ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2026 року місто Київ.
Справа № 760/6034/16-ц
Апеляційне провадження № 22-ц/824/7001/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Желепи О.В.,
суддів: Верланова С.М., Невідомої Т.О..
за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О., Кролівець О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року(ухвалено у складі судді Букіної О. М.)
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про стягнення боргу
ВСТАНОВИВ
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» (далі - ТОВ «Траєкторія», товариство) про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 14 лютого 2014 року між Кредитною спілкою «КС Володар» (далі - КС «КС Володар») та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № ДЗ-1324.3 з відповідними додатковими договорами, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 587 058,32 грн на строк, що не перевищує 60 місяців, який повинен бути повернутий кредитодавцю у порядку, передбаченому графіком повернення, не пізніше 14 лютого 2019 року, зі сплатою 25 відсотків річних за користування кредитними коштами.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 лютого 2014 року між КС «КС Володар» та ТОВ «Траєкторія» укладений договір поруки № 1324.3-п, згідно з яким ТОВ «Траєкторія» зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
01 жовтня 2014 року між КС «КС Володар» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Смарт Груп» (далі - ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп», товариство) укладений договір поруки № 1-10/14п згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
Зазначав, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору у нього утворилася заборгованість.
28 жовтня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп», як поручитель за договором поруки № 1-10/14п від 01 жовтня 2014 року, погасило заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 1 230 411,49 грн. та відповідно до частини 2 статті 556 ЦК України до товариства перейшли усі права кредитора у цьому зобов?язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
ОСОБА_1. не погасив наявну заборгованість перед поручителем ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» у розмірі 1 230 411,49 грн.
02 грудня 2014 року між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» таОСОБА_3 , укладений договір про відступлення права вимоги № 02-1/12 за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п та кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, відповідно до умов якого первісний кредитор ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» відступив новому кредитору частину боргу у розмірі 779 565,61 грн, а отже, йому, ОСОБА_3 , перейшли усі права кредитора та право вимоги виконання зобов?язання на його користь ОСОБА_1 в сумі 779 565,61 грн.
08 грудня 2014 року він засобами поштового зв`язку направив ОСОБА_1 повідомлення про заміну кредитора на підставі договору про відступлення права вимоги № 02-1/12 від 02 грудня 2014 року, в якому просив у добровільному порядку сплатити грошові кошти в сумі 779 565,61 грн, із зазначенням банківських реквізитів, виконання якого ОСОБА_1 зобов?язаний був здійснити відповідно до пункту 3.6. договору поруки протягом 10 банківських днів, наступних за днем відправки поручителем позичальнику повідомлення про виконання ним своїх зобов?язань за договором.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не повернув суму боргу, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «Траєкторія» заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 02-1/12 від 02 грудня 2014 року за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п та кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3 у розмірі 1 260 670,85 грн, з яких: 779 565,61 грн - основна сума заборгованості, 481 105,24 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов?язання за період з 20 грудня 2014 року по 25 березня 2016 року.
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про стягнення боргу задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором про відступлення права вимоги № 02-1/12 від 02.12.2014 року за договором поруки №1-10/14п від 01.10.2014 року за кредитним договором № ДЗ-1324.3 від 14.02.2014 року в розмірі 1 260 670, 85 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 3 445,00 грн. з кожного.
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 17 жовтня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Траєкторія» про стягнення боргу залишено без задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задоволено.
Заочне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Верховного Суду від 15 лютого 2023 року задоволено касаційну скаргу ОСОБА_3 частково. Скасована постанова апеляційного суду, а справу передано на новий розгляд.
Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного суду виходив з того, що висновки суду про недоведеність позивачем наявності у нього права вимоги до ОСОБА_1 є передчасними.
Постановою апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року скасовано.
Позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 779 565,61 грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 838,49 грн.
Постановою Верховного Суду від 23 грудня 2025 року касаційну скаргу адвоката Мосюк Мирослави Миколаївни як представника ОСОБА_3 задоволено частково.Касаційну скаргу адвоката Климова Олексія Юрійовича як представника ОСОБА_1 задоволено.
Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував та не дослідив питання видачі на підставі іпотечного договору з ОСОБА_5 заставної ОСОБА_6 , який у свою чергу реалізував набуте на підставі заставної право звернути стягнення на нерухоме майно в позасудовий спосіб. При цьому Верховний Суд послався на ст.24 Закону «Про іпотеку» за якою відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов`язанням не допускається у разі видачі заставної.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції наступні:
Оскаржуване рішення ухвалено при неповному з`ясуванні обставинах, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що в матеріалах справи відсутні докази існування заборгованості ОСОБА_1 перед кредитною спілкою «КС Володар» як в розмірі 2 180 963 грн 77 коп., так і в розмірі 1 230 411,49 грн чи в розмірі 779 565 грн 61 коп. Із сумами, зазначеними в розрахунку заборгованості, він не погоджується та вважає їх надуманими. До того ж, у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що йому, ОСОБА_1 , надавалися грошові кошти.
До позовної заяви позивачем було додано копії документів з підробленим його підписом, а саме: додатковий договір №2 від 05 березня 2014 року до договору поруки №1324.3-п від 14 лютого 2014 року, додатковий договір №4 від 07 березня 2014 року до договору поруки №1324.3-п від 14 лютого 2014 року.
Вважає, що ОСОБА_3 , як фізична особа, не може бути кредитором за кредитним договором, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить ст.ст. 512, 1054 ЦК України, посилався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладену у постанові від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16, у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі №465/646/11.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні докази сплати ОСОБА_3 за договором про відступлення права вимоги № 02-1/12 від 02 грудня 2014 року вартості права вимоги, встановленої договором у сумі 779 565 грн. 61 коп.
Так, на думку відповідача ОСОБА_1 , в матеріалах справи наявні суперечливі платіжні доручення за призначенням платежу за «дог. дор. № 10/2014-Д від 14.10.2014», оскільки вони не містять підписів працівників банку та відтисків печаток, якими б підтверджувалось проведення платежу та зарахування коштів, а відтак, копії платіжних доручень № [номер приховано] від 04 грудня 2014 року на загальну суму 40 000,00 грн, №[номер приховано] від 05 грудня 2014 року на суму 50 000,00 грн, № [номер приховано] від 05 грудня 2014 року на суму 50 000,00 грн, №[номер приховано] від 08 грудня 2014 року на суму 50 000,00 грн, №[номер приховано] від 11 грудня 2014 року на суму 43 000,00 грн не можуть бути належними доказами сплати ОСОБА_3 коштів за договором відступлення права вимоги. А копії платіжних доручень №[номер приховано] від 08 грудня 2014 року на суму 50 000,00 грн, №[номер приховано] від 11 грудня 2014 року на суму 43 000,00 грн, на думку відповідача ОСОБА_1 , мають ознаки фіктивних та підроблених, так як у них зазначені однакові номери, проте різні дати складання та проведення банком, а відтак, інформація банку щодо існування таких платіжних доручень та проведення їх банком має бути з`ясована судом під час розгляду справи.
Щодо письмового повідомлення про заміну кредитора відповідач ОСОБА_1 зазначає, що в матеріалах справи наявний лист-повідомлення від 08 грудня 2014 року та копія поштового чеку рекомендованого листа №0303909437957 від 08 грудня 2014 року про направлення листа в місто Ірпінь, однак вони не можуть бути доказами направлення на його адресу саме письмового повідомлення про заміну кредитора, оскільки в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення рекомендованого листа №0303909437957 від 08 грудня 2014 року.
Просив врахувати, що позивач звернувся із вказаним позовом до суду, пропустивши строк позовної давності, посилаючись на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, згідно з яким перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, установлені договором або законом, у тому числі, сплата неустойки, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) установлено позовну давність в один рік - пункт 1 частина 2 статті 258, стаття 611 ЦК України.
Разом з тим, позивачем було розраховано пеню за період з 20 грудня 2014 року по 25 березня 2016 року, однак ОСОБА_1 , був позбавлений права на подання заяви про застосування строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені, на призначення почеркознавчої експертизи щодо підроблених договорів, копії яких наявні в справі, а також витребування у позивача оригіналів платіжних доручень за якими сплачувалось відступлення права вимоги за договором поруки за кредитним договором, у тому числі, отримання банківської інформації щодо проведення платежів, яка надається тільки на підставі ухвали суду, оскільки банківська інформація не підлягає розкриттю на підставі адвокатських запитів.
У судових засіданнях Київського апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник Климов О.Ю. підтримали доводи апеляційної скарги, просили відмовити в задоволенні позову.
Представник ОСОБА_3 - Мосюк М.М. просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги. Посилалась на те , що ОСОБА_3 було відступлено лише борг за відсотками, а тому продаж ОСОБА_6 заставної , за якою до останнього перейшло право вимагати тіло кредиту та пеню, не може впливати на право ОСОБА_3 вимагати відсотки за користування кредитом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції вважав доведеним, що 14 лютого 2014 року між КС «КС Володар» і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № ДЗ-1324.3 з відповідними додатковими договорами (№ 1 від 14 лютого 2014 року, № 2 від 28 лютого 2014 року, № 3 від 05 березня 2014 року, № 4 від 07 березня 2014 року), згідно з умовами якого він отримав кредит у розмірі 587 058,32 грн на строк, що не перевищує 60 місяців, до 14 лютого 2019 року, зі сплатою 25 відсотків річних за користування кредитними коштами.
Разом з тим, позивачем суду були надані докази лише про отримання ОСОБА_1 коштів від КС «Володар» в сумі: 14 лютого 2014 року 5729 грн. 17 коп. та 05 березня 2014 року в сумі 300600 грн. а. с. 49 том 1.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, щодо не отримання ОСОБА_1 кредиту в сумі 587 058, 32 грн., апеляційний суд, виходить з того, що зі змісту, додаткових договорів до кредитного договору, договору поруки та додаткових угод до нього, змісту договору іпотеки, укладеного дружиною відповідача, копії, яких знаходяться в матеріалах справи та не визнані судом недійсними, вбачається, що кредит надавався в сумі 587 058 грн. 32 коп. для забезпечення якого дружина відповідача передала в іпотеку квартиру.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 14 лютого 2014 року між КС «КС Володар» і ТОВ «Траєкторія» укладений договір поруки № 1324.3-п, згідно з яким, товариство зобов`язалося перед кредитором, у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ - 1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
05 березня 2014 року на підставі додаткового договору № 2 до договору поруки № 1324.3-п від 14 лютого 2014 року сторони внесли зміни до пункту 1.1 договору поруки, виклавши його в новій редакції, зазначивши, що за цим договором поручитель зобов`язується перед кредитором, у випадку невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором № ДЗ-1324.3 від 14 лютого 2014 року в частині повернення суми отриманого позичальником за кредитним договором кредиту, що становить 587 058,32 грн, відсотків за користування - 25 % річних на суму залишку заборгованості по кредиту та сплати штрафних санкцій, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком (а. с.19, том 1).
Доводи відповідача, про те, що він не підписував цей договір, колегія суддів відхиляє, оскільки враховуючи зміст інших додаткових угод до кредитного договору та договору поруки, а також зміст іпотечного договору, слідує, що боржник збільшив розмір первинно отриманого кредиту до 587 058 грн. 32 коп., за повернення якого поручилась його дружина, як майновий поручитель, уклавши іпотечний договір в якому зазначено розмір отриманого кредиту 587 058, 32 грн.
Наданий апеляційному суду висновок спеціаліста про не належність підпису ОСОБА_1 на вказаному договорі, апеляційний суд не прийняв, врахувавши вимоги ст. 367 ЦПК України, та з цих же підстав відмовив в задоволенні клопотання про проведення почеркознавчої експертизи, яке було заявлено з порушенням строків для подання доказів, відлік яких розпочинається для відповідача з 2021 року,- дати подачі апеляційної скарги, яка є предметом розгляду в даній справі, та з огляду на достатність інших доказів у справі для встановлення обставин, що мали значення для її вирішення.
01 жовтня 2014 року між КС «КС Володар» і ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» укладено договір поруки № 1-10/14 п, згідно з яким товариство зобов`язалося перед кредитором, у разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3 виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
28 жовтня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» сплатило КС «КС Володар» 1 230 411,49 грн.
02 грудня 2014 року між ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» і позивачем укладено договір про відступлення права вимоги № 02-1/12 за договором поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п та кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3.
У пунктах 2.1, 2.2 сторони договору про відступлення права вимоги № 02-1/12 визначили, що договірна вартість права вимоги встановлюється цим договором у сумі 779 565, 61 грн. Новий кредитор зобов`язується протягом 20 (двадцяти) місяців з моменту укладення цього договору сплатити первісному кредиторові договірну вартість права вимоги, вказану в пункті 2.1 цього договору, шляхом внесення в касу первісного кредитора або безготівкового перерахування грошової суми на рахунок ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп».
Пунктом 3.1 договору передбачено, що первісний кредитор зобов`язаний відступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору, надавши протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього договору новому кредиторові два примірники акту приймання-передачі права вимоги, підписані первісним кредитором та скріплені його печаткою, і всі необхідні документи, які засвідчують дійсність права вимоги та інформацію, яка важлива для його здійснення.
Після укладення з первісним кредитором договору про відступлення права вимоги новий кредитор зобов`язаний повідомити позичальника про відступлення права вимоги за основним договором (підпункт 3.2.4 пункту 3.2 договору).
Згідно з пунктами 3.1.1, 3.1.2 пункту 3.1 зазначеного договору первісний кредитор зобов`язаний: відступити новому кредитору право вимоги згідно з умовами цього договору, надавши протягом трьох календарних днів з моменту підписання цього договору новому кредиторові два примірники акту приймання-передачі права вимоги, підписані первісним кредитором та скріплені печаткою останнього; передати новому кредитору одночасно з підписанням примірників акту приймання примірників акту приймання-передачі права вимоги всі документи, які засвідчують дійсність права вимоги, та інформацію, яка важлива для його здійснення.
Новий кредитор зобов`язаний прийняти від первісного кредитора право вимоги шляхом прийняття від нього двох належним чином оформлених примірників акта приймання-передачі права вимоги та повернення не пізніше наступного календарного дня одного примірника, підписаного новим кредитором і скріпленим печаткою останнього (підпункт 3.2.3. пункту 3.2 договору).
До позовної заяви ОСОБА_3 додав копію акту приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року № 02-1/12, підписаного на підставі пунктів 3.1.2, 3.2.3 зазначеного договору, оригінал якого оглянуто судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 акту приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року № 02-1/12 ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» передало ОСОБА_3 право вимоги, договірна вартість якого встановлена у сумі 779 565,61 грн, у грошовому зобов`язанні, яке виникло на підставі договору поруки від 01 жовтня 2014 року № 1-10/14п, укладеного між первісним кредитором і КС «КС Володар», на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, укладеним між КС «КС Володар» та ОСОБА_1 , та існують на дату укладення цього договору.
ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» передало ОСОБА_3 право вимоги одночасно з наданням документів, які засвідчують дійсність права вимоги, та інформації, яка важлива для його здійснення (пункт 2 акту приймання-передачі до договору про відступлення права вимоги від 02 грудня 2014 року).
Встановивши факт оплати фінансовим поручителем «ФК Смарт Груп» первинному кредитору КС «Володар» 1230 411 грн. 49 коп. на виконання кредитного договору від 14 лютого 2014 року укладеного ОСОБА_1 та факт переходу права вимоги до ОСОБА_3 за договором поруки, суд стягнув на користь позивача 1260 670 грн. 85 коп., яка складається з основної суми заборгованості 779 565 грн. 61 коп. та 481 105, 24 грн. пені.
Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).
Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з частинами першою, третьою статті 553 ЦК України, частинами першої, другої статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до частини другої статті 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).
Відповідно до частин першої, шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про іпотеку» заставна - це іпотечний цінний папір, який засвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов`язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов`язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки. Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором.
Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов`язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються.
Після видачі заставної виконання основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної. Звернення стягнення на предмет іпотеки власником заставної здійснюється у порядку, встановленому розділом V цього Закону.
Відповідно до частин четвертої статті 24 Закону України «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором та основним зобов`язанням не допускається у разі видачі заставної. Після видачі заставної перехід прав іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов`язанням до іншої особи здійснюється шляхом передачі заставної у встановленому цим Законом порядку.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону України «Про іпотеку» передача заставної здійснюється шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної. Передача заставної не потребує згоди іпотекодавця або боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Передача заставної шляхом вчинення індосаменту надає індосату всі права іпотекодержателя за іпотечним договором та основним зобов`язанням. Індосат набуває прав іпотекодержателя з моменту державної реєстрації відомостей про передачу заставної в установленому законом порядку (частина перша статті 26 Закону України «Про іпотеку»).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільний оборот заставної, як цінного паперу, відбувається тільки внаслідок передачі заставної шляхом виконання на ній особою, якій належить заставна (індосантом), передавального напису (індосаменту) на користь іншої особи (індосата) та передачі оригіналу заставної.
Відповідно до частини першої, четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Стягуючи на користь ОСОБА_3 борг, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до п. 1.5 кредитного договору від 14 лютого 2024 року кредитодавець протягом 14 днів з дня укладання даного договору укладає з ОСОБА_5 , яка є майновим поручителем позичальника, договір іпотеки, за яким передається в іпотеку належне їй на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05 липня 2013 року, індексний номер 5771223, квартира загальною площею 99,4 кв.м., житловою площею 39,6 кв.м., під номером АДРЕСА_1 .
06 березня 2014 року між КС «КС Володар» та ОСОБА_5 , яка є майновим поручителем за ОСОБА_1 , укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. за реєстровим №1743.
Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки від 06 березня 2014 року цей договір забезпечує у повному обсязі вимоги іпотекодержателя за кредитним договором № Д3-1324.3 від 14 лютого 2014 року, зі змінами та доповненнями, укладеного між позичальником ( ОСОБА_1 ) та іпотекодержателем (КС «КС Володар»).
Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки від 06 березня 2014 року за цим договором випущена заставна серії АА №000097 від 06 березня 2014 року.
Як вбачається з матеріалів справи, заставна мала підписи іпотекодавця, та ОСОБА_1 , як боржника. Заставна оформлена відповідно до чинного законодавства, а саме статті 21 Закону України «Про іпотеку», на відповідному бланку, має всі необхідні реквізити та підписи, недоліки оформлення цінного паперу відсутні.
В тексті заставної вказано: розмір основного зобов`язання 587 058 грн 32 коп.; умови, на яких боржник повинен виконувати свої зобов`язання; наслідки невиконання боржником своїх зобов`язань.
Тобто, цей цінний папір оформлений відповідно до норм та правил законодавства без зауважень і порушень як до форми так і до змісту цінного паперу.
З поля для вчинення індосаменту вбачається, що 14 жовтня 2014 року заставну передано ТОВ «ФК СМАРТ ГРУП» згідно договору купівлі-продажу заставної № 14/10 від 14 жовтня 2014 року. Стан заборгованості на дату передачі заставної складає 2 119 519 грн 76 коп., з яких 598 058,32 грн основного боргу, 1 159 058,79 грн заборгованості за відсотками, 8 867,13 грн пені, 353 253,52 грн послуг ТОВ «ВВС».
Цього ж дня, 14 жовтня 2014 року заставна була передана назад КС «КС Володар» згідно Додаткової угоди № 1 від 14 жовтня 2014 року до договору купівлі-продажу заставної № 14/10 від 14.10.2014 року. Сума заборгованості залишилась незмінною.
28 жовтня 2014 року заставна передана ТОВ «ФК «СМАРТ ГРУП» згідно договору купівлі-продажу заставної «7865 від 28 жовтня 2014 року. Стан заборгованості на дату передачі заставної: 587 058,32 грн.
3 грудня 2014 року заставну передано згідно договору купівлі-продажу заставної №8663 від 3 грудня 2014 року. Стан заборгованості на дату передачі заставної складає 1 100 000 грн, з яких 587 058,32 грн основного боргу, 441,19 грн пені за невчасно сплачені відсотки по кредиту, 72 377,09 грн відсотків нарахованих з 29.10.2014 р. по 03.12.2014 р.; 439 845,90 грн відсотків, сплачених ТОВ «ФК «СМАРТ ГРУП» згідно Договору поруки за Кредитним договором «ДЗ-1324.3 від 14 лютого 214 року.
Отже, апеляційним судом встановлено, що фінансовий поручитель ТОВ «ФК СМАРТ ГРУП» продавши заставну передав власнику заставної в тому числі і право вимоги відсотків в сумі 439 845 грн. 90 коп., яке перейшло до позивача. При цьому позивач ОСОБА_3 02.12.2014 року, як зазначила в судовому засіданні представник позивача також за договором про відступлення права вимоги за договором поруки отримав право вимоги боргу по відсоткам в сумі 779 565 грн. 61 коп. При укладенні Кредитного договору № ДЗ-1324.3 від 14 лютого 2014 року КС «КС Володар» та ОСОБА_1 погодили забезпечення зобов`язання саме іпотекою.
Зазначений договір іпотеки укладений 6 березня 2014 року та передбачав, що цей Договір забезпечує у повному обсязі вимоги Іпотекодержателя, тобто як тіло кредиту, так і відсотки, передбачені Договором зі змінами та доповненнями. За цим договором була випущена заставна серії АА № 000097.
Через 6 місяців після укладення Договору іпотеки КС «КС Володар» та ТОВ «ФК СМАРТ ГРУП» укладають Договір поруки № 1-10/14п , згідно з яким ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» зобов`язалося перед кредитором, у випадку невиконання позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, виконати зобов`язання позичальника, що виникли з кредитного договору, згідно з наданим кредитором розрахунком.
Листом №28/10.14 від 28 жовтня 2018 року кредитор КС «КС Володар» повідомив поручителя ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» про факт порушення позичальником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором від 14 лютого 2014 року № ДЗ-1324.3, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 2 180 963,77 грн, яку просив фінансового поручителя ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» сплатити в касу кредитора (а.с. 57 том 1).
28 жовтня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» як поручитель по договору поруки № 1-10/14п від 01.10.2014 за основним кредитним зобов`язанням, на вимогу первинного кредитора КС «КС Володар», погасило заборгованість позичальника ( ОСОБА_1 ) по основному зобов`язанню у розмірі 1 230 411 грн 49 коп.
Апеляційний суд, перевіряючи розмір заборгованості позичальника за кредитним договором встановив такі обставини.
З розрахунку заборгованості, що надав представник позивача суду та який знаходиться на а.с. 105-108 вбачається, що борг ОСОБА_1 за відсотками з лютого 2014 року по дату погашення боргу поручителем «ФК Смарт Груп»-28 жовтня 2014 року складає 930 303 грн. 79 коп.
Перевіряючи такий розрахунок, апеляційним судом встановлено, що відсотки обраховані за ставкою 175 відсотків річних не у відповідності з умовами договору.
Разом з тим, за кредитним договором а.с. 8 розмір відсотків був передбачений 25%.
В подальшому додатковим договором № 1 від 14 лютого 2014 року було доповнено кредитний договір нормою про штрафний розмір процентів за користування кредитом з підвищеним ризиком в разі порушення строків повернення процентів, та зазначено , що за порушення строків повернення кредиту та відсотків, які були визначені графіком до 2019 року, розмір процентів буде складати 125 % річних.(а.с.11 том 1)
В матеріалах справи також наявні листи, які надсилались ОСОБА_1 про поточну заборгованість , в яких містились попередження про збільшення відсотків в 5 разів. Якщо поточний борг за березень, квітень та травень 2014 року не буде погашено.
Тобто, максимальний погоджений розмір процентів за користування кредиту був 125% річних, а не 175%, як було зазначено в розрахунку заборгованості.
Крім того в розрахунку, наданому позивачем проценти були нараховані на тіло кредиту в сумі 598058 грн. 32 коп., отримання якого не підтверджено належними та допустимими доказами.
Провівши розрахунок заборгованості за процентами , відповідно до погодженої формули в додатковому договорі № 2 до кредитного договору, замінивши розмір відсотків та доведеного розміру отриманого тіла кредиту, апеляційний суд встановив, що розмір заборгованості за процентами з лютого по 28 жовтня 2014 року становить лише 611 607 грн., а не 930 303 грн. 79 коп.
Враховуючи , що фінансовим поручителем ТОВ «ФК Смарт Груп» було сплачено 1 230 411 грн. 49 коп., апеляційним судом встановлено, що з огляду на положення п. 2.6 кредитного договору, яким передбачено порядок зарахування погашення платежів: в першу чергу непогашені відсотки, в другу чергу погашення заборгованості по кредиту ,в третю чергу поточні відсотки, а в четверту штрафні санкції, станом на 28 жовтня 2014 року зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 14 лютого 2014 року щодо погашення тіла кредиту та правомірно нарахованих відсотків за його користування були виконані в повному обсязі. Відповідно після 28 жовтня 2014 року вже не було підстав нараховувати ні відсотки, ні штрафні санкції.
За таких обставин, нарахована позивачем пеня 481 105 грн. 24 коп. за період з 20 грудня 2014 року по 25 березня 2016 року за невчасну сплату відсотків, безпідставно стягнута судом першої інстанції.
З огляду на відмову в цій частині вимог, через їх безпідставність, апеляційний суд не розглядає питання, щодо пропуску позивачем позовної давності на заявлення вимог про стягнення пені.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про неможливість відступлення права вимоги фізичній особі, колегія суддів відхиляє так, як у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі 909/968/16 зазначено, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу. Доводи про те, що матеріали справи не містять достатньо доказів сплати ТОВ «ФК Смарт Груп» на користь КС «Володар» 1 230 411 грн. 49 коп. не мають правового значення, оскільки правочин, укладений позивачем є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
На виконання вимог Верховного Суду та перевіряючи доводи боржника, щодо можливого застосування подвійного стягнення , відсутності у позивача права вимоги, апеляційний суд вважає, що такі доводи заслуговують на увагу з огляду на таке:
Як вбачається з ряду індосаментів заставної серія АА № 000097 від 06 березня 2014 року, КС «КС Володар» того ж дня, а саме 28 жовтня 2014 року, згідно з договору купівлі-продажу заставної №7865 від 28 жовтня 2014 року, передало заставну серії АА № 000097 ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп».
Отже з 28 жовтня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» є держателем заставної серія АА № 000097.
Апеляційний суд звертає увагу, що стаття 20 ЗУ «Про іпотеку» містить імперативну норму про те, що після видачі заставної виконання основного зобов`язання та звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено лише на підставі вимоги власника заставної.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки датою видачі заставної є 6 березня 2014 року, відтак з цього моменту лише власник заставної має право вимоги до боржника з приводу виконання основного зобов`язання.
03 грудня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу заставної серія АА № 000097, який посвідчений 03 грудня 2014 року приватним нотаріусом КМНО Журавльовою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за №8663. На підставі договору купівлі-продажу заставної від 03 грудня 2014 року вчинено індосамент на заставній серія АА № 0000097 та внесено відомості в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 17682722 від 03 грудня 2014 року. Стан заборгованості на дату передачі заставної становить загальну суму у розмірі - 1 100 000 грн 32 коп.
11 квітня 2016 року приватним нотаріусом КМНО Мельник Н.О. внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , (номер запису про право власності: 14143625, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 97804532109). Підстава внесення запису: рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса КМНО Мельник Н.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 29232098 від 13 квітня 2016 року 13:48:36.
Отже, будучи держателем заставної ТОВ «Фінансова компанія Смарт Груп» передало право вимоги за основним зобов`язанням ОСОБА_6 , який звернув стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку- квартиру.
Незважаючи на те, що в межах розгляду даної справи, колегія суддів встановила, що такий перехід права власності визнаний незаконним в судовому порядку, що вбачається з Постанови Київського апеляційного суду від 24 грудня 2025 року, якою було скасовано рішення державного реєстратора від 16 квітня 2016 року про перехід права власності на іпотечне майно, через не надання державному реєстратору висновку про оцінку іпотечного майна на час звернення стягнення в позасудовому порядку, проте таке рішення не впливає на висновок суду про те, що лише власник заставної має право вимоги до боржника з приводу виконання основного зобов`язання.
Іпотека на даний час не припинена і власник заставної має переважне право повторно звернути стягнення на іпотечне майно з дотримання порядку звернення, передбаченого договором іпотеки та Законом.
Тобто, доводи ОСОБА_1 про подвійне стягнення на час ухвалення рішення( 17 жовтня 2016 року), що переглядається знайшли своє підтвердження та є доведеними, з огляду на те, що власник заставної звернув стягнення 16 квітня 2016 року.
Посилання позивача на те, що ТОВ «ФК Смарт Груп», передаючи заставну передало частину боргу ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_3 було передано лише частину відсотків, апеляційним судом відхиляється, з огляду на те що подаючи позов , позивач не зазначав, що до нього перейшло право вимоги лише за відсотками, про це також не зазначено і в договорі про відступлення права вимоги до позивача, така позиція в позивача з`явилась лише після другого направлення справи на новий апеляційний розгляд, та після вказівки Верховного Суду з`ясувати обставини видачі заставної. Також апеляційний суд встановив, що згідно договору купівлі-продажу заставної сума заборгованості зокрема складається з відсотків, сплачених ТОВ «ФК Смарт Груп» згідно договору поруки 439 845,90 грн.
Апеляційній суд враховує, що у Договорі, укладеному позивачем, на відміну від Договору купівлі-продажу заставної ОСОБА_6 чітко не розписано, з чого складається сума заборгованості, право вимагати, яку передавалось позивачу в даній справі.
Крім того апеляційний суд звертає увагу, що Договором іпотеки передбачено забезпечення усієї заборгованості, відтак держатель заставної за таким Договором іпотеки набуває право вимоги усієї заборгованості, чинної на момент передачі іпотечного цінного паперу.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Домовившись у договорі іпотеки про видачу заставної, сторони, у тому числі і боржник, розраховували на дотримання умов Договору та Закону та передачу прав вимоги саме через заставну, що фіксується у державному реєстрі з чіткою сумою зобов`язання та наслідками невиконання останнього через договір іпотеки.
Діючи недобросовісно по відношенню до боржника, ТОВ «ФК Смарт Груп», яке стало фінансовим поручителем, лише за домовленістю з КС «Володар» , та правонаступником прав якого став позивач за договором відступлення, фактично одночасно продало заставну фізичній особі ОСОБА_6 та переуступило позивачу право вимоги за договором поруки, що враховуючи вищенаведені розрахунки та зміст заставної однозначно свідчить, про переуступку різним особам права вимагати одну й ту ж заборгованість, що однозначно призводить до подвійного стягнення з боржника заборгованості.
Згідно матеріалів справи, зокрема повідомленням КС «КС Володар» до ОСОБА_1 від 28.10.2014 року, зазначено, що ТОВ «ФК Смарт Груп» набув всіх прав Іпотекодержателя за договором іпотеки та нового кредитора за Кредитним договором у зв`язку з укладенням Договору купівлі-продажу заставної.
Аналогічно ТОВ «ФК Смарт Груп» повідомив про продаж заставної ОСОБА_1 5 грудня 2014 року та зазначив, що ОСОБА_6 набув усі права Кредитора та Іпотекодержателя.
При цьому, боржник у даній справі, отримавши такі повідомлення був обізнаний лише про видачу заставної, та про те, що новим кредитором по договору кредиту є ОСОБА_6 мав законні очікування, що його заборгованість буде погашатись за рахунок іпотечного майна з дотриманням умов іпотечного договору і на нього не буде покладено додатковий фінансовий тягар повертати ту ж само заборгованість ще і іншій особі (позивачу).
Враховуючи, що відповідно до вищенаведених вимог Закону, після видачі заставної право вимоги заборгованості належить власнику заставної, суд першої інстанції стягуючи заборгованість на користь позивача, ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно встановив обставини, які мали правове значення для вирішення спору, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2016 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 30 липня 2026 року.
Головуючий О.В. Желепа
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома