К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(додаткова)
30 липня 2026 року місто Київ
справа № 758/5407/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/8722/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Шкоріної О.І.,
розглянувши питання про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Якимця О.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів,-
в с т а н о в и в :
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів, в якому просив:
визнати неправомірною бездіяльність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» щодо відновлення роботи правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 ;
зобов'язати КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» провести заміну статора та ротора електродвигуна АС2-72 та автоматичних вимикачів правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 та відновити роботу правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 ;
стягнути з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.;
стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року у задоволенні позовуОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 грудня 2025 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» про захист прав споживачів - задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» щодо відновлення роботи правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 . Зобов'язано КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» провести заміну статора та ротора електродвигуна АС2-72, автоматичних вимикачів правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 та відновити роботу правого ліфта в під'їзді № 1 житлового будинку АДРЕСА_1 .Стягнуто з КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Зі змісту постанови Київського апеляційного суду вбачається, що колегією суддів не було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основними рішеннями, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або не вирішені всі клопотання (для ухвал). Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою - шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних
з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
На підтвердження витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано:
Договір № 07042503 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 07 квітня 2025 року;
Акт приймання-передачі наданих юридичних послуг № 07042503 від 15 квітня 2025 року, в якому зазначено, що виконавець надав, а замовник прийняв правову допомогу/юридичні послуги згідно умов 1.2 Договору, а саме: адвокатський запит, складання проєкту позовної заяви, участь у судовому засіданні до одного разу. Вартість послуг виконавця за договором становить 15 000 грн.
У відзиві на позов, відповідач вказував на неспімірність заявленого розміру витрат на правничу допомогу із складністю справи та їх необгрунтованість, оскільки включені витрати за послуги, які станом на день подання позову не були надані.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Враховуючи складність справи, суть спору, результат розгляду справи, підстави позову, характер наданих послуг, а також необхідність дотримання критерію розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що співмірним, розумним та необхідним у межах розгляду цієї справи є розмір судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн., який підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 133, 141, 270 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Подільського району м. Києва» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв?язку з розглядом справи в суді першої інстанції.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді: