У Х В А Л А
13 липня 2026 року Справа № 580/5041/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Донецького державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
13.05.2026 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов Донецького державного університету внутрішніх справ (далі - позивач) про стягнення з ОСОБА_1 (далі - відповідач) на користь позивача вартість її утримання в навчальному закладі в сумі 202142,76 грн та судового збору.
Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
23.05.2026 представник відповідача подав суду клопотання про закриття провадження у справі.
В обґрунтування клопотання вказано, що предметом спору є стягнення грошових коштів за умовами Контракту про здобуття освіти. Позивач у позовній заяві не оскаржує жодних рішень, дій чи бездіяльності відповідача як суб`єкта публічної служби, а просить суд стягнути кошти у зв`язку із порушенням умов Контракту. Таким чином, спір має виключно майновий та договірний характер.
На момент звернення позивача до суду ОСОБА_1 вже звільнена зі служби в Національній поліції та не перебувала у відносинах публічної служби. Позивач також не здійснював щодо відповідача жодних владно-управлінських функцій.
Фактично між сторонами існує спір щодо виконання умов двостороннього договору, а саме наявності підстав для компенсації; правомірності стягнення коштів; обсягу заявлених вимог та виконання умов Контракту.
Контракт містить взаємні права та обов`язки сторін, відповідальність сторін та порядок компенсації витрат, тобто має очевидну договірну природу. У даному випадку позивач виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона договору, яка намагається стягнути кошти у судовому порядку.
Оцінивши доводи клопотання, суд дійшов висновку, що воно не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
За вимогами ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Cуд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в якій вказано, що спори щодо відшкодування шкоди/стягнення збитків, завданих особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень віднесено до розгляду в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення зі служби.
Тому суд дійшов висновку, що спір, який розглядається у даній справі, є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, а клопотання відповідача про закриття провадження є необґрунтованими та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст.238-239, 244-245, 248, 256, 295 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити повністю у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 від 23.05.2026 (вх. від 25.05.2026 №27926/26) про закриття провадження у справі.
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ