П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 липня 2026 року м. Київ
Справа № 759/12753/26
Провадження: № 22-ц/824/13231/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах ОСОБА_1
на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року, постановлену під головуванням судді Кравченко Ю. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової Заіри Арсенівни про визнання електронних торгів, акта та свідоцтва недійсними, витребування корпоративних прав з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и в:
У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що під час примусової реалізації належної йому 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ГРУЗЛОГІСТИК» на електронних торгах були допущені порушення вимог законодавства, що регулює порядок звернення стягнення на корпоративні права та проведення електронних торгів, у зв`язку з чим просив визнати недійсними результати торгів, протокол, свідоцтво та акт про реалізацію корпоративних прав, а також витребувати зазначені корпоративні права з незаконного володіння їх набувача.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ДП «СЕТАМ», приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. про визнання електронних торгів, акта, свідоцтва недійсними, витребування корпоративних прав з чужого незаконного володіння, відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Майоров В. О. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу та направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив про те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про непідсудність спору судам цивільної юрисдикції, оскільки при визначенні юрисдикції не врахував характер спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін. Вказував, що спір виник у зв`язку з оскарженням результатів електронних торгів, проведених у межах виконавчого провадження, а не з корпоративних правовідносин, а тому не є корпоративним спором у розумінні пункту 4 частини першої статті 20 ГПК України. Зазначав, що сторонами оспорюваного правочину є фізичні особи, а тому відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду юрисдикція такого спору визначається саме за суб`єктним складом сторін правочину, що зумовлює його розгляд у порядку цивільного судочинства. Також посилався на те, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є способом захисту цивільного права власності та не може бути віднесена до корпоративних спорів. Крім того, вказував, що відмова у відкритті провадження порушує гарантоване статтею 55 Конституції України та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на доступ до суду.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 24 червня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Від приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З.А. надійшла заява про розгляд справи без її участі, крім того, повідомила суд про те, що ухвалою Господарського районного суду м. Києва від 06.07.2026 року у справі №910/7271/26 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 04.08.2026 року.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 вважав необґрунтованими доводи апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.
Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомленіналежним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їхвідсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як убачається з матеріалів справи, у травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «СЕТАМ» та приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Шавлукової З. А. про визнання недійсними електронних торгів, акта та свідоцтва, а також витребування корпоративних прав із чужого незаконного володіння.
Предметом заявленого позову є вимоги про визнання недійсними електронних торгів з примусової реалізації належної позивачу 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ГРУЗЛОГІСТИК», оформлених за їх результатами акта та свідоцтва, а також витребування зазначених корпоративних прав із чужого незаконного володіння набувача.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений спір виник з правочину щодо корпоративних прав, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, у зв`язку з чим наявні підстави для відмови у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Водночас пунктом 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають із правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі.
Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги про визнання недійсними електронних торгів від 05 червня 2025 року з примусової реалізації 100 % частки у статутному капіталі ТОВ «ГРУЗЛОГІСТИК», визнання недійсним та скасування акта про реалізацію корпоративних прав, а також витребування зазначених корпоративних прав із чужого незаконного володіння.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 759/3256/23 зроблено висновок, що реалізація майна на прилюдних (електронних) торгах за своєю правовою природою є особливим способом укладення договору купівлі-продажу, а складення за результатами торгів відповідного акта є оформленням договірних відносин, тобто правочином. З огляду на це спори про визнання електронних торгів недійсними розглядаються за правилами, встановленими для спорів щодо недійсності правочинів.
Отже, у цій справі оспорюється правочин, предметом якого є корпоративні права - 100 % частка у статутному капіталі товариства.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір виник із правочину щодо корпоративних прав, а тому відповідно до пункту 4 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.
Доводи апеляційної скарги про те, що спір виник виключно у зв`язку з проведенням електронних торгів у межах виконавчого провадження, а відтак не є корпоративним, колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі спосіб відчуження майна не змінює правової природи спірних правовідносин. Вирішальним у цьому випадку є те, що предметом оспорюваного правочину є корпоративні права, а позовні вимоги безпосередньо спрямовані на визнання недійсним правочину щодо їх відчуження та витребування зазначених корпоративних прав.
Колегія суддів також бере до уваги, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 06 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/7271/26 за позовом ОСОБА_1 щодо тих самих правовідносин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 186 ЦПК України, для відмови у відкритті провадження у справі з роз`ясненням позивачу права на звернення до суду господарської юрисдикції.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, зводяться до власного тлумачення норм процесуального права та незгоди з правовою оцінкою суду першої інстанції, однак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга адвоката Майорова В. О. в інтересах ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 року залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Майорова Василя Олександровича в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 травня 2026 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура