4 збільшено ціну за 1 кВт/год до 2, 777499 грн з ПДВ (2, 3580 грн з ПДВ) та зменшено обсяг постачання до 546 183, 00 кВт/год;
- додатковою угодою від 25.08.2021 № 5 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3, 054971 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 524 149, 00 кВт/год;
- додатковою угодою від 24.09.2021 № 6 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3, 36016 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 523 738, 00 кВт/год;
- додатковою угодою від 22.10.2021 № 7 збільшено ціну за 1 кВт/год до 3, 69584 грн з ПДВ та зменшено обсяг постачання до 512 042, 00 кВт/год;
- додатковою угодою від 29.12.2021 № 8 сторони продовжили дію договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку року - до 31.03.2022, але в будь-якому разі - до проведення повних розрахунків за фактично поставлену електроенергію. Постачання електричної енергії здійснюється у строк до 31.03.2022.
Крім того, 14.01.2022 між сторонами укладено додаткову угоду № 9 до договору № 32 від 23.03.2021, відповідно до якої сторони, керуючись п. 8 ч. 5 ст. 41 Закону «Про публічні закупівлі», домовились внести зміни до пункту 5.1. договору, яким збільшено ціну цього договору на суму 210 863, 49 грн на 2022 рік та обсяг постачання електричної енергії за весь період дії договору до 569 097 кВт/год, ціну за 1 кВт/год встановлено в сумі 3, 69584 грн.
В обґрунтування підстав для укладення зазначених додаткових угод відповідач звертався до позивача з листами у яких повідомляв про необхідність збільшення ціни електричної енергії, у зв`язку з коливанням середньозваженої ціни на ринку, порівняно з ціною, що діяла на дату укладення договору.
На підтвердження коливання ціни ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» надала довідки Чернівецької торгово-промислової палати, зокрема: від 08.04.2021 № 428/1 та 428/3, згідно з якою середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» станом на 27.03.2021 становила 1 345, 03 грн МВт/год без ПДВ та станом на 08.04.2021 складала 1 516, 48 грн МВт/год (без ПДВ); від 23.06.2021 № 751/1, відповідно до якої середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» станом на 08.04.2021 становила 1 516, 48 грн МВт/год без ПДВ та станом на 21.06.2021 складала 1 516, 48 грн МВт/год; від 02.08.2021 № 927/2 та № 927/1, згідно з якою середньозважена ціна станом на на 23.07.2021 становила 1 541, 32 грн МВт/год без ПДВ, станом на 30.07.2021 становила 1 727, 33 грн МВт/год без ПДВ та станом на 01.08.2021 становила 2 119, 14 грн МВт/год без ПДВ; від 02.08.2021 № 927/3, відповідно до якої середньозважена ціна на ринку «на добу наперед» станом на 02.08.2021 становила 2 578, 52 грн МВт/год без ПДВ; від 08.10.2021 № 1235, відповідно до якої середньозважена ціна за перші 8 днів жовтня 2021 складала 2 585, 21 грн МВт/год, а за вересень 2021 складала 2 230, 78 грн МВт/год.
Місцевим господарським судом встановлено, що управлінням Західного офісу Держаудитслужби проведено ревізію бюджету Новоселицької міської територвальної громади та окремих питань фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Новоселицької міської ради Чернівецького району Чернівецької області за період з 01.01.2020 по 30.06.2023 року. За наслідками ревізії складено акт від 25.09.2023 № 20-33/13, яким встановлено, що міською радою відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії у період з 23.03.2021 року по 31.12.2021 року спожито 480 190 кВт/год електричної енергії на суму 1 385 625, 89 грн.
Як вбачається з акту перевірки від 25.09.2023 № 20-33/13, внаслідок укладення додаткових угод № 4-7 до договору № 32 у період із 01.08.2021 по 31.12.2021 міською радою недоотримано 106 893, 91 кВт/год електричної енергії та надмірно сплачено бюджетні кошти за електричну енергію на загальну суму 269 931, 63 грн, чим завдано матеріальної шкоди міському бюджету на зазначену суму.
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч.1 ст. 652 ЦК України).
Частиною 4 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
З огляду на положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
З аналізу наведених норм ЦК України та Закону України «Про публічні закупівлі» вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано за цінами, які існують на момент відшкодування.
За ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 920/330/18 від 18.06.2019 року.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами проведення процедури публічної закупівлі сторони погодили усі істотні умови договору, у тому числі ціну електричної енергії, визначену відповідно до тендерної пропозиції переможця процедури закупівлі. Саме така ціна є базовою для застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підлягає врахуванню при оцінці правомірності подальших змін істотних умов договору.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, під час укладення додаткових угод від 20.08.2021 № 4, від 25.08.2021 № 5, від 24.09.2021 № 6, від 22.10.2021 № 7, від 14.01.2022 № 9 до договору № 32, сторонами не дотримано вимог п.13.7 договору та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 88-90 постанови від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.
Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета вказаного Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини 5 статті 41 Закону№ 922-VIII як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Отже, згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:
- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;
- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;
- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;
- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю;
- обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Пункт 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначає правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України «Про публічні закупівлі».
Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі», який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.
Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі»
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, щодо застосування наведеної норми права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.
Аналогічні положення викладені у постанові Верховного Суду від 20.05.2026 у справі № 910/4865/24.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у справі № 916/747/24 зазначив, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
З матеріалів справи вбачається, що під час виконання договору про постачання електричної енергії від 23.03.2021 № 32, сторони уклали низку додаткових угод, якими істотно змінили умови договору в частині ціни за одиницю товару, при цьому сукупний розмір підвищення ціни перевищив граничний 10 % поріг, визначений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Зміна ціни за одиницю товару здійснювалася без належного та достатнього документального підтвердження пропорційності її збільшення ринковим коливанням, а надані відповідачем документи не підтверджують наявності передбачених законом підстав для послідовного перегляду істотних умов договору.
Зважаючи на наведене, колегія суддів враховує те, що додаткові угоди від 20.08.2021 № 4, від 25.08.2021 № 5, від 24.09.2021 № 6, від 22.10.2021 № 7, від 14.01.2022 № 9 до договору № 32, укладені з порушенням вимог ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі» та погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для визнання вказаних додаткових угод недійсними на підставі ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Щодо стягнення 269 931, 68 грн безпідставно сплачених коштів, колегія зазначає таке.
Враховуючи недійсність зазначених додаткових угод, правове регулювання зобов`язань сторін щодо вартості поставленої електричної енергії здійснюється на підставі умов первісного договору та додаткової угоди.
З огляду на встановлений факт поставки електричної енергії та її повної оплати замовником, однак за ціною, що була неправомірно збільшена внаслідок укладення недійсних додаткових угод, колегія суддів дійшла висновку, що різниця між фактично сплаченою сумою та вартістю поставленого товару за правомірно визначеною ціною є безпідставно набутими коштами.
Відповідно до ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно, а отже кошти, отримані відповідачем понад належну суму оплати за поставлену електричну енергію, підлягають поверненню як безпідставно набуте майно.
Таким чином, вимога прокурора про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 269 931, 68 грн є похідною від вимоги про визнання недійсними додаткових угод, ґрунтується на встановлених обставинах справи та положеннях ст. 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим також підлягає задоволенню.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі, оскільки спірні правовідносини свідчать про порушення вимог спеціального законодавства у сфері публічних закупівель та безпідставне набуття відповідачем коштів за рахунок бюджетних асигнувань.
Також, апеляційний господарський суд відхиляє аргумент апелянта про необхідність застосування двосторонньої реституції з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» отримало спірні кошти на підставі додаткових угод, що визнані судом першої інстанції недійсними. Таким чином, правова підстава набуття коштів відпала, що тягне за собою повернення таких коштів на підставі ст. 1212 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зазначила, що на спірні правовідносини поширюються вимоги ст. 1212 ЦК України. Так, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (п. п. 71, 72, 82 постанови).
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
У постанові від 26.09.2019 у справі № 520/4210/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчить, що необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов`язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.
Колегією суддів не встановлено, що за результатом виконання зобов`язань за договором № 32, з урахуванням внесених додатковими угодами змін, споживачем отримано додаткове майно, тобто більший об`єм електричної енергії, ніж було обумовлено. Відтак у ТзОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» не виникає права на повернення будь-якого майна (двосторонньої реституції) або ж отримання відшкодування за нього. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 927/68/23.
Щодо представництва прокурора в суді, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У встановлених законом випадках до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах (ч. 3 ст. 4 ГПК України). Передумовою участі органів та осіб в господарському процесі є набуття ними процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право представляти інтереси інших суб`єктів, та наявність процесуальної правосуб`єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.
Частинами 3, 4, 5 ст. 53 ГПК України унормовано, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Як вбачається із матеріалів справи, листом від 27.02.2024 № 52/5-157вих-24 про виявленні порушення перед подачею позовної заяви було повідомлено уповноважений на здійснення захисту порушеного інтересу орган - Новоселицьку міську раду за кошти яких здійснено фінансування закупівлі.
На вказаний лист отримано відповідь від 05.03.2024 № 292 та від 21.06.2024 № 806, в яких Новоселицька міська рада повідомила, що до суду з позовом про визнання недійсними додаткових угод та повернення зайво сплачених коштів звертатись не буде у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору.
Відтак, такі дії позивача - 1 свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.
Щодо рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025, яким визнано неконституційними окремі положення абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів зазначає, що окремі приписи абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», які визнані неконституційними, втрачають чинність із 01.01.2027 року.
Також Конституційним Судом України вирішено, що рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).
Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).
У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду, зазначив, що укладення оспорюваних додаткових угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України № 922-VIII "Про публічні закупівлі" призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів.
З огляду на вищевказане, прокурор дотримався встановленої процедури для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі Новоселицької міської ради та Західного офісу Державної аудиторської служби України.
За змістом ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на те, що скаржник в апеляційній скарзі не навів інших доводів, суд апеляційної інстанції здійснює перегляд судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апелянта про необхідність скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
Виходячи із вищевикладеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.04.2026 у цій справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Судові витрати.
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецька обласна енергопостачальна компанія" від 28.05.2026 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 30.04.2026 у справі № 926/34/25 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.