УХВАЛА
30 липня 2026 року
м. Київ
cправа № 908/2403/22
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026 (колегія суддів: Демчина Т. Ю., Кошля А. О., Кучеренко О. І.) та рішення Господарського суду Запорізької області від 25.09.2025 (суддя Боєва О. С.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області, за участю заступника керівника Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про стягнення 69 080 519,25 грн,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" (далі - ТОВ "Автомагістраль-Південь") звернулося з позовом до Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Запорізькій області (далі - Служба) про стягнення 69 080 519,25 грн.
26.12.2023 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025, про задоволення позову.
23.04.2025 Верховний Суд ухвалив постанову, якою скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 і рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023, та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
25.09.2026 Господарський суд Запорізької області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2026, повний текст якої складений 13.07.2026, про відмову у задоволенні позову та здійснив поворот виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 26.12.2023.
20.07.2026 ТОВ "Автомагістраль-Південь" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Разом з касаційною скаргою, ТОВ "Автомагістраль-Південь" було подано заяву про зупинення виконання постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2026 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У цьому випадку необхідно чітко вказати:
- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;
- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;
- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
У касаційній скарзі ТОВ "Автомагістраль-Південь" належним чином не обґрунтувало підстави касаційного оскарження, передбачені частиною другою статті 287 ГПК України.
Так, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник у розділі 1 скарги декларує оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, та вказує на неправильне застосування судами положень частини четвертої статті 879, статей 882 та 883 ЦК України. Проте жодної постанови Верховного Суду щодо застосування цих норм права у цьому розділі не наводить.
Водночас, наведені скаржником у розділі 5 касаційної скарги посилання на постанови Верховного Суду (щодо стандарту доказування "вірогідності доказів" та щодо правових наслідків підписання актів виконаних робіт в односторонньому порядку в контексті статті 882 ЦК України) не можуть вважатися належним обґрунтуванням заявленої підстави касаційного оскарження, оскільки з поданої редакції касаційної скарги неможливо встановити чіткий правовий зв`язок між заявленими до порушення нормами матеріального права, наведеними постановами Верховного Суду та висновками судів попередніх інстанцій у цій справі. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду є суто формальним.
Як вбачається зі змісту скарги, аргументи скаржника, незважаючи на посилання на практику Верховного Суду, зводяться не до доведення неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, а до незгоди скаржника з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів (зокрема, форми КБ-2в, виконавчої документації, календарного плану, висновку судового експерта тощо). Фактично доводи скаржника спрямовані на доведення обставин реального виконання підрядних робіт, тоді як суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність факту та часу виконання таких робіт.
Таким чином, скаржник чітко не вказав, в якій саме постанові Верховного Суду міститься висновок щодо застосування конкретної норми права/норм права, яка неправильно застосована/не застосована/порушена судами першої та/або апеляційної інстанцій, який (висновок) не врахований судом/судами при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Для усунення вказаних недоліків та належного обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржнику необхідно викласти свої доводи структуровано. Зокрема, скаржнику слід згрупувати правові аргументи та наведені постанови Верховного Суду, чітко зазначивши у скарзі:
- конкретну норму матеріального або процесуального права;
- реквізити постанови Верховного Суду та конкретний пункт (абзац, сторінку) постанови, де викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права у подібних правовідносинах;
- які обставини були встановлені судами попередніх інстанцій у цій справі;
- вичерпне обґрунтування того, в чому саме полягає невідповідність (суперечність) висновків судів в оскаржуваних рішеннях зазначеним висновкам Верховного Суду.
Також слід наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.
Разом з цим, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які не наведені або нечітко/непослідовно/незрозуміло сформульовані в її тексті, оскільки вказане свідчитиме про порушення судом принципу змагальності сторін.
Отже, касаційна скарга ТОВ "Автомагістраль-Південь" підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення зазначеного недоліку шляхом подання нової редакції касаційної скарги (належним чином оформленої) із вмотивованим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, з урахуванням мотивів, викладених у цій ухвалі.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає залишенню без руху, заява скаржника про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції буде розглянуте Верховним Судом у разі усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомагістраль-Південь" залишити без руху.
2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".
4. Роз`яснити скаржнику, що в разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснов