ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.07.2026 м. Дніпро Справа № 904/5409/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Соп`яненко О.Ю. (доповідач)
суддів: Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.,
за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Муромцева О.Ф.,
від відповідача (скаржник): Григор`єва М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 (повний текст рішення складений 20.04.2026, суддя Новікова Р.Г.) у справі № 904/5409/25
за позовом Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль», м. Кам`янське
до Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради, м. Кам`янське
про стягнення суми боргу в розмірі 3008824 грн 82 коп., пені у розмірі 460571 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 44863 грн, інфляційних втрат у розмірі 129202 грн 08 коп.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль» звернулось до Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 3008824 грн 82 коп., пені у розмірі 460571 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 44863 грн, інфляційних втрат у розмірі 129202 грн 08 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 позовні вимоги Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» до Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради про стягнення суми боргу в розмірі 3008824 грн 82 коп., пені у розмірі 460571 грн 98 коп., 3% річних у розмірі 44863 грн, інфляційних втрат у розмірі 129202 грн 08 коп. - задоволено частково.
Зменшено розмір пені з 409747 грн 41 коп. до 200000 грн.
Стягнуто з Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради на користь Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» суму боргу у розмірі 3008824 грн 82 коп., пеню у розмірі 200000 грн, 3% річних у розмірі 44863 грн, інфляційні втрати у розмірі 129202 грн 08 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 43111 грн 65 коп.
Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Комунальний заклад «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради 04.05.2026 звернулося через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить:
- скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволених позовних вимог;
- ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «ДНІПРОВСЬКА ТЕПЛОЕЛЕКТРОЦЕНТРАЛЬ» до Комунального закладу «АКАДЕМІЧНИЙ МУЗИЧНО ДРАМАТИЧНИЙ ТЕАТР ІМ. ЛЕСІ УКРАЇНКИ М. КАМ`ЯНСЬКОГО» Кам`янської міської ради повністю;
- судові витрати покласти на позивача.
Скаржник вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив докази та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, внаслідок чого безпідставно дійшов висновку про наявність заборгованості та підстав для стягнення штрафних санкцій.
Апелянт зазначає, що договір за 2024 рік виконано повністю і оплачено в повному обсязі, а заборгованість за договором 2025 року виникла виключно через відсутність бюджетного фінансування, при цьому Театр вжив усіх можливих заходів для її погашення, тому його вина у простроченні відсутня.
Крім того, суд не врахував, що пеня не може нараховуватися після закінчення строку дії договорів та поза межами строків, визначених законодавством, а також не дав належної оцінки тому, що документи позивача (акти, рахунки, звіти, реєстри, акти звірки) складені в односторонньому порядку, не містять необхідних реквізитів, підписів або дат, а окремі з них навіть підтверджують відсутність споживання теплової енергії.
Також апелянт вважає, що стягнуті пеня, 3 % річних та інфляційні втрати є надмірними й непропорційними, оскільки Театр є комунальним неприбутковим закладом, який фінансується з місцевого бюджету, виконує суспільно важливі функції та є критично важливим об`єктом, а тому з урахуванням принципів справедливості, розумності, пропорційності та практики Верховного Суду суд мав звільнити його від таких санкцій або істотно зменшити їх розмір.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Акціонерне товариство «Дніпровська теплоелектроцентраль», скориставшись правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, подало відзив на апеляційну скаргу Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради, в якому заперечило проти доводів апеляційної скарги, просило залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Позивач заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Позивач вказує, що між сторонами укладено договори про постачання теплової енергії, відповідно до яких він належним чином забезпечував постачання теплової енергії, а відповідач був зобов`язаний своєчасно оплачувати отримані послуги.
Нарахування за спірний період здійснювалися на підставі показників вузлів комерційного обліку, актів про відпуск теплової енергії та інших первинних документів, які були надані суду і перебували у розпорядженні відповідача. Рахунки-фактури та акти направлялися відповідачу, який не повертав підписані акти і не надавав мотивованих заперечень, а також не заявляв претензій щодо якості чи обсягів наданих послуг, тому обсяги спожитої теплової енергії вважаються погодженими.
Позивач також наголошує, що у разі перевищення лімітів споживання відповідач мав самостійно звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів щодо збільшення кошторисних призначень, що прямо передбачено договорами.
Оскільки відповідач порушив обов`язок своєчасної оплати отриманої теплової енергії, він несе відповідальність у вигляді сплати основного боргу, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних відповідно до умов договорів, Закону України «Про теплопостачання», статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України та положень Господарського кодексу України.
Позивач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Соп`яненко О.Ю. (суддя-доповідач), судді: Джепа Ю.А., Золотарьова Я.С.
Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.
Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.
04.06.2026 до Центрального апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «Дніпровська теплоелектроцентраль» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
В судове засідання 16.07.2026 з`явилися позивач та відповідач.
Колегія суддів у судовому засіданні 16.07.2026 оголосила скорочену (вступну та резолютивну частини) постанову.
5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі - виконавець) та Комунальним закладом «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради (далі - споживач) укладений договір про постачання теплової енергії від 28.02.2024 №78т/24/1 (далі - договір від 28.02.2024).
Пунктами 1.1-1.4 договору від 28.02.2024 передбачено, що виконавець зобов`язався протягом 2024 року поставити споживачеві теплову енергію (товар), зазначений у пункті 1.2 договору, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Найменування товару: код ДК 021-2015: 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія).
Теплова енергія поставляється споживачу у кількості 169,497654 Гкал.
Обсяги постачання теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального споживання або фінансування видатків та потреб споживача.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору від 28.02.2024 ціна договору становить 574802 грн 14 коп (з ПДВ 95800 грн 36коп) за рахунок місцевого бюджету.
Реєстрація юридичних та фінансових бюджетних зобов`язань за договором здійснюється споживачем згідно статей 48, 49 Бюджетного кодексу України при наявності затверджених кошторисних призначень в межах ціни, визначеної в пункті 2.1 договору.
Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
У пунктах 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.10, 3.12 договору від 28.02.2024 зазначено, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за теплову енергію, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу теплової енергії та обсягу спожитої теплової енергії.
Вартістю теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Станом на дату укладення договору згідно з рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 26.10.2023 № 508 тариф на теплову енергію для бюджетних установ становить 2826 грн 01 коп. за 1 Гкал (без ПДВ) (у т.ч. 2040 грн 87 коп. - виробництво, 779 грн 39 коп. - транспортування, 5 грн 75 коп. - постачання), дорівнює 3391 грн 21 коп. (з ПДВ) - діє з 28.10.2023.
У разі перевищення лімітів споживання теплової енергії споживач повинен звернутися до головного розпорядника коштів щодо збільшення кошторисних призначень, з метою недопущення виникнення кредиторської заборгованості.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої теплової енергії є календарний місяць.
Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію.
Двосторонній акт про спожиту теплову енергію споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.
Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначати розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Споживач щомісячно зобов`язаний проводити звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії виконавця. У разі невиконання звірки протягом кварталу сума боргу нараховується у безспірному порядку.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.4 договору від 28.02.2024 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2024, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2024.
У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідно нова ціна вартості теплової енергії.
Між Акціонерним товариством «Дніпровська теплоелектроцентраль» (далі - виконавець) та Комунальним закладом «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради (далі - споживач) укладений договір про постачання теплової енергії від 14.01.2025 № 78т/25 (далі - договір від 14.01.2025).
Пунктами 1.1-1.4 договору від 14.01.2025 передбачено, що виконавець зобов`язався протягом 2025 року поставити споживачеві теплову енергію (товар), зазначений у пункті 1.2 договору, в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язався прийняти і оплатити товар за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.
Найменування товару: код ДК 021-2015: 09320000-8 - пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія).
Теплова енергія поставляється споживачу у кількості 417,3982 Гкал.
Обсяги постачання теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального споживання або фінансування видатків та потреб споживача.
Відповідно до пунктів 2.1-2.3 договору від 14.01.2025 ціна договору становить 1600000 грн (з ПДВ), а саме: 1550000 грн (з ПДВ) - за рахунок місцевого бюджету, 50000 грн (з ПДВ) - за рахунок власних коштів.
Реєстрація юридичних та фінансових бюджетних зобов`язань за договором здійснюється споживачем згідно статей 48, 49 Бюджетного кодексу України при наявності затверджених кошторисних призначень в межах ціни, визначеної в пункті 2.1 договору.
Ціна договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.
У пунктах 3.1, 3.2, 3.3, 3.5, 3.7, 3.8, 3.10, 3.12 договору від 14.01.2025 зазначено, що споживач вносить плату виконавцю, яка складається з плати за теплову енергію, що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу теплової енергії та обсягу спожитої теплової енергії.
Вартістю теплової енергії є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Станом на дату укладення договору згідно з рішенням виконавчого комітету Кам`янської міської ради від 16.10.2024 № 816 тариф на теплову енергію для інших споживачів становить 3194 грн 39 коп. за 1Гкал (без ПДВ) (у т.ч. 2279 грн 20 коп. - виробництво, 907 грн 92 коп. - транспортування, 7 грн 27 коп. - постачання), дорівнює 3833 грн 27 коп. (з ПДВ) - діє з 18.10.2024.
У разі перевищення лімітів споживання теплової енергії споживач повинен звернутися до головного розпорядника коштів щодо збільшення кошторисних призначень, з метою недопущення виникнення кредиторської заборгованості.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої теплової енергії є календарний місяць.
Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію.
Двосторонній акт про спожиту теплову енергію споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.
Під час здійснення оплати споживач зобов`язаний зазначати розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
Споживач щомісячно зобов`язаний проводити звірку розрахунків за теплову енергію в бухгалтерії виконавця. У разі невиконання звірки протягом кварталу сума боргу нараховується у безспірному порядку.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.2, 9.4 договору від 14.01.2025 договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та скріплення печатками та діє до 31.12.2025, в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення.
Керуючись статтею 631 Цивільного кодексу України сторони прийшли до згоди, що умови договору поширюють дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2025.
У разі зміни тарифу на теплову енергію з моменту його введення в дію застосовується відповідно нова ціна вартість теплової енергії.
На виконання умов договору від 28.02.2024 позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію в загальній кількості 290,5095 Гкал на загальну суму 1173643 грн 55 коп:
- у березні 2024 року в кількості 83,3148 Гкал на загальну суму 292886 грн 84 коп.
На підставі листа відповідача від 10.04.2024 № 122 рахунок за березень 2024 року на суму 292886 грн 84 коп. розділений на суми 186568 грн 63 коп. та 106318 грн 21 коп.; були складені акти про постачання теплової енергії № 3-00078 за період з 01.03.2024-17.03.2024 на суму 186568 грн 63 коп. та № 3-00078/1 за період з 18.03.2024 по 26.03.2024 на суму 106318 грн 21коп;
- у листопаді 2024 року в кількості 73,81000 Гкал на суму 311492 грн 68 коп., про що складений акт про постачання теплової енергії № 11-00078 за період з 01.11.2024-30.11.2024 на суму 311492 грн 68 коп.;
- у грудні 2024 року в кількості 133,384700 Гкал на суму 569264 грн 03 коп., про що складений акт про постачання теплової енергії № 12-00078 за період з 01.12.2024-31.12.2024 на суму 569264 грн 03 коп.
На виконання умов договору від 14.01.2025 позивач поставив відповідачу теплову енергію в загальній кількості 433,3884 Гкал на загальну суму 2021749 грн 90 коп.:
- у січні 2025 року в кількості 181,218300 Гкал на суму 831400 грн 55 коп., про що складений акт про постачання теплової енергії № 2-00078 за період з 01.01.2025-31.01.2025 на суму 831400 грн 55 коп.;
- у лютому 2025 року в кількості 168,468 Гкал на загальну суму 787528 грн 62 коп.
На підставі листа відповідача № 73 від 06.03.2025 рахунок за лютий 2025 року на суму 787528 грн 62 коп. розділений на суми 768599 грн 45 коп. та 18929 грн 17 коп.; були складені акти про постачання теплової енергії № 2-00078 за період 01.02.2025-27.02.2025 на суму 768599 грн 45 коп. та № 2-00078/1 за 28.02.2025 на суму 18929 грн 17 коп.;
- у березні 2025 року в кількості 83,702100 Гкал на суму 402820 грн 73 коп, про що складений акт про постачання теплової енергії № 3-00078 за період з 01.03.2025-24.03.2025 на суму 402820 грн 73 коп.
Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 3195393 грн 45 коп.:
- № 3-00078 за березень 2024 року на суму 186568 грн 63 коп., отриманий представником відповідача 15.04.2024;
- № 3-00078/1 за березень 2024 року на суму 106318 грн 21 коп., отриманий представником відповідача 15.04.2024;
- № 11-00078 за листопад 2024 року на суму 311492 грн 68 коп., отриманий представником відповідача 09.01.2025;
- № 12-00078 за грудень 2024 року на суму 569264 грн 03 коп.;
- № 1-00078 за січень 2025 року на суму 831400 грн 55 коп., отриманий представником відповідача 12.02.2025;
- № 2-00078 за лютий 2025 року на суму 768599 грн 45 коп., отриманий представником відповідача 13.03.2025;
- № 2-00078/1 за лютий 2025 року на суму 18929 грн 17 коп., отриманий представником відповідача 13.03.2025;
- № 3-00078 за березень 2025 року на суму 402820 грн 73 коп, отриманий представником відповідача 11.04.2025.
З огляду на положення пункту 3.7 договорів, відповідач мав сплатити обсяг спожитої теплової енергії:
- за березень 2024 року суму у розмірі 292886 грн 84 коп. в строк до 30.04.2024 включно;
- за листопад 2024 року суму у розмірі 311492 грн 68 коп. в строк до 31.12.2024 включно;
- за грудень 2024 року суму у розмірі 569264 грн 03 коп. в строк до 31.01.2025 включно;
- за січень 2025 року суму у розмірі 831400 грн 55 коп. в строк до 28.02.2025 включно;
- за лютий 2025 року суму у розмірі 787528 грн 62 коп. в строк до 31.03.2025 включно;
- за березень 2025 року суму у розмірі 402820 грн 73 коп. в строк до 30.04.2025 включно.
Платіжною інструкцією від 22.04.2024 №130 відповідач сплатив обсяг спожитої теплової енергії за березень 2024 року у розмірі 186568 грн 63 коп.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії за березень 2024 року та листопад 2024 - березень 2025 року на загальну суму 3 008 824,82 грн.
6. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, погоджується з правовим обґрунтуванням та висновками Господарського суду Дніпропетровської області з огляду на наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми боргу за поставлену теплову енергію в загальному розмірі 3008824 грн 82 коп. за березень, листопад, грудень 2024 року та за січень, лютий, березень 2025 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що загальна вартість поставленої теплової енергії перевищує ціну, визначену договорами, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 3.3 договорів, у разі перевищення лімітів споживання теплової енергії споживач зобов`язаний звернутися до головного розпорядника бюджетних коштів із метою збільшення кошторисних призначень для недопущення виникнення кредиторської заборгованості. На виконання зазначеної умови договорів відповідач звертався до Управління культури Кам`янської міської ради листами від 22.08.2024 № 193 та від 26.08.2025 № 221 щодо виділення додаткових бюджетних асигнувань для оплати теплової енергії. Зазначені звернення свідчать про те, що відповідач усвідомлював факт споживання теплової енергії в обсягах, які перевищували передбачені договорами, визнавав наявність відповідних грошових зобов`язань та необхідність їх фінансового забезпечення.
Доказів, які б підтверджували звернення відповідача до позивача з приводу неналежного надання послуг з постачання теплової енергії або заперечення правомірності здійснених нарахувань за надані послуги, матеріали справи не містять.
Крім того, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, що свідчили б про припинення постачання теплової енергії протягом спірних періодів.
Доводи апеляційної скарги про те, що додані до позовної заяви та до відповіді на відзив АТ «Дніпровська ТЕЦ» документи (зокрема, акт №3-00078/1 про постачання теплової енергії за березень 2024 року, рахунок-фактура №3-00078/1 за березень 2024 року на суму 106318,21 грн., акт №11-00078 про постачання теплової енергії за листопад 2024 року, рахунок-фактура №11-00078 за листопад 2024 року на суму 311492,68 грн., акт №12-00078 про постачання теплової енергії за грудень 2024 року, рахунок-фактура №12-00078 за грудень 2024 року на суму 569264,03 грн., акт №2-00078/1 про постачання теплової енергії, рахунок-фактура №2-00078/1 на суму 18929,17 грн., акт №3-00078 про постачання теплової енергії за березень 2025 року, рахунок фактура №3-00078 за березень 2025 року на суму 402820,73 грн., акти про відпуск теплової енергії від 27.03.2024 р., акти звірки взаємних розрахунків тощо), які складені та підписані заявником в односторонньому порядку, не можуть вважатись належними, достовірними та допустимими доказами, оскільки вони, не містять дат складання та підписів представників Театру, спростовуються наступним.
Відповідно до пунктів 3.7 договорів про постачання теплової енергії від 28.02.2024 та від 14.01.2025 Споживач здійснює оплату за договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту теплову енергію.
Виконавець формує та надає рахунок-фактуру та акт про спожиту теплову енергію на оплату теплової енергії споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту теплову енергію. Рахунок-фактура та акт про спожиту теплову енергію надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок-фактура та акт про спожиту теплову енергію може надаватися в електронній формі (пункти 3.6 договорів).
Двосторонній акт про спожиту теплову енергію споживач підписує і один екземпляр повертає виконавцю в 5-ти денний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої теплової енергії вважається беззаперечною та прийнятою до сплати (пункти 3.8 договорів).
Судом першої інстанції надані позивачем докази досліджені та надана оцінка на предмет їх відповідності умовам укладених між сторонами договорів про постачання теплової енергії. Відповідачем не спростовано недотримання умови пунктів 3.8 договорів в частині підписання і повернення виконавцю екземплярів двостороннього акту про спожиту теплову енергію чи надання мотивованої (письмової) відмови.
За таких обставин суд апеляційної інстанції доходить висновку, що відповідач фактично отримував теплову енергію відповідно до умов укладених договорів. Водночас відповідач не спростував наявності заборгованості, не надав доказів її погашення, а також не підтвердив, що обсяг фактично спожитої теплової енергії є іншим, ніж визначений позивачем.
Відповідно до приписів статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до пункту 8.3 договорів, у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення терміну виконання зобов`язань. Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за теплову енергію.
На підставі пункту 8.3 договорів за порушення строків оплати позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 460571 грн 98 коп. за загальний період з 01.05.2024 по 25.08.2025.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, ніж передбачений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, застосуванню підлягає строк, визначений зазначеною нормою.
Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, здійсненим судом першої інстанції, та вважає його обґрунтованим. Розмір пені становить 409 747 грн 41 коп., з яких:
- 14100 грн 21 коп. за період 01.05.2024-01.11.2024 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 106318 грн за березень 2024 року;
- 46664 грн 06 коп. за період 01.01.2025-01.07.2025 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 311492 грн за листопад 2024 року;
- 86933 грн 63 коп. за період 01.02.2025-01.08.2025 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 569264 грн 03 коп. за грудень 2024 року;
- 124710 грн за період 01.03.2025-25.08.2025 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 831400 грн 55 коп. за січень 2025 року;
- 97653 грн 47 коп. за період 01.04.2025-25.08.2025 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 787528 грн 62 коп. за лютий 2025 року;
- 39686 грн 04 коп. за період 01.05.2025-25.08.2025 за порушення строку оплати суми боргу у розмірі 402820 грн 73 коп. за березень 2025 року.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України позивач у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних у сумі 44 863 грн за період з 01.05.2025 по 25.08.2025 та інфляційні втрати у сумі 129 202 грн 08 коп. за період з травня 2024 року по серпень 2025 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість наданого позивачем розрахунку 3 % річних. Перевіривши наведений розрахунок, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що його здійснено відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, він є арифметично правильним та відповідає встановленим у справі обставинам.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.05.2025 по 25.08.2025 у розмірі 44 863 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про його обґрунтованість. Зазначений розрахунок здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, він є арифметично правильним та відповідає встановленим у справі обставинам.
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з травня 2024 року по серпень 2025 року в розмірі 129 202 грн 08 коп. є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності колегія суддів зазначає таке.
Статтею 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (у редакції на момент спірних відносин) у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24.02.2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином на підставі пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України перебіг позовної давності був зупинений на строк дії воєнного стану.
Відповідно до статті 263 Цивільного кодексу України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
На підставі Закону України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX (набрав чинності з 04.09.2025) пункт 19 був виключений з розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Тобто, з 04.09.2025 відпали підстави для зупинення перебігу позовної давності, передбачені пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Позивач звернувся до суду з цим позовом 24.09.2025. З урахуванням положень законодавства щодо зупинення перебігу позовної давності на момент звернення до суду строк позовної давності за вимогами про стягнення пені не сплив. Відтак підстави для застосування наслідків спливу позовної давності до зазначених вимог відсутні.
Відповідно до статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Застосоване у статті 551 Цивільного кодексу України словосполучення «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 дійшла висновку, що положення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України спрямовані на недопущення перетворення неустойки на каральну санкцію. З цією метою суд наділений правом зменшити розмір неустойки, якщо він є надмірно великим порівняно зі збитками, які могли бути розумно передбачені.
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії.
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Право суду зменшувати неустойку є дієвим способом забезпечення балансу інтересів сторін у разі порушення зобов`язання.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що зменшуючи розмір пені з 409747 грн 41 коп. до 200000 грн. у даній справі суд першої інстанції діяв у межах наданих законом дискреційних повноважень із врахуванням обставин конкретного спору та поведінки сторін.
Перевіряючи доводи відповідача щодо необхідності зменшення розміру трьох відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наведена норма визначає мінімальний гарантований законом розмір відсотків річних, який підлягає сплаті кредитору як наслідок порушення грошового зобов`язання. Відтак суд не наділений повноваженнями зменшувати розмір відсотків річних нижче рівня, прямо встановленого законом, оскільки це призвело б до відступу від імперативних приписів статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене заявлене відповідачем клопотання про зменшення трьох відсотків річних не підлягає задоволенню, оскільки їх розмір відповідає мінімальному законодавчо визначеному рівню.
Щодо інфляційних втрат колегія суддів зазначає, що вони є способом захисту майнового права кредитора та спрямовані на відшкодування знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за час прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки їх розмір визначається відповідно до офіційних показників індексу інфляції, встановлених законом, підстав для його зменшення за клопотанням відповідача колегія суддів не вбачає.
Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року №519).
Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають внаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.
Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.
Інфляційні втрати за своєю правовою природою не є мірою відповідальності у вигляді штрафної санкції чи платою за користування чужими грошовими коштами. Їх нарахування має на меті компенсацію знецінення грошових коштів кредитора внаслідок інфляційних процесів за період прострочення виконання грошового зобов`язання. Оскільки інфляційні втрати є складовою грошового зобов`язання та визначаються відповідно до офіційно встановленого індексу інфляції, підстави для зменшення їх розміру судом відсутні.
Аналогічна права позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23 та від 05.11.2024 у справі №902/43/24.
7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами перегляду рішення суду.
Апеляційний господарський суд, здійснивши апеляційний перегляд справи у межах доводів апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 - таким, що підлягає залишенню без змін.
8. Розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішенння не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
З підстав наведеного та керуючись статями 129, 269-271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального закладу «Академічний музично-драматичний театр ім. Лесі Українки м. Кам`янського» Кам`янської міської ради на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/5409/25 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2026 у справі № 904/5409/25 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано - 29.07.2026.
Головуючий суддя О.Ю. Соп`яненко
Суддя Ю.А. Джепа
Суддя Я.С. Золотарьова