ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81
_____________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року Справа № 914/1216/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Манюка П.Т., суддів Прядко О.В. та Рима Т.Я., за участю секретаря судового засідання Амбіцької І.О. розглянувши матеріали
за апеляційною скаргою: Жидачівської міської ради,
на ухвалу: Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 (суддя Крупник Р.В., повний текст ухвали складено 29.04.2026),
у справі: № 914/1216/26,
за позовом: Фермерського господарства "Сяйво-Стрий", Львівська обл., с. Лисятичі,
до відповідача: Жидачівської міської ради, Львівська обл., м Жидачів,
про: визнання недійсним і скасування рішення та визнання укладеним договору оренди землі
Представники учасників справи:
від позивача: Савка Тарас Володимирович - представник,
від відповідача: Косендюк Ярослав Анатолійович - представник.
встановив:
Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду.
Фермерське господарство «Сяйво - Стрий» 23.04.2026 звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Жидачівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди землі.
Також, 27.04.2026 на розгляд Господарського суду Львівської області через підсистему Електронний суд від Фермерського господарства «Сяйво - Стрий» надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просив суд: заборонити Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів та заборонити Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі № 914/1216/26 заяву Фермерського господарства «Сяйво-Стрий» про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи до забезпечення позову у справі № 914/1216/26 до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі шляхом: заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38,2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів; заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів.
Ухвала місцевого господарського суду від 29.04.2026 мотивована тим, що між сторонами виник спір щодо поновлення договору оренди спірної земельної ділянки, а пунктом 5 рішення Жидачівської міської ради від 16.04.2026 № 3805 передбачено намір включити її до переліку земельних ділянок для підготовки лоту з продажу права оренди на земельних торгах. Наведені обставини свідчать про наявність реального ризику передачі спірної земельної ділянки в оренду іншим особам шляхом проведення земельних торгів, що може унеможливити ефективний захист та поновлення прав і законних інтересів ФГ «Сяйво-Стрий», за захистом яких воно звернулося до суду. При цьому суд дійшов висновку, що обраний захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами та безпосередньо пов`язаний із предметом спору.
Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що обмеження, встановлені частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню, оскільки рішення про проведення земельних торгів щодо спірної земельної ділянки не приймалося, а процедура їх проведення фактично не була розпочата.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Відповідач не погодився з ухвалою місцевого господарського суду, оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає таку ухвалу незаконною та необґрунтованою.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачем не доведено наявності обставин, які б свідчили про існування реального ризику істотного ускладнення чи неможливості виконання рішення суду або ефективного захисту його прав у разі невжиття заходів забезпечення позову.
На думку скаржника, доводи заяви про забезпечення позову ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами, а матеріали справи не містять доказів прийняття міською радою будь-яких рішень чи вчинення дій щодо проведення земельних торгів стосовно спірної земельної ділянки.
Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що п. 5 рішення Жидачівської міської ради від 16.04.2026 № 3805, де міститься «рекомендація» включити ділянку до переліку лотів для аукціону, є «переконливим свідченням існування ризику», оскільки матеріали справи № 914/1216/26 не містять жодних доказів прийняття Жидачівською міською радою рішень про розроблення документації щодо земельних торгів чи укладення договорів із їх виконавцями. Більше того, суд першої інстанції сам встановив, що процедура проведення земельних торгів фактично не була розпочата, а пункт 5 рішення Жидачівської міської ради від 16.04.2026 № 3805 містить лише декларативний намір щодо можливого проведення таких торгів.
На думку апелянта, у справі № 914/1216/26 суд першої інстанції не встановив виняткових обставин, які б виправдовували обмеження повноважень Жидачівської міської ради щодо розпорядження земельною ділянкою, та не навів доказів існування реальної загрози невиконання можливого судового рішення. Відтак застосований захід забезпечення позову є неспівмірним.
Оскільки предметом спору є вимоги про визнання недійсним та скасування рішення, а також визнання укладеним договору оренди землі, то заборона Жидачівській міській раді передавати спірну земельну ділянку у власність виходить за межі предмета позову та не забезпечує безпосереднього виконання можливого рішення суду про поновлення договору оренди.
З огляду на вказані обставини, відповідач просить суд скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Фермерського господарства «Сяйво-Стрий» про вжиття заходів забезпечення позову.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 ГПК України).
Процесуальні дії апеляційного господарського суду у справі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 апеляційну скаргу Жидачівської міської ради залишено без руху.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Жидачівської міської ради від 08.05.2026 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі № 914/1216/26, витребувано в Господарського суду Львівської області матеріали, необхідні для розгляду апеляційної скарги на ухвалу від 29.04.2026 та копію позовної заяви у справі № 914/1216/26.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 розгляд справи призначено на 06.07.2026 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у судовому засіданні оголошено перерву до 21.07.2026.
У судове засідання 21.07.2026 представник апелянта з`явився, підтримав вимоги апеляційної скарги у повному обсязі з підстав зазначених в апеляційній скарзі та усних поясненнях.
У судове засідання 21.07.2026 представник позивача з`явився, заперечив проти апеляційної скарги.
У судовому засіданні 21.07.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено місцевим господарським судом, земельна ділянка сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів на території Жидачівської міської ради, з приводу права оренди на яку виник спір у даній справі, перебуває в комунальній власності Жидачівської міської ради.
Рішенням Жидачівської міської ради від 16.04.2026 року № 3805 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво-Стрий» відмовлено фермерському господарству «Сяйво-Стрий» у поновленні на новий строк договору оренди землі сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства та визнано припиненим право користування вказаною земельною ділянкою та договір оренди землі у зв`язку із закінченням терміну, на який його було укладено. Пунктом 5 вказаного рішення рекомендовано після закінчення терміну дії договору оренди спірної земельної ділянки, дану земельну ділянку включити до переліку для підготовлення лоту для продажу прав оренди на конкурентних засадах (на земельних торгах у формі електронного аукціону).
Не погодившись із цим рішенням, Фермерське господарство «Сяйво-Стрий» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Жидачівської міської ради про визнання недійсним та скасування рішення, визнання укладеним договору оренди землі.
Судом встановлено, що Фермерське господарство «Сяйво-Стрий» продовжує користуватися земельною ділянкою сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів на території Жидачівської міської ради, на земельній ділянці у лютому 2026 року було здійснено насінницькі посіви озимого ячменю сорту Планет, еліта, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа додатками до якого є відповідні фотографії посівів.
Також, судом встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює користування вищевказаною земельною на території міської ради згідно із договором оренди землі від 10.04.2019 року. Зважаючи на закінчення строку оренди, позивач у встановлені законом строки і порядку звернувся до відповідача, як орендодавця, із заявою про поновлення договору оренди і долучив до неї примірник відповідного договору. Проте, відповідач прийняв рішення від 16.04.2026 № 3805 відмову у задоволенні заяви, посилаючись на недосягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору.
Як стверджує позивач, вказане рішення є незаконним і необґрунтованим, адже прийняте за відсутності для того правових підстав. Позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення строку оренди з дотриманням вимог закону, належним чином виконує договірні умови щодо сплати оренди і підтримання якісного стану землі та продовжує користуватися земельною ділянкою. При цьому відповідач не висловлював жодних заперечень щодо змісту наданого йому проєкту договору, що спростовує його доводи про недосягнення згоди щодо істотних умов договору.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Колегія суддів зазначає, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
У свою чергу, адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Апеляційний суд зауважує, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків вжиття таких заходів.
Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені в постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 907/477/20, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21 та від 28.08.2023 у справі № 906/304/23.
Щодо вжиття місцевим господарським судом заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі № 904/7630/21 висловлено позицію про те, що заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову, оскільки суд, який не вирішує спір по суті, у будь-якому випадку не може застосувати такий захід забезпечення позову, який за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог (постанови Верховного Суду у справах від 07.08.2018 № 906/824/17 та від 21.01.2019 № 902/483/18.
Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Предметом позову у даній справі є розгляд вимог немайнового характеру про визнання недійсним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання укладеним договору оренди землі, з метою захисту переважного права орендаря земельної ділянки на укладення договору оренди землі на новий строк.
Таким чином, предмет спору не стосується припинення права власності на земельну ділянку, зміну власника, витребування майна у власність або вирішення інших питань щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.
Наявність позову про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо відмови в поновленні договору оренди не може слугувати підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони розпоряджатися земельною ділянкою її власнику, з огляду на те, що право комунальної власності на цю земельну ділянку позивачем не оспорюється.
Тому, обраний позивачем вказаний спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.
Відтак, вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку виходять за межі предмету спору та не стосуються розгляду спору по суті.
Крім того, відповідні заходи забезпечення позову не узгоджуються з визначеними статтею 136 ГПК України ризиками їх застосування, оскільки їх необхідність обґрунтовується лише припущеннями позивача щодо можливого ускладнення поновлення договірних орендних правовідносин, а не існуванням реальних ризиків порушення правомочностей власника.
Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Тож при укладанні договору оренди землі до орендаря переходить право володіти і користуватися об`єктом власності, а право розпоряджатися зберігається за власником. Тому власник може на власний розсуд розпорядитись об`єктом і передати право власності на нього іншій особі.
Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, не спричиняє автоматичного припинення орендних правовідносин, а лише створює правову ситуацію, у якій виникає право вимагати судового захисту шляхом розірвання договору у сторони договору, для якої настали відповідні підстави через зміну фактичних обставин.
Таким чином, захист прав позивача, у межах спірних правовідносин, не залежить від зміни власника земельної ділянки.
Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей щодо вчинення або наміру вчинити дії зі сторони відповідача стосовно розпорядження спірною земельною ділянкою, її поділу, передачу у власність іншим особам, розробки проєктів землеустрою з даного питання.
Таким чином, необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку є недоведеною, не відповідає вимогам щодо адекватності та співмірності з предметом позовних вимог, суперечать вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України, наведеним вище правовим висновкам Верховного Суду.
Вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову у такий спосіб, забороняють органу місцевого самоврядування реалізацію повноважень власника земельної ділянки, визначені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
На підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд доходить висновку, що оскаржувана ухвала у цій частині задоволених вимог заяви про вжиття заходів забезпечення позову постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача по суті (ч. 2 ст. 277 ГПК України).
Отже, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню в частині вжитих заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., с. Тейсарів на території Жидачівської міської ради.
Щодо вжиття заходів забезпечення шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, апеляційний суд зазначає таке.
Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
З аналізу вищенаведеного, слід дійти висновку, що виникнення нових орендних правовідносин щодо спірної ділянки з участю третіх осіб зумовить необхідність звернення позивача до суду з новими вимогами про оскарження відповідних правочинів, що не відповідатиме завданню ефективного судового захисту.
З урахуванням заявленого немайнового позову, враховуючи визначену у рішенні Жидачівської міської ради від 16.04.2026 року № 3805 «Про відмову в поновленні договору оренди землі фермерському господарству «Сяйво-Стрий» рекомендацію з включення земельної ділянки до переліку з підготовки продажу права оренди, апеляційний господарський суд погоджується з доводами позивача щодо неможливості захистити порушені права в одному судовому процесі у випадку укладення до вирішення спору договору оренди землі з іншим орендарем.
Суд зауважує, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не вирішується питання про обґрунтованість позовних вимог по суті.
З урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 137 ГПК України, критеріїв щодо співмірності та адекватності заходів забезпечення позову, з огляду на предмет позовних вимог, належним заходом забезпечення позову буде заборона Жидачівській міській раді передавати у користування, продаж права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38,2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Стрийський р-н., с. Тейсарівна на території Жидачівської міської ради.
Колегія суддів наголошує на тому, що такі заходи забезпечення не позбавляють орган місцевого самоврядування його права володіння чи управління комунальним майном загалом, а лише тимчасово обмежують можливість передачі у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку до остаточного вирішення спору по суті. У такий спосіб суд забезпечує баланс інтересів сторін: з одного боку, гарантує ефективність судового захисту позивача, а з іншого - не втручається у реалізацію владних повноважень відповідача поза межами спірних правовідносин.
Такий захід містить заборону на вчинення конкретних, чітких, обмежених дій, які перебувають у причинному зв`язку з предметом спору та є тимчасовим заходом, який обмежується строком судового провадження.
Крім того, відповідно до приписів частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавець окреслив чіткі межі втручання у сферу публічно-правових конкурсних відносин, зокрема щодо діяльності органів державної влади чи місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження майном або правами на конкурентних засадах.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 16.10.2020 у справі № 915/113/20 виснував про те, що заборона вжиття заходів забезпечення позову, передбачена частиною 12 статті 137 ГПК України, стосується випадків втручання у проведення публічних процедур, зокрема земельних торгів, за умови прийняття рішення про проведення торгів і початку процедури їх проведення. Тобто обмеженню підлягають заходи забезпечення, які будь-яким чином можуть вплинути на торги, щодо проведення яких прийнято рішення. Однак можливе проведення торгів у майбутньому, не може вважатися етапом проведення торгів на який поширюються положення частини 12 статті 137 ГПК України.
Відтак, апеляційний господарський суд підкреслює те, що обмеження, встановлене частиною 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, застосовується лише тоді, коли конкурс, торги чи аукціон уже оголошено або фактично розпочато.
Оскільки рішення про проведення земельних торгів щодо спірної земельної ділянки не приймалося, а матеріали справи не містять доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на їх проведення, колегія суддів дійшла висновку, що відповідна процедура фактично не була розпочата. При цьому оскаржуване рішення міської ради містить лише намір у майбутньому реалізувати право оренди спірної земельної ділянки на земельних торгах. За таких обставин обмеження, передбачені частиною дванадцятою статті 137 Господарського процесуального кодексу України, у спірних правовідносинах не виникли, а тому місцевий господарський суд, задовольняючи заяву про забезпечення позову, не порушив приписи зазначеної норми процесуального закону.
Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Жидачівської міської ради.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, якими врегульовано питання вжиття заходів забезпечення позову, що призвело до неправильного вирішення заяви позивача, а саме в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Жидачівській міській раді вчиняти будь-які дії, спрямовані на передачу права власності на спірну земельну ділянку.
Відтак, апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, а резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 змінити, шляхом її викладення в новій редакції.
Судові витрати.
Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у даній справі не вирішено, апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат за результатами розгляду цієї апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
постановив:
1. Апеляційну скаргу Жидачівської міської ради задовольнити частково.
2. Резолютивну частину ухвали Господарського суду Львівської області від 29.04.2026 у справі № 914/1216/26, змінити, шляхом викладення її у такій редакції:
"1. Заяву Фермерського господарства «Сяйво-Стрий» про забезпечення позову (вх. № 1931/26 від 27.04.2026) задовольнити частково.
2. Вжити заходи до забезпечення позову у справі № 914/1216/26 до набрання законної сили рішенням суду у вказаній справі шляхом заборони Жидачівській міській раді (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича М., буд. 2; код ЄДРПОУ 04056167) вчиняти дії, спрямовані на передачу у користування, продажу права оренди чи емфітевзису на земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 38, 2903 га (кадастровий номер [номер приховано]:05:000:1456) для ведення фермерського господарства, що знаходиться за адресою: Львівська обл. Стрийський р-н., с. Тейсарів.
3. У задоволенні решти вимог заяви відмовити.
4. Строк пред`явлення ухвали до виконання протягом трьох років, починаючи з 30.04.2026.
5. Сторонами у виконавчому провадженні за даною ухвалою є:
Стягувач: Фермерське господарство «Сяйво-Стрий» (82421, Львівська обл., с. Лисятичі, вул. Садова, буд. 2; код ЄДРПОУ 33650468);
Боржник: Жидачівська міська рада (81700, Львівська обл., м. Жидачів, вул. Шашкевича М., буд. 2; код ЄДРПОУ 04056167).
6. Ухвала набирає законної сили з в порядку статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені статтями 254-259 ГПК України."
3. В задоволенні решти вимог апеляційної скарги Жидачівської міської ради відмовити.
4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду згідно зі ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30 липня 2026 року.
Головуючий суддя Манюк П.Т.
Суддя Прядко О.В.
Суддя Рим Т.Я.