ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2026 р. Справа № 440/5932/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026, головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/5932/26
за позовом ОСОБА_1
до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» , Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Київська міська клінічна лікарня №10" Виконавчого органу Київської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №10" Виконавчого органу Київської міської ради, в якій просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 119/26/121/ В, дата прийняття рішення 24.02.2026 року, номер рішення 119/26/121/Р та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, номер витягу 1808/26/2662/ВП, дата прийняття рішення 26.03.2026, номер рішення 1808/26/2662, якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було відмовлено у встановленні групи інвалідності;
- зобов`язати Експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня № 10" Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), код ЄДРПОУ 01993931, повторно провести оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити йому 3 групу інвалідності.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 позовну заяву повернуто позивачу.
Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції законодавства, а саме: Кодексу адміністративного судочинства України, та на невідповідність висновкам суду обставинам справи, вважає, що не пропущений ним строк звернення до суду. Зазначає, що пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу. Звертає увагу суду, що позов стосується його прав саме як військовослужбовця, оскільки від отриманих поранень та контузій виникла необхідність в призначенні групи інвалідності.
Згідно з ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо, зокрема: 3) повернення заяви позивачеві (заявникові). Таким чином, оскаржувана ухвала входить до переліку ухвал суду першої інстанції, визначеного ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на які підлягають розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах, що у силу п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України зумовлює повернення позовної заяви.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач оскаржує рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, номер витягу 119/26/121/ В, дата прийняття рішення 24.02.2026 року, номер рішення 119/26/121/Р та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами розгляду скарги на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії, номер витягу 1808/26/2662/ВП, дата прийняття рішення 26.03.2026, номер рішення 1808/26/2662, якими ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено у встановленні групи інвалідності.
Також, повертаючи позовну заяву особі, яка її подала, суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений строк позивачем не усунуто недоліків позовної заяви, зокрема, позивачем не сплачено судовий збір за подання позовної заяви.
При цьому суд першої інстанції в ухвалі про залишення позовної заяви без руху відхилив посилання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України № 3674-VI «Про судовий збір» (далі -Закон № 3674-VI).
Щодо наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Відповідний висновок сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі 545/1149/17, яка вирішила виключну правову проблему в неоднозначності застосування судами пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
До матеріалів справи позивачем долучено копію посвідчення учасника бойових дій, в якому зазначено, що пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).
Статтею 22 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.
Стверджуючи про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання позову суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій.
Однак, у цій справі ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом який стосується його прав саме як військовослужбовця, оскільки від отриманих поранень та контузій виникла необхідність в призначенні групи інвалідності.
У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів, враховуючи обставини цієї справи та предмет спору, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позивач немає пільг на сплату судового збору у цій справі. А відтак, підстави для залишення позову ОСОБА_1 без руху у спірних правовідносинах з мотивів та обґрунтувань, викладених в ухвалі суду від 18.05.2026, були відсутні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо повернення позовної заяви ОСОБА_1 з огляду на те, що вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме як учасника бойових дій.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.
Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, ЄСПЛ за результатами розгляду справиv. Romania зазначив, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули цієї Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства.
Так, у справіv. France ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права і свободи, визначені в Конвенції, порушено, повинен отримати ефективний засіб правового захисту у національному органі, незважаючи на те, що порушення вчинено особами, які діють в офіційній якості.
Суд повинен дотримуватися принципу верховенства права, одним з елементів якого є доступ до суду, який відповідно до статті 6 КАС України застосовується адміністративними судами з урахуванням судової практики ЄСПЛ.
За цих умов, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову передчасними.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі №440/5932/26 - скасувати.
Справу №440/5932/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України", Експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства "Київська міська клінічна лікарня №10" Виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич