Ухвала № 138622541 у справі № 369/3999/22 від 29.07.2026

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/990/2026

У Х В А Л А

29 липня 2026 року м. Київ

Справа № 369/3999/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,

суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.

розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Першого заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Паращука Бориса Володимировича про забезпечення позову

у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсними рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок,

встановив:

23 липня 2026 року до Київського апеляційного суду надійшла заява Першого заступника керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Паращука Б.В., в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:10:003:0070 і [номер приховано]:01:002:0112, що на праві власності належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також заборонити поділ, об`єднання та розпоряджання цим майном.

Заява мотивована тим, що у провадженні Київського апеляційного суду перебуває цивільна справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Києво- Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року у справі за позовом заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсними рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок.

Позовні вимоги було обґрунтовано тим, що прокуратурою за результатом аналізу додержання вимог земельного та лісового законодавства на території Бучанського району виявлено порушення під час передачі земельної ділянки у власність.

Так, рішенням Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 27.01.2009 у приватну власність ОСОБА_2 відведено земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Вказаній земельні ділянці присвоєно кадастровий номер [номер приховано]:10:003:0071.

В подальшому, ОСОБА_2 відчужив право власності на земельну ділянку на користь ОСОБА_1 на підставі договору дарування земельної ділянки від 23.03.2021 року №282.

Таким чином, на момент подачі позовної заяви, а також усього судового розгляду, власником земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071 являлась ОСОБА_1 , що підтверджувалось інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас прокуратурою доведено, що частина спірної земельної ділянки площею 0,25 га відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні Приміського лісництва державного підприємства «Київське лісове господарство» (оскільки є ділянкою лісового фонду), а не комунальної, тому рішення чотирнадцятої сесії Дмитрівської сільської ради п`ятого скликання від 27.01.2009 «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 » прийняте з перевищенням наданих законом повноважень та всупереч вимогам земельного та лісового законодавства.

Зважаючи на ці та інші факти, викладені окружною прокуратурою, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.12.2022 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 19.12.2022 без змін.

Постановою Верховного Суду від 02.04.2025 частково задоволено касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Позднякова П.В., постанову Київського апеляційного суду від 13.06.2023 у цій справі скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Проте, під час виконання вказаного рішення, окружна прокуратура встановила, що відповідач ОСОБА_1 , 16.01.2023, тобто відразу після судового рішення, розробила технічну документацію із землеустрою щодо поділу вище вказаної ділянки та не змінюючи власника, створила два окремих об`єкти нерухомості, а саме земельну ділянку [номер приховано]:10:003:0070 площею 0,0613 га (реєстраційний номер 2991101132224) та [номер приховано]:01:002:0112 площею 0,1887 га (реєстраційний номер 2691105732224) з відкриттям окремих розділів та присвоєння реєстраційних номерів, з метою унеможливлення виконання вказаного рішення суду. Під час розробки технічної документації, на поділ земельної ділянки остання не повідомила, що земельна ділянка [номер приховано]:10:003:0071 на підставі рішення суду більше їй не належить та має бути повернута у державну власність.

В подальшому, ОСОБА_1 не повідомляючи про наявне рішення суду, а державний реєстратор Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області Тарнавська Світлана Володимирівна, самостійно не перевіривши законність перебування вказаної ділянки у власності ОСОБА_1 , 13.02.2023 під номером 66386557 та 66386683 внесла відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про земельні ділянки [номер приховано]:10:003:0070 площею 0,0613 га (реєстраційний номер 2991101132224) та [номер приховано]:01:002:0112 площею 0,1887 га (реєстраційний номер 2691105732224).

Отже, відповідач, яка брала активну участь в суді першої та апеляційної інстанціях, та достеменно знала, що земельна ділянка підлягає поверненню в державну власність, з метою ухилення від відповідальності, збереженню незаконно набутого майна, унеможливлення виконання рішення суду, здійснила поділ земельної ділянки [номер приховано]:10:003:0071.

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та відомостей Державного земельного кадастру 09.12.2024 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:10:003:0070, [номер приховано]:01:002:0112 скасовано на підставі наказу Міністерства юстиції України № 3545/5 від 06.12.2024 (індексні номери рішень: 76505149 та 76504269 відповідно).

Заявник зауважує, що ухвалою Київського апеляційного суду від 29.10.2025 у вказаній справі призначено судову земельно-технічну експертизу, виконання якої доручено експертам КНДІСЕ Міністерства юстиції України.

До суду від експерта КНДІСЕ Міністерства юстиції України, якому доручено виконання земельно-технічної експертизи у вказаній цивільній справі, надійшло клопотання про надання додаткових відомостей і матеріалів, що на цей час перебуває на виконанні окружної прокуратури.

Таким чином, з метою отримання належного доказу у цивільній справі та забезпечення виконання вказівок, наданих Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 за результатами касаційного перегляду цивільної справи, щодо встановлення відповідної площі накладення земельних ділянок, і, відповідно, вирішення питання про повернення (витребування) лише частини ділянки, яка накладається, вбачається необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки [номер приховано]:10:003:0070 площею 0,0613 га та [номер приховано]:01:002:0112 площею 0,1887 га, оскільки останні можуть бути поділені/об`єднані та у подальшому відчужені на користь третіх осіб, що унеможливить виконання судового рішення.

Накладення арешту на спірне майно до вирішення справи не призведе до обмеження прав одного з відповідачів на володіння та користування майном, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень, які вже були допущені відповідачем, прав позивача - Бучанської районної державної адміністрації.

Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи заяви про забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що заяву слід задовольнити частково з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що у травні 2022 року заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом, у якому просив:

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,25 га, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом визнання недійсним рішення чотирнадцятої сесії Дмитрівської сільської ради п`ятого скликання від 27 січня 2009 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 »;

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,25 га, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 23 березня 2021 року № 57246942 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071;

- усунути перешкоди у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,25 га з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Бучанської районної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 20).

Позов мотивовано тим, що на підставі рішення Київської обласної ради створено лісовий заказник місцевого значення «Гореницькій», площею 230,6 га, та надано йому статус об`єкта природно-заповідного фонду місцевого значення. Лісовий заказник розташований в межах ОСОБА_3 та Гореницької сільських рад (у квартал 37 входять всі виділи) Приміського лісництва Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство»).

Рішенням Дмитрівської сільської ради від 27 січня 2009 року у власність ОСОБА_2 відведено земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:003:0071, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

На думку прокурора, передання земельної ділянки відбулось з порушенням законодавства та інтересів держави, оскільки частина спірної земельної ділянки належить до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Київське лісове господарство» (квартал 37, виділи 9, 16), що суперечить нормам ЗК України.

Позивач стверджував, що, передаючи у власність спірну земельну ділянку, сільська рада перевищила повноваження, оскільки розпорядилася землями державної власності лісогосподарського призначення, змінила її цільове призначення без відповідного погодження. Тому рішення сільської ради від 27 січня 2009 року підлягає визнанню недійсним.

Надалі, ОСОБА_2 подарував спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , яка зареєструвала право власності на неї.

Оскільки право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 набув з порушенням законодавства, то подальша реєстрація права на неї в державному реєстрі також є неправомірною і підлягає скасуванню з одночасним припиненням речових прав ОСОБА_1 .

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тому в спірному випадку належним способом захисту порушеного права є пред`явлення негаторного позову. У зв`язку з цим прокурор просив позов задовольнити.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсними рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок задоволено (т. 2 а.с. 134, 135).

16 січня 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до «компетентного органу - за призначенням» з нотаріально посвідченою заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071, площею 0,25 га, в якій вона просила поділити цю земельну ділянку на земельну ділянку, площею 0,1887 га, і земельну ділянку, площею 0,0613 га (т. 2 а.с. 171).

08 лютого 2023 року на підставі заяви про поділ земельної ділянки до Реєстру внесено запис № 49219878 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0112, площею 0,1887 га (т. 2 а.с. 172).

Крім цього, 08 лютого 2023 року на підставі заяви про поділ земельної ділянки до Реєстру внесено запис № 49219785 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0070, площею 0,0613 (т. 2 а.с. 173).

17 лютого 2023 року відповідач ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку АТ «Укрпошта» до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року (т. 2 а.с. 179).

Постановою Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19 грудня 2022 року - залишено без змін (т. 2 а.с. 231-243).

Постановою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 13 червня 2023 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (т. 3 а.с. 101).

З наданих заявником до заяви про забезпечення позову відомостей про з Державного реєстру речових прав убачається, що 09 грудня 2024 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2024 № 3545/5 записи про внесення відомостей про речове право № 49219785 і № 49219878 скасовано (анульовано).

Встановивши вищенаведені обставини, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частин першої і другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктами 1 і 3 частини першої статті 150 ЦПК України регламентовано, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, або забороною вчиняти певні дії;

Згідно з частинами другою і десятою статті 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права, про захист яких просить заявник, та інтересів інших учасників судового процесу.

Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

У постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі № 916/1051/20, від 07.04.2023 у справі № 910/15043/21 і від 08.09.2025 у справі № 902/515/25 зазначено, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 зазначила, що при вирішенні питання про наявність підстав для забезпечення позову ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду в конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є усунення перешкод у здійсненні Бучанською районною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071, площею 0,25 га, що розташована в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд».

При цьому, після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення та перед поданням апеляційної скарги відповідачем ОСОБА_1 , яка на стадії провадження в суді першої інстанції користувалася професійною правничою допомогою, зокрема, під час останнього судового засідання в суді першої інстанції (т. 2 а.с. 119), усвідомлюючи, що рішення місцевого суду не набрало законної сили, а відтак - спір між сторонами не був вирішений по суті остаточно, звернулася до державного реєстратора з нотаріально посвідченою заявою про поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071 на дві земельні ділянки, площею 0,1887 га і площею 0,0613 га, внаслідок чого було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070 відповідно.

Незважаючи на те, що записи за № 49219785 і № 49219878 скасовані (анульовані) на підставі наказу Міністерства юстиції України від 06.12.2024 № 3545/5, земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070 утворені. Їх утворення відбувся внаслідок дій відповідача, спрямованих на поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071.

На переконання суду, заявник довів існування ризиків можливого відчуження відповідачем ОСОБА_1 на користь третіх осіб спірної земельної ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070, а відтак такий захід забезпечення позову, як арешт майна, є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки, по-перше, безпосередньо стосується предмету спору, а по-друге, відповідач, будучи достеменно обізнаною про існування цього спору, здійснила поділ спірної земельної ділянки, що за таких обставин дає підстави вважати, що не накладення арешту на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070 може унеможливити або істотно ускладнити виконання судового рішення, якщо позов буде задоволено. Тобто арешт зазначених земельних ділянок запобігатиме зловживанню зі сторони відповідача ОСОБА_1 .

Оскільки станом на день розгляду заяви про забезпечення позову відбувся поділ земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071 на дві земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070, які до їх поділу були однією земельною ділянкою, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову спрямовані на запобігання недобросовісній поведінці відповідача ОСОБА_1 під час розгляду спору, недопущення з її боку дій, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити вирішення спору в майбутньому та виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову (об`єднання з іншими земельними ділянками, що позбавить можливості ідентифікувати площу спірної землі; відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб). Разом з тим відповідач ОСОБА_1 не позбавлена права володіння та користування спірним майном.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що накладення арешту на спірні земельні ділянки відповідає предмету позову, з яким прокурор звернувся до суду в інтересах держави в особі райдержадміністрації, оскільки матеріально-правові вимоги стосуються права власності територіальної громади на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0071, площею 0,25 га, яку було поділено на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:01:002:0112 та [номер приховано]:10:003:0070, тобто такий спосіб забезпечення позову має безпосередній правовий зв`язок з предметом позовних вимог, є співмірним з позовними вимогами та не порушує прав та інтересів інших осіб, а наведені в заяві заходи забезпечення позову виключають можливість спричинення будь-яких збитків, відсутні підстави та необхідність в зустрічному забезпеченні.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. Під час вжиття такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам (постанова Верховного Суду від 03 грудня 2021 року в справі № 910/4777/21).

Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому під час накладення арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним (постанова Верховного Суд від 24 липня 2024 року в справі № 567/459/23)

Водночас, вимога про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які дії щодо реєстрації, перереєстрації права власності на земельні ділянки з кадастровими номерами [номер приховано]:10:003:0070 і [номер приховано]:01:002:0112, що на праві власності належать ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також заборони поділу, об`єднання та розпоряджання цим майном, охоплюються накладенням арешту. Арешт майна є заходом забезпечення позову, що позбавляє власника чи володільця майна розпоряджатися відповідним майном, тому заборона вчинення вищезазначених дій призведе до застосування двох різних видів забезпечення позову, які фактично породжують аналогічні наслідки щодо одного предмета і щодо однієї особи, що, з огляду на частину третю статті 150 ЦПК України, не може вважатися співмірним із заявленими позовними вимогами і задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 153, 157, 381 ЦПК України, суд

ухвалив:

Заяву Першогозаступникакерівника Бучанської окружної прокуратури Київської області Паращука Бориса Володимировича про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської районної державної адміністрації Київської області до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державне підприємство «Київське лісове господарство» про усунення перешкод у користуванні майном шляхом визнання недійсними рішення, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та повернення земельних ділянок :

Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:10:003:0070 та на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:002:0112, що розташовані в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області, та на праві власності зареєстровані за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Ухвала суду є виконавчим документом.

Строк пред`явлення ухвали суду до виконання три роки.

Відомості про учасників справи:

Стягувач: Бучанська районна державна адміністрація Київської області ( Київська область, м. Буча, вул. Тарасівська, 12-Б, код ЄДРПОУ 44014159).

Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя - доповідач: Ящук Т.І.

Судді: Кирилюк Г.М.

Рейнарт І.М.