ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року Справа № 902/1659/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Маціщук А.В.
суддя Бучинська Г.Б.
суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Степанчук С.Ю.
за участю представників сторін:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" - пред-к адвокат Нерода В.Ю.
відповідача Фермерського господарства "Максім-А" - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Максім-А"
на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2026 р.
постановлене у м. Вінниця, повний текст складено 07.05.2026 р.
у справі № 902/1659/25 (суддя Яремчук Ю.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон"
до відповідача Фермерського господарства "Максім-А"
про стягнення 1 638 657,52 грн. заборгованості з урахуванням відсотків річних, процентів за користування товарним кредитом та пені
В С Т А Н О В И В :
Відповідно до рішення від 28.04.2026 р. у справі № 902/1659/25 Господарський суд Вінницької області частково задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон". Суд ухвалив рішення про стягнення з Фермерського господарства "Максім-А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 1261621,36 грн. заборгованості, 111767,85 грн. 36 % річних, 149023,78 грн. процентів за користування товарним кредитом, 96244,53 грн. пені та 24579,86 грн. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви. Суд закрив провадження в частині стягнення 20000,00 грн. заборгованості відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач Фермерське господарство "Максім-А" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення 96244,53 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення яким зменшити розмір пені на 50 %.
Вважає, що суд першої інстанції неправомірно не застосував норми ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи.
Звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ФГ «Максім-А» частково сплатило заборгованість перед позивачем, натомість вирішуючи питання про стягнення пені, суд першої інстанції не врахував ступінь виконання відповідачем грошового зобов`язання.
Також зауважує, що ФГ «Максім-А» не заперечує сам факт існування боргу перед позивачем за спірним договором, але вважає, що суд першої інстанції мав би з врахуванням вище викладеного зменшити розмір пені за договором.
Просить скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2026 р. у справі № 902/1659/25 в частині стягнення 96244,53 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення яким зменшити розмір пені на 50%, а саме - стягнути з Фермерського господарства "Максім -А" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 48122,26 грн. пені. В іншій частині рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає скаргу необґрунтованою та безпідставною.
Зазначає, що під час розгляду даної справи № 902/1659/25 в суді першої інстанції від ФГ «Максім-А» не надходило жодної заяви, пояснень із відповідними доказами, які б давали підстави суду зменшити розмір пені.
Звертає увагу, що часткове погашення боргу ФГ «Максім-А» почало здійснювати після відкриття провадження у даній справі та після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору борг лишився непогашеним.
Зауважує, що нормами чинного законодавства визначено право суду щодо зменшення розміру санкцій, а не обов`язок.
Просить рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2026 р. у справі № 902/1659/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач/скаржник Фермерське господарство "Максім-А" не забезпечив явку представника у судове засідання 28.07.2026 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку /а.с. 150 у т.1/.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, натомість позиція відповідача/скаржника викладена в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників відповідача/скаржника.
В судовому засіданні 28.07.2026 р. представник позивача заперечила проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами і перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено наступне.
18.09.2024 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" як постачальник та Фермерське господарство "Максім - А" як покупець уклали договір поставки № 964/25/89 /а.с. 7 - 10 у т.1/, згідно з п. 1.1 якого в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, що є його невід`ємною частиною, якими визначають істотні умови поставки замовлених товарів.
Відповідно до п. 3.1 договору оплата загальної вартості товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього.
Відповідно до п. 6.1 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.
Згідно з п. 6.2 договору, крім відповідальності, встановленої п. 6.1. цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.8 договору сторони домовились про те, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Відповідно до п. 9.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2025 року (в разі укладення договору в паперовій формі) або з дати, вказаної в договорі (в разі укладення договору в формі електронного документа), а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
У період з 18.04.2024 р. по 05.05.2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" та Фермерське господарство "Максім - А" укладали додатки до договору поставки від 18.09.2024 р. № 964/25/89, у яких погоджували найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці, та строки оплати відповідного товару /а.с. 11 - 20 у т.1/.
Договір та додатки до нього підписані представниками ТОВ "Фірма Ерідон" та ФГ "Максім - А", і скріплені печатками юридичних осіб.
На виконання договору поставки від 18.09.2024 р. № 964/25/89 ТОВ "Фірма Ерідон" поставило, а ФГ "Максім - А" отримало товар на загальну суму 2832984,08, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними /а.с. 21 - 32 у т.1/.
ФГ "Максім - А" на час звернення ТОВ "Фірма Ерідон" з позовом до суду оплатило за отриманий товар 651362,72 грн., що підтверджується платіжними інструкціями на а.с. 33 - 40 у т.1.
Решту суми 2181621,36 грн. ФГ "Максім - А" за отриманий товар не сплатило, тому 05.12.2025 р. ТОВ "Фірма Ерідон" звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з ФГ "Максім - А" 2181621,36 грн. заборгованості, а також - про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору 111767,85 грн. 36 % річних, розрахованих з 23.09.2025 р. по 04.12.2025 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості, на підставі ст. 536 ЦК України та п. 4, 5 додатків до договору 149023,78 грн. процентів за користування товарним кредитом, розрахованих з 23.09.2025 р. по 04.12.2025 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості, і на підставі п. 6.2, 6.8 договору 96244,53 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за період прострочення з 23.09.2025 р. по 04.12.2025 р. з урахуванням конкретних періодів заборгованості.
Під час підготовчого судового засідання у даній справі № 902/1659/25 ФГ "Максім - А" сплатило для ТОВ "Фірма Ерідон" 900000,00 грн. згідно з платіжними інструкціями від 09.12.2025 р. № 12-001 на суму 400000,00 грн., від 04.02.2026 р. № 02-001 на суму 500,00 грн. та від 04.02.2026 р. № 692 на суму 499500,00 грн. У зв`язку з такими оплатами позивач подавав до суду першої інстанції відповідні заяви про зменшення розміру позовних вимог, і суд першої інстанції розглянув справу з урахуванням таких заяв про зменшення позовних вимог в частині стягнення боргу.
Крім того, під час розгляду справи № 902/1659/25 по суті в суді першої інстанції ФГ "Максім - А" сплатило для ТОВ "Фірма Ерідон" 20000,00 грн. згідно з платіжною інструкцією від 13.04.2026 р. № 702 і, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції закрив провадження в частині стягнення 20000,00 грн. заборгованості відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.
Колегією суддів встановлено, що на умовах договору від 18.09.2024 р. № 964/25/89 між сторонами відбулись правовідносини з поставки, які врегульовані нормами глави 54 ЦК України.
Відповідно до норм ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч.2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін..
Згідно з нормами ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Судом встановлено, і сторонами не оспорюється порушення відповідачем строків оплати поставленого товару. Рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення 1261621,36 грн. заборгованості, 111767,85 грн. 36 % річних та 149023,78 грн. процентів за користування товарним кредитом сторонами не оспорюється. Керуючись нормами ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний суд перевіряє рішення по суті позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 96244,53 грн. пені за прострочення оплати.
Суд першої інстанції встановив, що за умовами п. 6.2 укладеного сторонами договору, який є обов`язковим до виконання сторонами, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення; періоди прострочення позивачем визначені вірно. Судом перевірені розрахунки позивача і встановлено, що вимога щодо стягнення 96244,53 грн. пені ґрунтується на розрахунку, який є арифметично правильним.
Сторони такі висновки суду не оспорюють, і колегія суддів не встановила іншого.
Згідно з ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Судова практика щодо застосування ст. 551 ЦК України є усталеною і відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ч.4 ст. 236 ГПК України судами враховуються правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18, постановах Верховного Суду, а також в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2014 року № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013.
Верховний Суд неодноразово вказував, що виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені, штрафу) до її розумного розміру для забезпечення дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює надані сторонами докази і наведені ними аргументи.
Колегія суддів відзначає, що за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, зменшення суми належної до стягнення неустойки є прерогативою суду, але не обов`язком. Зменшення належної до стягнення неустойки можливе за виняткових обставин, про що зазначено вище.
Звертається увага, що відповідач ФГ "Максім - А" у суді першої інстанції відзиву на позов або заяви про зменшення пені не подавав, не наводив доводів про наявність виняткових обставин для зменшення пені та не подавав жодних доказів у відповідності до норм ст. 74, 76 - 78 ГПК України на підтвердження таких виняткових обставин. При цьому колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про те, що він під час розгляду справи в суді першої інстанції частково погасив заборгованість, та відзначає, що порушення покупцем встановленого у договорі строку грошового зобов`язання і є підставою для нарахування пені, тоді як подальше відшкодування боргу не змінює обов`язку та не звільняє від відповідальності.
За таких встановлених обставин колегія суддів висновує, що під час розгляду даної справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції відповідач/скаржник не навів, і суд не встановив виняткових обставин для зменшення пені, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в цій частині.
Підсумовуючи викладене за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2026 р. у справі № 902/1659/25 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і не встановлено підстав для його скасування чи зміни. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Максім-А" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області від 28.04.2026 р. у справі № 902/1659/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.
Справу № 902/1659/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений 30.07.2026 р.
Головуючий суддя Маціщук А.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.